Постанова
Іменем України
27 травня 2022 року
м. Київ
справа № 344/17593/19
провадження № 61-563ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 лютого 1993 року її було прийнято на роботу до Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка на посаду адміністратора театру.
12 грудня 1994 року її було переведено на посаду заступника директора по глядачах.
24 січня 1995 року її переведено на посаду комерційного директора у зв`язку з упорядкуванням штатного розпису.
01 жовтня 1996 року до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про те, що відповідно до зміненого штатного розпису її слід вважати на посаді заступника директора з комерційних питань (з організації глядачів).
16 грудня 2005 року її було незаконно звільнено та на наступний день - 17 грудня 2005 року поновлено на посаді заступника директора.
Указом Президента України №40/2019 від 20 лютого 2019 року Івано-Франківському академічному обласному українському музично-драматичному театру імені Івана Франка надано статус національного та перейменовано його на Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
03 липня 2019 року начальник відділу кадрів театру ознайомила її з наказом № 64 від 01 липня 2019 року «Про попередження» за підписом директора - художнього керівника театру Р. Держипільського, яким її та ще чотирьох працівників театру попереджено про наступне звільнення з 31 серпня 2019 року.
З інформації, викладеної на веб-сайті театру, вона дізналася, що Івано-Франківським національним академічним драматичним театром імені Івана Франка оголошено конкурс на заміщення вакантних посад: директора-розпорядника; комерційного директора; помічника генерального директора; провідного юрисконсульта; керівника відділу з реклами, зв`язків із громадськістю; менеджера з реклами, зв`язків із громадськістю; машиніста сцени (2 особи); освітлювача сцени; бутафора; електрозварника; механіка механічного цеху; техніка цеху автоматики.
29 серпня 2019 року вона подала заяву про участь у конкурсі на зайняття посади комерційного директора.
02 вересня 2019 року вона з`явилася на роботу та приступила до виконання своїх службових обов`язків. Окрім того, об 11:00 год. вона взяла участь у конкурсі. Цього ж дня (02 вересня 2019 року) її було ознайомлено з наказом про її звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та видано трудову книжку.
Незважаючи на те, що їй було вручено трудову книжку та наказ про звільнення, вона продовжувала працювати як заступник керівника театру (комерційний директор).
13 вересня 2019 року їй повідомили, що вона не пройшла конкурс, а на місце комерційного директора прийнято іншу особу.
16 вересня 2019 року на вимогу керівника театру вона звільнила займаний нею робочий кабінет та передала ключі головному бухгалтеру. Таким чином фактично останнім її робочим днем було 16 вересня 2019 року.
Вважає своє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, оскільки за весь період часу з 01 липня 2019 року по 31 серпня 2019 року їй не було запропоновано жодної іншої посади; її звільнення відбулося у вихідний день (суботу); попередження про її звільнення з роботи відбулося з порушенням двохмісячного строку; жодних змін в організації виробництва чи скорочення чисельності або штату працівників в театрі не відбулося, а фактично відбулася лише зміна назви посади у зв`язку із наданням театру статусу національного і, крім того, за новим штатним розписом кількість працівників збільшилася.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 95 від 30 серпня 2019 року про її звільнення; поновити її на роботі на посаді заступника директора Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка з 31 серпня 2019 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства, а тому відсутні підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі. Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, підстави для її задоволення також відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ по Івано-Франківському академічному обласному українському музично-драматичному театру імені Івана Франка № 95 від 30 серпня 2019 року «Про звільнення».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка з 31 серпня 2019 року.
Стягнуто з Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 серпня 2019 року по 07 грудня 2021 року у розмірі 393 949,80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення суми платежу за один місяць у розмірі 14 513,94 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд необґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки при звільненні позивачки відповідачем недотримано положень частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Відповідачем дотримано вимоги закону щодо попередження працівника за два місяці про наступне вивільнення, однак роботодавцем не запропоновано працівникові будь-яких альтернативних посад.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач за період з 01 липня 2019 року (попередження про наступне звільнення) по 31 серпня 2019 року (день звільнення) пропонував позивачу інші вакантні посади, які з`явилися в Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, та які існували на день звільнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 49-2, 235 КЗпП України), викладених у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 754/7439/19 та від 26 листопада 2020 року у справі № 234/15372/17.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відсутність врегулювання питання зменшення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з працевлаштуванням на роботу на іншому підприємстві.
Провадження у суді касаційної інстанції
17 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 11 лютого 1993 року працювала в Івано-Франківському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Івана Франка на різних посадах, зокрема, її було: 11 лютого 1993 року призначено на посаду адміністратора театру; 12 грудня 1994 року - переведено на посаду заступника директора по глядачах; 24 січня 1995 року - переведено на посаду комерційного директора у зв`язку з упорядкуванням штатного розпису; 01 жовтня 1996 року до трудової книжки внесено запис - відповідно до зміненого штатного розпису вважати на посаді заступника директора з комерційних питань (з організації глядачів); 16 грудня 2005 року -звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України; 17 грудня 2005 року - поновлено на посаді заступника директора. Наведене підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 27-32).
Указом Президента України № 40/2019 від 20 лютого 2019 року Івано-Франківському академічному обласному українському музично-драматичному театру імені Івана Франка надано статус національного та надалі іменовано його Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана-Франка (т. 1, а. с. 14).
У зв`язку з отриманням театром статусу національного та приведенням найменувань посад у відповідність до Класифікатора професій, директором - художнім керівником театру Р. Держипільським 15 травня 2019 року видано наказ № 22 «Про внесення змін до штатного розпису», яким бухгалтерію театру та начальника відділу кадрів зобов`язано запропонувати зміни у штатний розпис та подати в управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА на затвердження у новій редакції; привести у відповідність до Національного класифікатора професій ДК 003:20 «Класифікатор професій» найменування посад, змінивши їх у штатному розписі (т. 1, а. с. 15).
Наказом № 26 від 28 червня 2019 року «Про зміни в штатному розписі» наказано провести зміни в організації виробництва і праці; начальника відділу кадрів ОСОБА_2 зобов`язано проаналізувати необхідність виведення посад та введення нових; підготувати проект наказу щодо попередження про наступне звільнення працівників (т. 1, а.с. 16).
Відповідно до наказу № 64 від 01 липня 2019 року «Про попередження», у зв`язку зі змінами та затвердженням нового штатного розпису, позивача попереджено про наступне звільнення із 31 серпня 2019 року (т. 1, а. с. 17).
Наказом № 29 від 15 серпня 2019 року «Про проведення конкурсу» оголошено конкурсний відбір на вакантні посади: директора-розпорядника та комерційного директора ( т. 1, а. с. 18, 184).
28 серпня 2019 року позивачка подала заяву про допуск її до участі в конкурсі на заміщення посади комерційного директора (т. 1, а. с. 19).
Наказом в.о. генерального директора - художнього керівника театру Р. Держипільського № 95 від 30 серпня 2019 року «Про звільнення» заступника директора ОСОБА_1 звільнено з роботи 31 серпня 2019 року у зв`язку зі змінами штатного розпису (виведення посади заступника директора), згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 20).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо врегулювання питання зменшення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з працевлаштуванням на роботу на іншому підприємстві (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається конкретна норма права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.