Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 208/6075/20
провадження № 61-75св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Перша Кам`янська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2021 року у складі судді Похвалітої С. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Перша Кам`янська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_3 спільно проживали з серпня 2002 року. У 2003 році зареєстрували шлюб, який було розірвано у травні 2014 року.
Зазначала, що після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_3 вона доглядала за батьками похилого віку, які вже померли. Вони завжди узгоджували всі питання побуту, брали кредити разом на придбання автомобіля.
З 26 квітня 2011 року ОСОБА_3 постійно лікувався в закладах охорони здоров`я, проходив лікування від алкогольної залежності. Всі негаразди вона прощала чоловікові, оскільки він був доброю людиною, непогано ставився до її дітей та онуків.
Посилалася на те, що батьки ОСОБА_3 подарували йому квартиру на АДРЕСА_2 . З грудня 2012 року ОСОБА_3 часто залишався по декілька діб у батьків, коли приходив від них був похмурим, почав боятися за своє майно, наполягав на розірванні шлюбу з нею, що в 2014 році і сталося.
Позивач вказувала, що їй стало відомо про те, що чоловік склав заповіт на на ім`я племінниці ОСОБА_2 .
У 2013 році вона дізналась, що у чоловіка є донька.
Незважаючи ні на, що вони продовжували проживати разом після розірвання шлюбу, в 2019 році стан здоров`я чоловіка істотно погіршився, вона займалася його лікуванням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер, вона здійснювала його поховання. Звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, але їй було відмовлено в видачі свідоцтва.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без шлюбу з 02 липня 2014 року до 10 березня 2020 року;
- визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за спадкоємцем, який має обов`язкову частку на право у спадщині.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не надала суду доказів, які б свідчили про те, що у період з 02 липня 2014 року до 10 березня 2020 року вона проживала разом з ОСОБА_3 , вела з ним спільне господарство, тобто: наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, ремонту житла, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги надані ОСОБА_1 докази, а саме:
- акт № 49 від 29 липня 2020 року, затверджений директором ТОВ «Оселя» Лещинським В. М., оскільки він складений зі слів ОСОБА_1 ;
- довідку № 3/4905 від 20 травня 2020 року, відповідно до якої за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований лише ОСОБА_3 ;
- виписки з банку про оплату комунальних послуг, оскільки в них не зазначено період, за який здійснювалися платежі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання позивачки і ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом не менш як п`яти років до часу відкриття спадщини.
Ураховуючи відсутність підстав для задоволення позову щодо встановлення факту проживання, відсутні підстави у задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що факт проживання та ведення спільного господарства нею було доведено під час розгляду справи належними та допустимими доказами, проте суди попередніх інстанцій залишили їх поза увагою.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 423/1071/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 158/431/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, заявник зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 21 листопада 2003 року знаходились в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 21 листопада 2003 року, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 497 (том 1, а. с. 17).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано 16 травня 2014 року, що підтверджується копією рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2014 року у справі № 208/5181/13 рішення залишено без змін (том 1, а. с. 18,19).
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 18 березня 2004 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 15).
Згідно з актом № 49 від 29 липня 2020 року комісією ТОВ «Оселя» встановлено, зі слів ОСОБА_1 та при опитуванні сусідів, що ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 , який в квартирі АДРЕСА_1 не був зареєстрований, спільно проживали та вели спільне господарство з серпня 2002 року до березня 2020 року (том 1, а. с. 24).
Відповідно до довідки про склад сім`ї від 12 червня 2014 року, яка складена на підставі акту № 79 від 12 червня 2014 року, затвердженого директором ТОВ «Оселя» Лещинським В. М., в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 проживав в квартирі без реєстрації (том 1, а. с. 25, 26).
Договором про зміну правового режиму майна подружжя від 21 листопада 2017 року визначено, що колишнім подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі за рахунок спільних коштів було набуто у власність автомобіль марки «SKODA» модель «OCTAVIA A5» 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль належить сторонам по 1/2 частці за кожним (том 1, а. с. 41).
Також за зазначеним договором ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_1 належну йому 1/2 частку у праві спільної часткової власності на автомобіль марки «SKODA» модель «OCTAVIA A5» 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 її прийняла у власність від ОСОБА_3 (том 1, а. с. 41).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 287 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, причина смерті серцево-судинна недостатність (том 1, а. с. 66).
Відповідно до довідки, виданої 04 серпня 2020 року лікарем ОСОБА_5 , ОСОБА_1 здійснювала догляд за хворим ОСОБА_3 з 2003 року до часу його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а. с. 52).
Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_3 .
Згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3 належить 1/3 частка ОСОБА_3 , 1/3 частка ОСОБА_6 , 1/3 частка ОСОБА_7 (том 1, а. с. 33-35).
ОСОБА_1 надала суду копії квитанцій за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 43-51), в яких платником вказаний ОСОБА_7 .
Зокрема, одна квитанція про оплату у лютому 2019 року, одна за січень 2020 року, три за лютий 2020 року, одна за березень 2020 року. Також надано роздруківку про рух коштів по банківській карті позивачки, відповідно до якої оплата коштів за вказаними вище квитанціями здійснювалась з банківської карти позивачки.
Відповідно до спадкової справи 291/2020, заведеної першою Кам`янською державною нотаріальною конторою після померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись ОСОБА_2 , яка є племінницею померлого ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 (том 1, а. с. 129-146).
Згідно з заповітом від 05 листопада 2013 року ОСОБА_3 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_3 , племінниці ОСОБА_2 (том 1, а. с. 132).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.