Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 263/8216/20
провадження № 61-9100св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «ФПГ Металпромресурс», державний реєстратор виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Рогозна Аліна Миколаївна,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року в складі колегії суддів Биліни Т. І., Мальцевої Є.Є. Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ФПГ Металпромресурс», державного реєстратора виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Рогозної А. М. про припинення зобов`язань за договором іпотеки, застосування наслідків припинення зобов`язань, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності.
Позов мотивував тим, що 04 серпня 2006 року уклав із ЗАТ «Донгорбанк» кредитний договір № 39, за умовами якого отримав 1 200 000 дол. США кредиту. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони того ж дня уклали договір іпотеки №39/1 від 04 серпня 2006 року, предметом якого є нежитлове приміщення літ. А-3 загальною площею 909 м?, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що внаслідок неналежного виконання ним умов кредитного договору рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2016 року стягнуто з нього на користь кредитора заборгованість за тілом кредиту в розмірі 576 525,06 дол. США та за відсотками в розмірі 28 314,29 дол. США. Зазначав, що рішення суду про стягнення заборгованості виконане ним у повному обсязі 04 жовтня 2019 року шляхом перерахування коштів на рахунок державної виконавчої служби. З огляду на викладене позивач уважає, що в зв`язку з повним виконанням зобов`язань за кредитним договором №39 від 04 серпня 2006 року його зобов`язання за іпотечним договором також припинені. Вказує, що незважаючи на відсутність будь-яких договірних зобов`язань перед кредитором 16 грудня 2019 року державний реєстратор виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Рогозна А. М. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФПГ МЕТАЛПРОМРЕСУРС», яке є правонаступником ЗАТ «Донгорбанк». При цьому державний реєстратор не звернула уваги, що іпотечним договором передбачено конкретний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, який не було дотримано, зокрема: не підписано акт прийому-передачі нерухомого майна; у повідомленні про усуненні порушень не вказано конкретних порушень іпотечного договору, а також спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати зобов`язання за іпотечним договором від 04 серпня 2006 року №39/1, укладеним між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_1 , припиненими;
застосувати наслідки припинення зобов`язань за договором іпотеки, зобов`язавши державного реєстратора зняти заборону відчуження нерухомого майна шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку № 34707265 від 04 серпня 2006 року та запису про обтяження № 34707576 від 04 серпня 2006 року;
скасувати рішення № 50289085 від 18 грудня 2019 року про державну реєстрацію за відповідачем права власності на предмет іпотеки, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполь Донецької області Рогозною А. М., визнавши за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року позов задоволено:
скасовано рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер 50289085 від 18 грудня 2019 року, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполь Донецької області Рогозною А. М., визнавши право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 909,0 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
визнано припиненими зобов`язання за укладеним між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_1 іпотечним договором від 04 серпня 2006 року №39/1;
застосовано наслідки припинення іпотечного договору та зобов`язано державного реєстратора зняти заборону відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 909 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку № 34707265 від 04 серпня 2006 року (номер запису в спеціальному розділі про іпотеку № 17505647 від 04 серпня 2006 року) та запису про обтяження № 34707576 від 04 серпня 2006 року (номер запису обтяження 3558396 від 04 серпня 2006 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до 2013 року).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове стягнення заборгованості та ухвалення рішення з цього приводу, а тому зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами є припиненими. Суд також зазначив, що в зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення про стягнення кредитної заборгованості права відповідача в спірних правовідносинах підлягають захисту шляхом пред`явлення до боржника вимог у порядку частини другої статті 625 ЦК України, які іпотекою не обтяжені. Припинення зобов`язань за іпотечним договором його повним виконанням суд уважав підставою для задоволення вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Суд також зазначив, що наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, є безумовною підставою для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем права власності на предмет іпотеки. Крім того, суд указав на порушення процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеної в укладеному між сторонами договорі іпотеки та в Законі України «Про іпотеку», зазначивши, що кредитор не дотримав положень договору щодо необхідності підписання акту приймання-передачі нерухомого майна в разі визнання за ним права власності на предмет іпотеки, а також положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» в частині незазначення в повідомленні про усунення порушень умов договору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Апеляційний суд зазначив, що позичальник не виконував рішення суду про стягнення з нього кредитної заборгованості протягом 4 років; суми, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, на користь кредитора не сплатив, а тому відсутні підстави вважати зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами припиненими. У задоволенні позовних вимог про застосування наслідків припинення зобов`язань колегія суддів відмовила з огляду на їх похідний характер. Позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за кредитором права власності на предмет іпотеки суд апеляційної інстанції відхилив, визнавши, що відповідачами дотримано як умови договору іпотеки, так і положення Закону України «Про іпотеку» й Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Колегія суддів також прийняла як доказ копію постанови Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року в іншій справі про стягнення з позивача кредитної заборгованості (нарахованих відсотків), указавши, що наявність стягнутої судовим рішенням заборгованості та позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про покладення на позивача подвійної цивільно-правової відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
після пред`явлення позову про дострокове стягнення кредитної заборгованості кредитор втратив право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами та неустойку;
тривале невиконання боржником рішення суду про стягнення заборгованості є підставою для нарахування платежів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, які не входять до складу основного зобов`язання та не можуть забезпечуватися іпотекою;
з моменту повного виконання судового рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості основне та забезпечувальне зобов`язання припинилися їх належним виконанням;
державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених кредитором прав на предмет іпотеки поданим документам та укладеному між сторонами договору;
кредитор не дотримав положень іпотечного договору в частині обов`язкового укладення між сторонами акту приймання-передачі предмета іпотеки, а також у повідомленні про порушення зобов`язань не вказав конкретного способу звернення стягнення, на що апеляційний суд не звернув уваги.
У липні 2021 року від ТОВ «ФПГ Металпромресурс» до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивач майже чотири роки не виконував судове рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості, у зв`язку з чим відповідач продовжував нараховувати відсотки та неустойку. Уважає, що позивач сплатив лише тіло кредиту та відсотки, що є частиною основного зобов`язання, а тому на підставі статті 625 ЦК України зобов`язання між сторонами не може вважатися припиненим до сплати процентів за несвоєчасне його виконання. Вказує, що кошти на виконання судового рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості надійшли на рахунок стягувача лише в січні 2020 року, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося до виконання позивачем судового рішення. Зазначає також про відсутність будь-яких порушень порядку та процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Уважає також, що позичальник обрав неефективний спосіб захисту порушеного права в частині пред`явлених вимог про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі та відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Донецького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено дію постанови Донецького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2021 року вказано, що судові рішення оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 306/2053/16-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15-ц, від 21 березня 2018 року в справі № 760/14438/15-ц, від 14 лютого 2018 року в справі № 910/16461/16, від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, а також установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого став ПАТ «ПУМБ», уклали кредитний договір № 39, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 200 000 дол. США зі строком повернення кредиту до 30 липня 2021 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 серпня 2006 року між тими ж сторонами укладено договір іпотеки №39/1, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нежитлове приміщення літ. А-3 загальною площею 909,0 м?, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 3.1.5 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків у випадку невиконання позичальником обов`язків, передбачених цим договором.
ПАТ «ПУМБ», використовуючи своє право, передбачене п. 3.1.5 кредитного договору, направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом у тридцятиденний строк, а в подальшому пред`явило відповідний позов до суду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2016 року в справі № 263/10469/15-ц позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2006 року № 39 у розмірі 604 839,4 дол. США, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 576 525,06 дол. США та заборгованість за відсотками у розмірі 28 314,29 дол. США.
Відповідно до договору № 39/2016 від 18 листопада 2016 року ПАТ «ПУМБ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «АлькорІнвест» право вимоги за договором іпотеки від 04 серпня 2006 року № 39/1, яке цього ж дня здійснило відступлення вказаного права ТОВ «ФПГ Металпромресурс».
Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби у Донецькій області від 10 січня 2020 року виконавче провадження ВП № 53243894 закінчено; ОСОБА_1 04 жовтня 2019 року в повному обсязі сплатив борг у розмірі 604 839,35 дол. США.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29 жовтня 2020 року відносно нерухомого майна літ. А-3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , наявні наступні відомості:
- про іпотеку № 34707265 від 04 серпня 2006 року (номер запису в спеціальному розділі про іпотеку № 17505647);
- запис про обтяження № 34707576 від 04 серпня 2006 року (номер запису 3558396 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна);
- запис про обтяження №34707414 від 30 жовтня 2019 року, підстава для державної реєстрації: ухвала суду, серія та номер 263/15619/19, виданий 25 жовтня 2019 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя, вид обтяження арешт нерухомого майна, характер обтяження: з метою забезпечення позову про стягнення боргу.
Рішенням держаного реєстратора виконавчого комітету Сартанської селищної ради м. Маріуполя Донецької області Рогозної А. М. № 50289085 від 18 грудня 2019 року за наслідками розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2019 року право власності на предмет іпотеки зареєстровано за іпотекодержателем ТОВ «ФПГ Металпромресурс».
Рішення державним реєстратором прийнято на підставі іпотечного повідомлення (повідомлення про усунення порушень), яке 08 листопада 2019 року надіслано ТОВ «ФПГ «Металпромресурс» на адресу ОСОБА_1 , про нарахування станом на 08 листопада 2019 року заборгованості за процентами в сумі 292 031,08 дол. США за невиконання належним чином умов п. 3.1.4, 3.1.5 кредитного договору № 39 від 04 серпня 2006 року; штрафу за порушення п. п. 3.4.4 - 3.4.7 у розмірі 1 482 060 грн та пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 10 837 207,31 грн. Повідомлення містило попередження про те, що у випадку непогашення вказаних сум в 35-денний строк будуть здійснені заходи щодо примусового звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначена вимога вручена ОСОБА_1 15 листопада 2019 року.
Наказом Міністерства Юстиції України за № 689/7 від 18 березня 2020 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення державного реєстратора від 14 січня 2020 року на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 27 лютого 2020 року.
Апеляційний суд також установив, що постановою Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року в справі № 263/15619/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФПГ Металпромресурс» проценти за безпідставне користування кредитними коштами внаслідок прострочення грошового зобов`язання в розмірі 225 501 дол. США.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовної вимоги про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (пункт 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступлено від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, і зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що:
кредитор у порядку статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредитної заборгованості, в зв`язку з чим змінив строк виконання основного зобов`язання;
рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2016 року в справі № 263/10469/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 604 839,4 дол. США;