Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 206/1198/20
провадження № 61-258св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року у складі судді Кушнірчука Р. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року
у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання прав забудовника та визнання права власності на 1/2 частини не введеного в експлуатацію житлового будинку, як об`єкта незавершеного будівництва та визнання права власності на
1/2 частини земельної ділянки.
Позовну заяву мотивовано тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року розірвано.
Вказував, що рішенням Самарської районної ради народних депутатів
від 15 березня 1996 року за № 96/1 ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 600 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку та господарчих будівель на АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 21 серпня 1997 року № 1340 ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1221 га в межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Землю передано: 0,1000 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 0,0221 га - для ведення особистого підсобного господарства.
Державний акт від 18 грудня 1997 року зареєстровано в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 005389.
Вказував, що після реєстрації шлюбу він з ОСОБА_2 за їхні сумісні кошти збудували житловий будинок літ. А-3, сарай, навіс літ. Г та стіни новобудови, огорожі та споруди № 1-15, І-ІІІ в домоволодінні
АДРЕСА_1 . Будівництво було закінчено в 2002 році, що підтверджується технічним паспортом від 29 липня 2005 року.
Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 19 грудня 2003 року № 669 ОСОБА_2 дозволено будівництво гаража розміром 7,25 х 5,40 м на АДРЕСА_1 . Вказаний гараж вони також збудували за їхні сумісні кошти. До теперішнього часу оздоблювальні роботи в житловому будинку не виконані. Ступінь готовності вказаного незакінченого будівництвом житлового будинку згідно
з висновком експертизи від 01 лютого 2021 складає 62 %, а його ринкова вартість на дату складання висновку становить 1 102 983,00 грн.
Вважав, що Вказаний об`єкт незавершеного будівництва (житловий
будинок з господарськими будівлями), розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю його та
ОСОБА_2 , їхні частки у праві спільної сумісної власності є рівними, а тому слід визнати його співзабудовником та визнати за ним право власності на 1/2 частини спірного об`єкта незавершеного будівництва.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок літ. А-3
з надвірними будівлями: сарай літ. Б, гараж літ. Г, стіни новобудови літ. Д, огорожі і споруди № 1-15, І-ІІІ, які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності його та
ОСОБА_2 ;
- визнати його співзабудовником побудованого під час шлюбу, але не введеного в експлуатацію вказаного об`єкта незавершеного будівництва
з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності;
- визнати за ним право власності на 1/2 частини вказаного об`єкта незавершеного будівництва, а також право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1221 га в межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено, а позивач позовних вимог про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були витрачені на будівництво спірного будинку, відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України, не заявляв, та суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва.
Позивач не є власником чи землекористувачем земельної ділянки, на якій збудовано спірний незавершений об`єкт самочинного будівництва, вказана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , була частково виділена саме відповідачу для будівництва житлового будинку, інша її частина приватизована також відповідачем, тому відсутні підстави для визнання права власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки за позивачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, належним чином встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції належним чином не встановили фактичних обставин справи та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.
Зазначає, що правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 331, 372 ЦК України дає підстави для висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожним зі сторін.
Тому вважає, що об`єкт незавершеного будівництва - житловий
будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 , частки в праві спільної сумісної власності є рівними, а тому за ним як за співзабудовником слід визнати право власності на побудований під час шлюбу, але не введений в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва.
Суди не врахували, що в статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року
у справі № 6-388цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15,
від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц (провадження
№ 61-13096св18).
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 15 березня 1996 року № 96/1
ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 600 кв. м для будівництва індивідуального житлового будинку та господарчих будівель на
АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_3 протягом місяця одержати в відділі архітектури та містобудування райвиконкому проект на будівництво та документи на право землекористування, після завершення будівництва житлового будинку оформити правоустановчі документи на домоволодіння через бюро технічної інвентаризації (а.с. 75-76, 82, 172-173, т. 1).
На підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 21 серпня 1997 року № 1340 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1221 га в межах згідно з планом, що розташована на території
АДРЕСА_1 і, з яких 0,1000 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0,0221 га - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ДП Д* № 005389 84750005, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 18 грудня
1997 року за № 005389 (а.с. 7-8, 169, т. 1).
У матеріалах справи також наявні документи з переліком будівельних конструкцій та графічним позначенням фасаду та внутрішнього планування індивідуального двоповерхового житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , погодженого головним архітектором району (а.с. 175, 177-183, т. 1)
24 жовтня 1997 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 , про що Самарським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 403. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_4 » (а.с. 21, т. 1)
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 22-24, т. 1).
Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради від 19 грудня 2003 року № 669 ОСОБА_2 дозволено будівництво гаража розміром 7,25 х 5,40 м на АДРЕСА_1 та зобов`язано її після завершення будівництва внести зміни в технічну документацію на домоволодіння у КП «ДМБТІ»,
що підтверджується копією архівного витягу з вказаного рішення без номера та дати, засвідченого виконуючим обов`язки начальника архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради (а.с. 74, 171, т. 1).
Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29 липня 2005 року (інвентаризаційна справа № 10784), на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташовано домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ. А-3, сараю літ. Б, гаража літ. В, навісу літ. Г, стін новобудови літ. Д, огорож і споруд № 1-15, І-ІІІ. Житловий будинок літ. А-3 з мансардою, загальною площею 446,6 кв. м, необладнані, рік побудови - 2002 (а.с. 10-14, 78-81, 163-167, т. 1).
Відповідно до висновку будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 01 лютого 2021 року ступінь готовності незакінченого будівництвом житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , складає 62 %. На момент дослідження загальний технічний стан житлового будинку літ. А-3 на АДРЕСА_1 експерт приймає як задовільний. Житловий будинок літ. А-3 потребує його завершення підведенням та обладнанням інженерних мереж з проведенням внутрішніх робіт; ринкова вартість незакінченого будівництвом житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату складання висновку становить:
1 102 983,00 грн (а.с. 102-139, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).