Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 554/11459/20
провадження № 61-17604св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,
третя особа - служба у справах дітей Виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 червня 2021 року в складі судді:
Бугрій В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 вересня
2021 року в складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Первісний позов мотивований тим, що сторони перебували у шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_4 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2020 року у справі № 554/10316/20 шлюб між сторонами було розірвано. 07 жовтня
2020 року видано судовий наказ Октябрським районним судом м. Полтава та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 аліменти у розмірі ј частини із усіх видів заробітку. Відповідач не надає матеріальної допомоги на дитину, не цікавиться життям сина. На даний час вона навчається та працює на посаді асистента в Українській медичній стоматологічній академії (УМСА) на аспірантурі очної (денної) форми на кафедрі пропедевтики терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії, та має стабільний дохід, який надає їй право утримувати малолітнього сина та забезпечувати його матеріально. Має постійне місце проживання, характеризується позитивно, вважає, що є всі підстави визначити місце проживання дитини
ОСОБА_1 просила:
визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою місця реєстрації його матері в АДРЕСА_1 .
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до
ОСОБА_4 про усунення перешкод у його спілкуванні із сином та визначити такі способи його участі у вихованні дитини.
Зустрічний позов мотивований тим, що в силу негативного відношення відповідачки та її батьків до нього, з метою усунення можливого майбутнього негативного відношення дитини, змушений просити суд про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні з наступними умовами. Відповідачка відмовляється добровільно надавати можливість спілкування йому з дитиною. На телефонні дзвінки не відповідає, часто номер блокує. У квартиру, де вона мешкає з дитиною, не впускає. Умисно створює інші перешкоди для його доступу до спілкування з сином
Зазначав, що щодо визначення місця проживання спільної дитини з матір`ю він не заперечує. Однак, враховуючи негативне відношення відповідача та її батьків до нього, з метою усунення можливого майбутнього негативного відношення дитини
ОСОБА_2 просив суд усунути перешкод у спілкуванні з сином та визначення такі способи участі у вихованні дитини:
безперешкодні спільні зустрічі із сином ОСОБА_4 не більше 3-х годин у присутності матері один із робочих днів тижня та один вихідний день два рази на тиждень, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан здоров`я, враховуючи епідеміологічну ситуацію у зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його про факти захворювання та лікування сина ОСОБА_4 ;
зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його про від`їзд (обставини та напрям) сина ОСОБА_4 за межі міста Полтави більше, ніж на 2 (два) дні;
до досягнення сином ОСОБА_4 шкільного віку повідомляти його про відвідування ним дошкільних закладів, гуртків, секцій тощо, з правом прийняття відповідних рішень щодо відвідування цих закладів в інтересах дитини;
по досягненню сином ОСОБА_4 трьохрічного віку, дозволити йому відвідувати його місце проживання з можливістю залишення на ночівлю за погодженням з ОСОБА_1 ;
по досягненню сином ОСОБА_4 шестирічного віку, проведення спільного відпочинку із сином, протягом 7 днів під час осінніх шкільних канікул та протягом 7 днів під час зимових шкільних канікул, а також протягом 14 днів літніх шкільних канікул;
зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у його щоденному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , шляхом телефонного чи іншого дистанційного зв`язку по досягненню сином відповідного віку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою місця реєстрації його матері: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 16 344 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у спілкування з дитиною ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з матір`ю
ОСОБА_1 .
Визначено наступний порядок участі за попередньою домовленістю з матір`ю дитини: спілкування батька з сином не більше 3-х годин у присутності матері в один із робочих днів тижня та один вихідний день два рази на місяць, зважаючи на погодні умови, та епідеміологічну ситуацію у зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я;
зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти батька ОСОБА_2 про стан здоров`я ОСОБА_4 , особливо в період захворювання дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 672 грн.
Рішення мотивоване тим, що тим, що тлумачення норми вищенаведеної статті 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Згідно витягу із рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві раді від 26 листопада 2020 року, було вирішено: «Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір 'ю гр. ОСОБА_1 ». (а. с. 14). Судом встановлено, що дитина постійно проживає з матір`ю, яка опікується дитиною, приділяє багато уваги, її розвитку, навчанню, оздоровленню. ОСОБА_1 постійно працевлаштована, має стабільний офіційний дохід, має житло, яким користується на законних підставах, займається вихованням, навчанням дитини, забезпечує необхідними побутовими умовами для її розвитку. Суду не доведено фактів, у тому числі передбачених нормою частиною другою статті 161 СК України, які б слугували підставою для відмови в первісному позові. З урахуванням вищевикладеного та обставин визнання ОСОБА_2 заявлених позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір`ю, первісний позов підлягає задоволенню.
Підстави та порядок судового вирішення спору про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначено статтею 159 СК України. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у зустрічах з дитиною, проти чого відповідач за зустрічним позовом заперечує. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, характер спірних правовідносин, з урахуванням наведеного судом встановлено, що між сторонами після розірвання шлюбу виникали конфлікти і непорозуміння, стосунки стали неприязними, носять особистий характер, у зв`язку з даними обставинами загострились взаємовідносини і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну із сторін, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на спілкування та виховання дитини визначений сімейним законодавством у разі порушення його з боку іншого з батьків дитини. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. З врахуванням віку дитини, виходячи з балансу інтересів дитини та її батька, суд приходить до висновку, що встановлення судом запропонованого позивачем за зустрічним позовом способу участі батька у вихованні дитини не буде максимально відповідати інтересам дитини, а тому приходить до висновку про визначення участі батька в спілкуванні з дитиною в порядку запропонованому Органом опіки та піклування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 червня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини обґрунтований наявністю відмови відповідача у дачі згоди на реєстрацію місця проживання сина. Заперечуючи наявність спору з цього приводу та прохаючи суд закрити провадження у даній справі, ОСОБА_2 посилається на те, що питання визначення місця проживання дитини було вирішено органом опіки та піклування - 26 листопада 2020 року (а.с.14). Однак, надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. За таких обставин районний суд обґрунтовано розглянув по суті позовні вимоги
ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та ухвалив з цього приводу рішення, підстав для скасування якого не вбачається. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду
13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, враховуючи інтереси малолітньої дитини, та встановив спосіб участі батька в спілкуванні з дитиною в порядку, запропонованому Органом опіки та піклування, що становить 6 разів на місяць, а не 2 рази, як помилково вважає ОСОБА_2 . Нічим не підтверджене твердження в апеляційній скарзі про те, що зміст висновку від 23 лютого 2021 року відрізнявся від того, що фактично був прийнятий (а. с. 76). Відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо проведення спільного відпочинку із сином по досягненню шестирічного віку під час шкільних канікул, так як з урахуванням вікових змін сина ( який на даний час не досяг 2-х років), його розвитку та потреб, ставлення до батька позивач не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітнього сина, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини. Матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а відповідачем відповідного клопотання про зменшення розміру цих витрат в суді першої інстанції не заявлялось.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення частково, ухвалити нове, яким закрити провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову повністю, стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у справі, оскільки він не заперечував, щоб син проживав разом з матір`ю, а тому відсутній предмет позову в первісному позові, і відповідно, провадження за ним підлягає закриттю. Ще до звернення до суду зі своїм позовом, ОСОБА_1 отримала висновок органу опіки і піклування про визначення місця проживання нашої дитини саме з нею. Орган опіки
і піклування станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду зі своїм позовом вже захистив її права шляхом ухвалення відповідного рішення. Їх син весь час проживає разом з матір`ю. З моменту його народження місцем реєстрації дитини є квартира батьків ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання дитини було обумовлено від самого початку і ним ніколи не оспорювалось.
Суд першої інстанції проігнорував його доводи стосовно того, що комісія
з питань захисту прав дитини Шевченківської районної у м. Полтаві ради на своєму засіданні, яке відбулось 18 лютого 2021 року прийняла зовсім інше рішення про порядок його участі у вихованні дитини - двічі на тиждень один
з робочих днів та один вихідний. Висновок органу опіки і піклування містить чомусь зовсім інший порядок. Він довів суду, що цей висновок недостатньо обґрунтований і суперечить інтересам дитини.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, помилково вважав, що Орган опіки і піклування встановив спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною у 6 разів на місяць, а не 2.
Судом апеляційної інстанції не враховано багаточисленну практику Верховного Суду щодо рівності прав батьків у вихованні дитини. Фактично судами суттєво обмежено його батьківські права при ухваленні оскаржуваних рішень.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказане рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Указує, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що
ОСОБА_2 не надавав добровільної згоди на реєстрацію та проживання малолітнього сина із матір`ю. Відповідач за первісним позовом, вважаючи рішення органу опіку і піклування незаконним, міг оскаржити його у судовому порядку, однак своїм правом не скористався. ОСОБА_2 на момент подання цього відзиву не відвідав жодного разу свого сина та має значну заборгованість зі сплати аліментів.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та в частині незадоволених позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення способів участі у вихованні дитини. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду