Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 487/6970/20
провадження № 61-1132св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - громадська організація «Стоп Шлам»,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу громадської організації «Стоп Шлам» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ГО «Стоп Шлам», яка діє в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів, звернулася із позовом до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення 9 208 800 000 грн компенсації моральної шкоди, завданої її членам.
Позовні вимоги мотивовані тим, що господарська діяльність, яка здійснюється ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», порушує вимоги природоохоронного законодавства, зокрема відповідач протиправно розміщує у власних шламосховищах відходи переробки іноземної сировини - червоні шлами, які є небезпечними відходами. Внаслідок підвищення швидкості вітру ці відходи пилять, порушуючи право кожного із членів ГО «Стоп Шлам» на безпечні та належні умови для життя та безпечне довкілля.
Згідно дослідження, проведеного Асоціацією психологів України, а також висновку комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року, зумовлена відповідачем екологічна ситуація є психотравмуючою для асоційованих членів ГО «Стоп Шлам», що призвело до суттєвих змін в їх емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, та завдає їм моральних страждань значного ступеню. Відповідно до висновку вказаної експертизи, орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації асоційованим членам ГО «Стоп Шлам», за завдані їм страждання (моральну шкоду), з урахуванням значної вираженості показників психотравмування, з урахуванням психологічно значимих чинників, складає 1 440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом кожній особі.
Позивач посилався на висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року за № 34883/20-48/34884/20-48, що виконана Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення Державної екологічної інспекції України, згідно якого у відходах червоного шламу, зразок якого наданий на дослідження, наявні такі речовин, які наведено у додатку 1 до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-ХІV від 01 липня 1999 року та у Додатку II до Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою КМ України від 13 липня 2000 року № 1120, що може викликати такі небезпечні властивості, перелік яких наведено у Переліку небезпечних властивостей, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16 жовтня 2000 року № 165. За своїми небезпечними властивостями відходи червоного шламу можуть мати негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також життя і здоров`я людини шляхом прояву отруйних (сильнодіючих), токсичних та екотоксичних властивостей.
ГО «Стоп Шлам» вказувала, що за межами шламосховищ № 1 та № 2 спостерігалось забруднення атмосферного повітря важкими металами, перевищення природного фону вмісту важких металів у ґрунті, городній продукції. Незважаючи на існування технологій утилізації відходів, відповідач здійснює захоронення відходів переробки на власних шламосховищах, хоча не являється власником зазначених відходів, оскільки червоні шлами є власністю компаній-нерезидентів та не отримує дозволу на транскордонне переміщення відходів або висновку про відсутність необхідності отримання такого дозволу. Систематична господарська діяльність ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» має значний негативний вплив на стан довкілля, зокрема в місті Миколаєві та наближених до нього населених пунктах. Така діяльність пов`язана з утворенням відходів із іноземної сировини, в результаті чого допускається істотне порушення вимог природоохоронного законодавства та створення в результаті такої діяльності значних моральних страждань для населення.
ГО «Стоп Шлам», яка діє в інтересах 1 279 своїх асоційованих членів, просила:
стягнути із ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» 9 208 800 000 грн компенсації моральної шкоди, завданої її членам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 травня 2021 року в складі судді: Бобрової І. В., позов ГО «Стоп Шлам», що діє в інтересах своїх 1 279 асоційованих членів до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», про стягнення компенсації моральної шкоди задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на користь ГО «Стоп Шлам» компенсацію моральної шкоди, яка заподіяна 1 279 асоційованим членам ГО «Стоп Шлам» в загальній сумі 9 208 800 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що:
з урахуванням висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року та у розумінні Базельської конвенції і Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліку відходів, затвердженого постановою КМ України від 13 листопада 2000 року № 1120, відходи червоного шламу є небезпечними відходами;
відповідачем допущено порушення статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 17, 20, 32, 33 Закону України «Про відходи» щодо здійснення захоронення відходів за відсутності дозвільного документу на здійснення такої діяльності. Тому підтверджено матеріалами справи наявність істотних порушень з боку відповідача законодавства у сфері поводження з відходами, що призводить до протиправного захоронення значної кількості небезпечних відходів, які можуть мати отруйні, токсичні та екотоксичні властивості, на території України. Таким чином, суд зробив висновок про наявність у діях відповідача вини, яка є підставою для покладення на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам (1279 асоційованим членам ГО «Стоп Шлам») моральної шкоди;
враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент пред`явлення даного позову, а також приймаючи до уваги розмір компенсації моральної шкоди на кожного із 1279 асоційованих членів, визначений висновком експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15 жовтня 2020 року № 19081/19082/20-61, суд зробив висновок, що розмір компенсації моральної шкоди на 1 асоційованого члена ГО «Стоп Шлам» становить 7 200 000 грн, а загалом сума компенсації моральної шкоди становить 9 208 800 000 грн на всіх постраждалих осіб;
саме по собі розміщення у шламосховищах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відходів переробки імпортованої сировини незаконне та протиправне, що також підтверджує факт протиправної поведінки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у спірних правовідносинах. За умови відсутності таких порушень митного та природоохоронного законодавства з боку відповідача, відповідні відходи червоного шламу взагалі не були б розміщені у відповідних шламосховищах (або їх кількість була б значно меншою) та це не призводило до утворення біля м. Миколаєва величезного звалища іноземних відходів, щодо яких не надано будь-якої згоди на транскордонне переміщення. Розміщені відходи небезпечні, можуть мати значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров`я людей. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не вживало та не вживає будь-яких заходів, направлених на зменшення обсягу утворення цих відходів, не отримує дозвільних документів на поводження з ними, не вживає будь-яких заходів, направлених на зменшення негативного впливу від цих відходів на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров`я людей. Саме цими обставинами зумовлено виникнення у асоційованих членів ГО «Стоп Шлам» моральної шкоди;
протиправні дії відповідача перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною асоційованим членам ГО «Стоп Шлам» моральною шкодою;
таким чином, наявні у діях відповідача ознаки складу цивільного правопорушення, які є підставою для покладення на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам (1279 асоційованим членам ГО «Стоп Шлам») завданої моральної шкоди в загальній сумі 9 208 800 000 грн, а саме по 7 200 000 грн на кожному з асоційованих членів.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н.О., в задоволенні клопотання представників ГО «Стоп Шлам`про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати. Зазначені представником позивача пункти статуту відповідача визначають компетенцію загальних зборів та генерального директора виключно стосовно судових чи будь-яких інших спорів, що виникають стосовно майна підприємства, вартість якого перевищує суму у 250 000 000 дол. США або її еквівалент. У справі, яка розглядається, позовні вимоги пред`явлені про відшкодування моральної шкоди та жодного відношення до належного товариству майна не мають.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ГО «Стоп Шлам» залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задоволено.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року в частині, залишеній без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
ГО «Стоп Шлам» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18);
суд першої інстанції у рішенні не зазначив шість осіб, в інтересах яких звернулась ГО «Стоп Шлам», та які були вказані в уточненій позовній заяві, а саме: ОСОБА_1 (пункт 286), ОСОБА_2 (пункт 382), ОСОБА_3 (пункт 454), ОСОБА_4 (пункт 836), ОСОБА_5 (пункт 353), ОСОБА_6 (пункт 332). Водночас, у зазначеному списку, серед 1 273 осіб, суд вказав двох осіб, яких не було в уточненій позовній заяві, а саме - ОСОБА_7 (пункт 598) та ОСОБА_8 (пункт 809). Фактично суд першої інстанції не розглядав позовні вимоги в інтересах вказаних шести осіб, які були зазначені в позові, та вийшов за межі позову, розглянувши вимоги в інтересах двох осіб, яких в позові не було. Враховуючи принцип диспозитивності та повноваження суду апеляційної інстанції, позовні вимоги в інтересах зазначених осіб, апеляційним судом у даній справі також не розглядаються. Отже, апеляційний суд розглядає позовні вимоги ГО «Стоп Шлам» в інтересах 1271 особи, за виключенням ОСОБА_7 (пункт 598) та ОСОБА_8 (пункт 809);
моральна шкода підлягає компенсації за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди. Суд звернув увагу, що позовна заява ГО «Стоп Шлам» стосується, по-перше, негативного впливу господарської діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на стан довкілля в місті Миколаєві та наближених до нього населених пунктів, зокрема, забруднення атмосферного повітря; використання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» технології сухого зберігання червоних шламів, що призводить до їх пиління на значні відстані та створює негативний вплив на ґрунт, ґрунтові та підземні води, а також призводить до погіршення стану здоров`я населення прилеглих до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» територій. По-друге, ГО «Стоп Шлам» посилалась на те, що моральна шкода членам цієї громадської організація заподіяна також тим, що відповідач при здійсненні господарської діяльності порушує вимоги чинного законодавства щодо поводження з відходами, зокрема, не зазначає у відповідних документах наявності у відходах червоного шламу низки небезпечних сполук металів; проводить змішування червоного шламу під час зберігання на шламосховищі № 2 із іншим відходом - шламом газоочисних установок; не здійснює моніторинг забруднення поверхневих вод у районі знаходження шламосховища № 2; здійснює господарську діяльність із переробки бокситів, що поставляються на умовах договорів на переробку, укладених із компаніями-нерезидентами, наслідком чого є утворення відходів виробництва - червоних шламів; відходи виробництва- червоні шлами є власністю компаній-нерезидентів; червоні шлами не придатні для подальшого господарського використання та не є активами; ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» здійснює видалення вказаних відходів на власних шламосховищах шляхом проведення операції D-5 «Скидання на спеціально обладнані звалища»; не отримує дозволу на транскордонне переміщення відходів або висновку про відсутність необхідності отримання такого дозволу від компетентного міністерства; ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» здійснює захоронення відходів переробки на власних шламосховищах, незважаючи на наявність технології їх утилізації на території України. При цьому, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, стосуються подій, які відбувались починаючи з 2008 року (введення в експлуатацію шламосховища № 2), апеляційний суд досліджує діяльність відповідача саме за вказаний період;
монографія «Управління ризиком дефляційних явищ на хвостосховищах у системі ризик-менеджменту переробних підприємств», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, на яку посилається позивач на підтвердження своїх доводів щодо забруднення довкілля внаслідок пиління червоних шламів у 2011 році, не містить інформації щодо стану забруднення довкілля ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» червоними шламами, а тому не може бути належним доказом у даній справі. Інших доказів забруднення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» навколишнього природного середовища матеріали справи не містять;
з урахуванням того, що законодавством не передбачено порядок отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (не передбачено те, в які строки суб`єкт зобов`язаний звертатися за таким дозволом, які документи він зобов`язаний для цього подавати, якої процедури дотримуватися, тощо), то в згідно статті 19 Конституції України суб`єкт господарювання не може вважатися зобов`язаним отримувати такий дозвіл до тих пір, поки законодавством не буде передбачено порядок його отримання. Оскільки з 2014 року немає процедури видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з вiдходами, у зв`язку з чим мiсцевi державнi адмiнiстрації України не видають дозволи на здійснення операцій у сферi поводження з вiдходами, а ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, то колегія суддів не вважає неправомірною відсутність зазначеного дозволу у відповідача. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», викладеному у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, в якому Верховний Суд, визнавши приписи відповідної Державної екологічної інспекції в частині зобов`язання отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами протиправними та такими, що підлягає скасуванню, зазначив: «оскільки станом на час проведення перевірки КМ України не запроваджено механізм надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, тому не запровадження на державному рівні відповідного механізму отримання таких дозволів виключає можливість контролюючого органу висувати таку вимогу» (пункт 45). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду вiд 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та вiд 12 вересня 2019 року у справi № 440/3838/18. Крім того, згiдно з практикою ЄСПЛ бездіяльність органів державної влади не може ставитися у вину приватних осіб. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем подано в установленому порядку заяву та документи для отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що підтверджується листом Мiнiстерства екології та природних ресурсiв України вiд 29 жовтня 2014 року № 7-3148-14, листом Миколаївської обласної державної адмiнiстрацiї вiд 10 жовтня 2014 року № 01-04/1397-05, листом Миколаївської обласної державної адмiнiстрацiї вiд 19 грудня 2014 року № 01-04/1894-05, актів нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції Миколаївської області вiд 06 грудня 2016 року, вiд 19 травня 2017 року, вiд 31 травня 2019 року № 02-03-07-08/66, вiд 22 червня 2020 року № 02-03-07-08/92/20;
посилання представників ГО «Стоп Шлам» на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17, суд не прийняв до уваги, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними зі справою, яка переглядається. У справі № 910/8122/17, на яку посилається позивач, характер позовних вимог у більшості своїй обумовлений порушенням норм конституційного та екологічного права, якими гарантовано право власності Українського народу на природні ресурси (стаття 13 Конституції України, стаття 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України»), похідним від нього правом кожного на здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів (пункт г частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») та вимогами до спеціального використання об`єктів тваринного світу, яке набувається лише шляхом отримання спеціального дозволу та за плату (стаття 17 Закону України «Про тваринний світ» та стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Водночас, у справі № 910/8122/17, на відміну від зазначених у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 815/132/17, від 05 червня 2019 року у справі № 816/581/16 та від 12 вересня 2019 року у справі № 440/3838/18, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а саме частини другої статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Отже, колегія суддів вважає, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду вiд 11 грудня 2018 року у справi № 910/8122/17, не може бути застосована в цій справi через відсутність у цих справах аналогічних предметів спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених фактичних обставин, а також неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;
діяльність відповідача щодо поводження з червоними шламами не підлягає ліцензуванню, а отже суд першої інстанції зробив неправильний висновок про те, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» повинно було отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Крім того, обґрунтовуючи доводи, в тому числі, про необхідність отримання відповідачем відповідної ліцензії, представники ГО «Стоп Шлам» посилались на висновки інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2021 року № 34883/20-48/34884/20-48. Судова практика не визнає експертні висновки, виконані експертом, якого не попередили про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, належним та допустимим доказом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18). Між тим, як вбачається із зазначеного висновку інженерно-екологічної експертизи, в основу висновку покладені дослідження зразків червоного шламу, проведені ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя Міністерства охорони здоров`я України» та ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва» Національної академії медичних наук України (т. 15, а. с. 136-151). Тобто має місце передоручення проведення експертизи, зокрема, основного питання, яке ставилось на дослідження - вміст хімічних речовин у зразках червоного шламу, іншим особам, які не є експертами та щодо них немає відомостей про їхню обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Ураховуючи те, що висновок експерта складений з порушенням вимог статей 104, 106 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, він не є належним та допустимим доказом, а отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково взяв зазначений висновок експертизи до уваги. З метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Цивільним процесуальним кодексом, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 12 ЦПК України, в судовому засіданні апеляційного суду сторонам роз`яснювалось право заявити клопотання про проведення екологічної експертизи, проте, сторони не скористались таким правом;
необґрунтоване посилання ГО «Стоп Шлам» на статтю 32 Закону України «Про відходи», якою передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення, оскільки ввезення відходів відповідачем в Україну не відбувається. Крім того, заборона стосується саме ввезення відходів з-за кордону. Натомість відходи у вигляді червоного шламу утворюються на території України в процесі господарської діяльності та видаляються згідно з законодавством України. Судовими рішенням встановлено, що відповідач ввозить давальницьку сировину - боксити, що не є відходами;
твердження ГО «Стоп Шлам» про те, що відповідач не проводить моніторинг води, спростовується паспортом місця видалення відходів шламосховища (МВВ) № 2 за 2018 рік, в розділі 7 якого зазначено про відсутність перевищення забруднення повітря, підземних (ґрунтових) вод, поверхневих вод та ґрунтів. Крім того, станом на 01 лютого 2019 року згідно розділу 8 зазначеного паспорту порушення вимог експлуатації МВВ, а саме: перевищення проектної ємності, незадовільного стану захисних споруд, відсутності проекту, відсутності гірничого відводу при видаленні в надра, не здійснення збору та відведення поверхневого стоку, порушення регламенту скиду рідких відходів та ін. не зафіксовано. Перевірками, проведеними територіальними органами Державної екологічної інспекції та Державної служби надзвичайних ситуацій України у період 2016-2020 років та іншими доказами спростовуються твердження позивача про порушення відповідачем вимог екологічного законодавства та відсутність моніторингу за якістю, зокрема, поверхневих вод;
доводи ГО «Стоп Шлам» про те, що господарська діяльність відповідача може вважатись аварією необґрунтовані, оскільки виключно подiя техногенного характеру може бути аварією, а не діяльність підприємства та, зокрема, виробничий процес;
позивачі обґрунтовували завдання моральної шкоди висновком фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України» від 04 червня 2020 року № 010/0620 та висновком судово-психологічної експертизи № 19081/19082/20-61 від 15 жовтня 2020 року, з яким погодився й суд першої інстанції. Проте колегія суддів не погодилася з такими висновками. Зі змісту соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України» вбачається, що спеціалісти-психологи, що не є судовими експертами i не повідомлялися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, із залученням інших осіб, які не зазначені у висновку, провели психологічне обстеження 1279 асоційованих членів позивача шляхом експертних бесід та анкетування i встановили заподіяння їм моральної шкоди на загальну суму 376 280 454 грн. Надалі висновок фахівців був наданий експертам КНДIСЕ, що на підставі цього документу, без особистого психологічного обстеження 1 279 осіб, підтвердили висновки психологів про заподіяння їм моральної шкоди, збільшивши її розмір до 9 208 800 000 грн. Однак, не може бути визнано належним доказом наявності психоемоційних змін та моральної шкоди документ, складений спеціалістами, які не є атестованими судовими експертами, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17-ц. Верховний Суд звернув увагу, що висновки таких спеціалістів складаються лише на основі документів i пояснень позивача, без аналізу всіх доказів, які містяться у матеріалах справи, що очевидно свідчить про неповноту дослідження. З цих же підстав не може бути прийнятий до уваги висновок експертів КНДIСЕ за результатами проведення психологічної експертизи, який судові експерти обґрунтували виключно висновками i документами фахівців-психологів без проведення особистого психологічного обстеження 1 279 осіб або аналізу психологічно значимих документів щодо них. Під час розгляду справи встановлено, що фахівці ГО «Асоціація психологів України» ОСОБА_11 . i ОСОБА_12 , які склали висновок, не проводили психологічне обстеження 1 279 асоційованих членів. 05 квітня 2021 року допитаний у судовому засіданні у суді першої інстанції як свідок Президент ГО «Асоціація психологів України» ОСОБА_11 підтвердив, що ані він, ані ОСОБА_12 , не виїжджали до Миколаївської області, де проживаються 1 279 осіб, особисто не проводили з ними бесід чи анкетування. За словами ОСОБА_11 такі бесіди i анкетування проводили інші співробітники - 2 психологи Аcoцiaцiї психологів України, які не зазначені у Висновку. Аудiозаписи розмов передавалися такими особами на дослідження психологам, а ОСОБА_11 їх аналізував та на підставі цього був підготовлений висновок фахівців. Однак, у висновку фахівців відсутні посилання на третіх осіб, які проводили бесіди з асоційованими членами, факт їх виїзду до Миколаївської області i згадка про виготовлення чи аналіз аудіо записів у ході соціально-психологічного дослідження. У матеріалах справи відсутні будь-які докази (анкет, аудіо записів), які б свідчили про проведення фахівцями ГО «Асоціація психологів України» психологічного обстеження асоційованих членів;
стосовно висновку експертів комісійної судово-психологічної експертизи КНДIСЕ, експерти визначили розмір моральної шкоди не індивідуально щодо кожного з 1 279 осіб, а для «умовно-статистичного члена ГО «СТОП ШЛАМ», тоді як методика 14.1.75 не передбачає визначення будь-яких індивідуальних психологічних виявів у абстрактної (умовної) персони i переносу свого застосування на групу. Крім того, експерти особисто не проводили «обов`язкового попереднього безпосереднього обстеження особи» шляхом проведення експертних бесід з кожною iз 1279 осіб, як це передбачено пунктами 9.1 та 9.2.2. Методики 14.1.75 та пунктами 6.1, 6.4 та 6.9 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 вiд 08 жовтня 1998 року. Отже, фактично експерти дослідили висновок фахівців, не дослідивши при цьому психологічних особливостей людей - асоційованих членів, що свідчить про порушення принципiв незалежностi, об`єктивності та повноти експертного дослiдження, визначених частиною першою статті 3 Закону України «Про судову експертизу». Крім того, при проведенні дослідження застосовано «Методичні рекомендації з проведення судово-психологічної експертизи (експертних досліджень) з визначення орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди в межах групових (колективних) позовів», які не включено до Реєстру методик проведення судових експертиз, не рекомендовано до використання при проведенні психологічної експертизи Наказом Міністерства юстиції України № 1722/5 вiд 30 липня 2010 року та авторство яких не зазначено. Вказана методика не пройшла державної peєcтpaцiї в порядку, що визначається КМ України, що свідчить про порушення частини третьої статті 8 Закону України «Про судову експертизу»;
висновок експертів складено лише на підставі роздруківок з мережі Інтернет, копій паспортів місць видалення відходів, дозволів на викиди забруднюючих речовин, висновку фахівців. При цьому експерти виходили з презумпції неправомірності діяльності відповідача i приймали обставини, що спричинили моральну шкоду, як потенційно встановлені факти. Таке узагальнення автоматично наділяє всі кінцеві експертні висновки (відповіді на питання) ймовірністю;
попри відсутність будь-яких документів щодо протиправності та наслідків діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», експерти вийшли за межі своїх повноважень та надали висновки з питань права та екології: «системний i тривалий вплив вдихання пилу червоного шламу призводить до погіршення стану здоров`я населення»; «суттєві зміни як у довкіллі, так i в житті простих людей стали незворотними»; «досліджувана ситуація зумовлена цілеспрямованою планомірною діяльністю, що виявилося у протиправному розміщенні звалища відходів Миколаївського глиноземного заводу, забрудненні навколишнього природного середовища пилом червоного шламу з шламосховищ МГЗ», «систематичне порушення техніки екологічної безпеки МГЗ», «експертами встановлено, що... відбулося очевидне порушення прав людини» тощо. Отже, експерти самостійно кваліфікували господарську діяльність ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» як «аварію» при визначенні коефіцієнту «d» за п. 70 Таблиці 1.1. Методики 14.1.75, що передбачений для такої протиправної поведінки як «Створення умов, які загрожують життю або здоров`ю внаслідок аварій, пожеж, вибухів», тоді як згідно з Методикою 14.1.75 види діянь за коефіцієнтом «d» «встановлюються уповноваженою на це особою (органом досудового розслідування або судом)». Тому колегія суддів не може прийняти до уваги висновки спеціалістів та експертів за результатами психологічного дослідження позивачів, оскільки особи, що їх підписали вийшли за межі своїх повноважень, оскільки окрім аналізу психологічного стану позивачів надали відповіді на питання, які належать до компетенції суду;
колегія суддів погодилася із доводами апеляційної скарги відповідача з приводу обґрунтованості заявлених відводів в суді першої інстанції. Відповідач посилався на те, що було порушено процедуру визначення судді відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Лагоди А. А. від 21 грудня 2020 року в задоволенні заяви ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про відвід судді Бобрової І. В. відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що доводи заявника є необґрунтованими та не знайшли свого належного підтвердження. Незважаючи на те, що у справі не встановлено, чи було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, чи сталися помилки при реєстрації документів, наведені ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» доводи щодо наявності підстав для відводу судді Бобрової І. В. від участі у розгляді цієї справи могли зародити сумніви у неупередженості або об`єктивності судді, а тому інтереси правосуддя вимагають його відводу. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 березня 2021 року в справі № 523/7796/19 (провадження № 61-19629св20);
колегія суддів зазначила, що для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову. Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)». Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у справі недостатньо доказів, щоб підтвердити всі твердження ГО «Стоп Шлам» «поза розумним сумнівом». Зокрема, не надано досліджень впливу від діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на фізичних осіб, який би був достатньо пов`язаним з їх приватним та сімейним життям у розумінні статті 8 Конвенції. Таким чином, оскільки ГО «Стоп Шлам» не доведено факту наявності інтенсивного і тривалого шкідливого впливу від діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що безпосередньо впливало б на життя чи здоров`я членів цієї громадської організації та перевищувало екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті, позов ГО «Стоп Шлам» в інтересах 1 271 члена цієї організації, згідно списку наведеному вище, задоволенню не підлягає. З цих же підстав, не підлягає задоволенню і апеляційна скарга ГО «Стоп Шлам», як необґрунтована;
оскільки апеляційний суд зробив висновок про відмову в задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року в частині, залишеній без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, також підлягають скасуванню.
Аргументи учасників справи
19 січня 2022 року ГО «Стоп Шлам» засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, в якій просить:
скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції;
залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року;
судові витрати покласти на відповідача.
Касаційна скарга мотивована тим, що існують наступні підстави касаційного оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року:
порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 1, 17, 33 Закону України «Про відходи» в системному зв`язку із положеннями статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», висновок про застосування яких з боку Верховного Суду відсутній, разом із порушенням норм процесуального права щодо преюдиційності судових рішень, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про відсутність порушення екологічного законодавства в частині правомірності захоронення відходів - червоних шламів. Системний аналіз статей 1, 17, 33 Закону України «Про відходи», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пунктів 2, 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, що затверджений постановою КМ України від 01 липня 1999 року № 2034, дозволяє дійти висновку, що наявність можливості утилізації відходу виключає можливість його захоронення в Україні. До способів утилізації відходів належить в тому числі можливість реалізації відходу іншим особам, можливість його переробки у інші речовини тощо. Способи та технології утилізації відходу відображаються у документах, складених за наслідком паспортизації відходів. Зібраними у справі матеріалами та обставинами, встановленими судами попередніх інстанції, підтверджується як наявність можливості утилізації червоного шламу відповідно до документів, що складені в процесі паспортизації відходів відповідно до Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 1999 року № 2034, так і фактичне здійснення утилізації червоних шламів шляхом їх переробки у кек глиноземистий. Встановлення цих обставин виключало можливість захоронення відходів червоного шламу у шламосховищах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та, відповідно, правомірність їх розміщення на цих територіях. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про правомірність захоронення відходів червоного шламу у шламосховищах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та посилався на обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 814/3701/15 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2015 року у справі К/800/61793/13, в яких стороною було ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», із правовідносин щодо оподаткування діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», в яких судами не застосовувались норми права - статті 1, 17, 33 Закону України «Про відходи, статтю 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункти 2, 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, що затверджений постановою КМ України від 01 липня 1999 року № 2034, та не вирішувалось питання правомірності захоронення утворених відходів червоного шламу;