Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 761/24626/17
провадження № 61-14173 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Волошина В. О.
від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О. від 08 червня
2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим.
В обґрунтування позову зазначала, що 06 липня 2007 року між нею, ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому було надано кредит на суму 13 643,26 доларів США на умовах щомісячної сплати до 18 числа поточного платежу і повним терміном повернення кредиту до 06 липня 2014 року.
Відповідно до пункту 3.2 цього договору, вона, як поручитель зобов`язувалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором. Згідно з пунктом 3.2.2 договору відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Вказувала, що з травня 2012 року ОСОБА_2 , як позичальник за договором, припинив виконувати свої зобов`язання щодо повернення кредиту, а тому, на її думку, відповідач, як кредитор, повинен був пред`явити до суду вимоги до позичальника та поручителя у межах шестимісячного строку.
Оскільки банк не звернувся до суду з відповідною вимогою про стягнення заборгованості у строки, визначені законом, тому в силу положень
частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір «Авто пакет» від 06 липня 2007 року № 76/П/9/2007-840, укладений між
ПАТ «КБ «Надра» та нею, у частині поруки, припиненим.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого
2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою,
а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у липні 2013 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 , що узгоджується з висновками, зазначеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц). А тому порука не є припиненою
Крім того, суди вказали, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що боржник припинив виконувати свої зобов`язання за договором щодо повернення суми кредиту саме з травня 2012 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 02 вересня 2021 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 08 червня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати до суду касаційної інстанції докази на підтвердження наведених у скарзі доводів щодо дати отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції або подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для поновлення такого строку, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати суду документи, що підтверджують його сплату.
У наданий судом строк ОСОБА_1 направила матеріали для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 761/24626/17
з Шевченківського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2021року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 23 квітня 2014 року у справі № 6-29 цс 14, від 17 вересня
2014 року у справі № 6-53 цс 14, та у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 761/19619/14-ц, провадження № 61-17508 св 19, щодо застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
Вказує, що судами належним чином не встановлено фактичні обставини у справі, а саме вказує, що з травня 2012 року позичальник припинив погашати заборгованість взагалі, тому кредитор мав би протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання пред`явити вимогу до поручителя, проте такої вимоги до суду пред`явлено не було. При цьому, зазначає, що Банк не дотримав вимог частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, оскільки основне зобов`язання припиняється датою остаточного повернення кредиту - 06 липня 2014 року.
Також, зазначає, що наявність пункту 8.5 кредитного договору про те, що договір діє до повного виконання зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам
статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Крім того, вказує, що апеляційний суд не повідомив її про дату судового засідання, чим порушив її права та обов`язки.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду