ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20099/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Янчик М.І. - адвокат (довіреність від 01.12.2021 №б/н)
відповідача - Грищенко К.Д. - представник (витяг з ЄДРЮО)
третьої особи - Дядюк Є.М. - адвокат (ордер від 13.05.2022 №АВ1035313)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К"
до Антимонопольного комітету України
про визнання частково недійсним рішення від 15.10.2020 №640-р,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит"
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" (далі - позивач, ТОВ "Альтаір і К", Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19 (далі - рішення №640-р), яким:
- визнано, що Товариство і товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит" (далі - третя особа, ТОВ "Компанія Кит", Компанія) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))]", проведених Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України) відповідно до оголошення №058324, оприлюдненого в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016 (пункт 1 рішення №640-р);
- за порушення, зазначене в пункті 1 рішення №640-р, накладено штраф на позивача у сумі 3 903 866 грн (пункт 2 рішення №640-р).
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення №640-р є незаконним та необґрунтованим, оскільки відсутні прямі докази узгоджених антиконкурентних дій Товариства та Компанії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (суддя Марченко О.В.) позовні вимоги ТОВ "Альтаір і К" до АМК, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Компанія Кит", про визнання частково недійсним рішення від 15.10.2020 №640-р задоволено повністю.
Визнано недійсним пункт 1 рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19, в частині, що стосується ТОВ "Альтаір і К".
Визнано недійсним пункт 2 рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19.
Стягнуто з АМК на користь ТОВ "Альтаір і К" 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І., Скрипка І.М.) рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2021 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Альтаір і К" на користь АМК 3 153,00 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ТОВ "Альтаір і К", не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Касаційна скарга подана, з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (зокрема: статті 17, абзацу 1 частин першої, другої статті 19-2, Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 3 - 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої статті 35, статті 41 Закону № 2210, пунктів 12, 23, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 916/103/20.
7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 35, 41, 48, 59 Закону № 2210, пунктів 16, 23, 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, статей 14, 75, 77, 78 ГПК України (в частині невіднесення недостовірних та неналежних доказів до сукупності обставин і доказів, які підлягають оцінюванню при вирішенні питання про наявність/відсутність порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 і пунктом 1 статті 50 Закону № 2210), а також статті 5, пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону № 2210 (щодо притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
8. Також із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом, зокрема: приписів статей 73, 74, 76, 77, 79, 86, 236, 238, 270, 282 ГПК України щодо неповного і необ`єктивного встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; недослідження та ненадання оцінки доказам у справі внаслідок взяття апеляційним господарським судом за основу виключно матеріалів кримінального провадження від 13.04.2017 № 42017000000001155; ненаведення мотивів відхилення ключових аргументів позивача проти апеляційної скарги, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Доводи інших учасників справи
9. АМК у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ТОВ "Альтаір і К" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а у випадку розгляду касаційної скарги - відмовити у її задоволенні та залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.
Розгляд клопотання
10. Позивач подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 302 ГПК України.
11. Обґрунтовуючи наявність підстав для передачі справи на Велику Палату Верховного Суду, позивач у клопотанні зазначив про відсутність однакового правозастосування судами норм частини другої статті 35, частини першої та другої статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 23, 32 Правил - під час здійснення оцінки доказів, отриманих органами АМК від правоохоронних органів, зокрема від НАБУ, в порядку статті 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та необхідності перевірки таких доказів відповідно до вимог належності, достовірності та допустимрсті .
12. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
13. Однак, Верховний Суд вважає, що наведені в клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі справи №910/20099/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
14. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
15. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
16. Подане клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
17. АМК 15.10.2020 прийнято рішення №640-р, яким визнано, що ТОВ "Альтаір і К" і ТОВ "Компанія Кит" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))]", проведених Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України) відповідно до оголошення №058324, оприлюдненого в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" №40 (29.02.2016) від 29.02.2016 (пункт 1 рішення №640-р).
18. За порушення, зазначене в пункті 1 рішення №640-р, накладено штраф на ТОВ "Альтаір і К" у сумі 3 903 866 грн (пункт 2 рішення №640-р).
19. У рішенні №640-р АМК встановлено таке.
Державною судовою адміністрацією України було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оголошення про проведення процедури закупівлі № 058324, ВДЗ № 40 (29.02.2016) від 29.02.2016.
Предмет закупівлі: апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))].
Кількість товару або обсяг виконання робіт чи надання послуг: 620 од.
Місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: апеляційні суди, місцеві загальні суди, окружні адміністративні суди, місцеві господарські суди, апеляційні адміністративні суди, апеляційні господарські суди (згідно з Додатком № 5 ДКТ).
Строк подання пропозицій конкурсних торгів (дата й час): 12.04.2016 до 10.00 год.
Дата розкриття пропозицій конкурсних торгів (дата й час): 12.04.2016 о 12.00 год.
Згідно з Протоколом розкриття пропозицій конкурсних торгів 16043FX403848 замовником було отримано 12.04.2016 дві пропозиції конкурсних торгів: ТОВ "Альтаір і К"; ТОВ "Компанія Кит".
Ціна кожної пропозиції конкурсних торгів:
- ТОВ "Альтаір і К": 30 544 440,00 грн із ПДВ (тридцять мільйонів п`ятсот сорок чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.);
- ТОВ "Компанія Кит": 30 420 000,00 грн із ПДВ (тридцять мільйонів чотириста двадцять тисяч гривень 00 коп.).
Відхилених пропозицій конкурсних торгів не було.
Замовником 11.05.2016 було акцептовано пропозицію ТОВ "Компанія Кит", з яким 02.06.2016 укладено договір на загальну суму 30 420 000,00 грн із ПДВ.
20. Встановлюючи антиконкурентні узгоджені дії, у рішенні АМК встановлено наступне: запропоновані ТОВ "Альтаір і К" і ТОВ "Компанія Кит" предмети закупівлі (програмно-апаратні комплекси) є одним і тим самим продуктом; надані позивачем та третьою особою у складі пропозицій конкурсних торгів договори свідчать про спільну підготовку та створення умов, які дозволяють взяти участь у торгах та не бути відхиленим через дискваліфікацію; позивач та третя особа пов`язані через фізичних осіб, що створювало умови для обміну інформацією; між позивачем та пов`язаним з третьою особою суб`єктом господарювання було укладено договір безвідсоткової позики на поворотній основі, що свідчить про відсутність економічної конкуренції між зазначеними суб`єктами господарювання; наявність у позивача та третьої особи відносин з одними й тими самими особами свідчить про обмін інформацією та відсутність конкуренції; між ТОВ "Компанія Кит", ТОВ "Альтаір і К" та пов`язаними з ними особами (ТОВ "Паперова", ТОВ "Лавенова", ТОВ "Альтіко") існують сталі фінансово-господарські відносини; під час проведення торгів, між керівниками ТОВ "Компанія Кит" та ТОВ "Альтаір і К" відбувався обмін інформацією, про що свідчать здійснені ними телефонні дзвінки; позивачем та третьою особою при поданні пропозицій було значно завищено вартість предмета закупівлі, що є наслідком погодження поведінки.
21.За наведених обставин АМК дійшов висновків, що позивач та третя особа під час підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".
22. Позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним рішення №640-р зазначає, що рішення №640-р відповідача прийняте з неправильним застосуванням норм Закону № 2210, що стало підставою для хибних висновків (кваліфікації дій) щодо узгодження спільної поведінки між позивачем та третьою особою.
23. Зокрема, ТОВ "Альтаір і К" зазначає, що в основу Рішення та подання про попередні висновки, Комітетом покладено лише матеріали, надані Національним антикорупційним бюро України у рамках досудового слідства, натомість, жодних доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача та третьої особи саме в період проведення торгів (з 29.02.2016 до 12.04.2016) матеріали справи не містять; Комітетом не доведено належними доказами пов`язаність фізичних осіб постійним проживанням та веденням спільного господарства; висновки Комітету про наявність у ТОВ "Компанія Кит" та ТОВ "Альтаір і К" спільних працівників є безпідставними, оскільки, фізичні особи, про яких зазначає відповідач, надавали послуги саме як фізичні особи-підприємці на підставі відповідних договорів; наявність господарських відносин між позивачем, третьою особою та ТОВ "Паперова", ТОВ "Лавенова", ТОВ "Альтіко" не свідчить про наявність антиконкурентних узгоджених дій; комп`ютерно-технічна експертиза, на яку посилався Комітет при встановленні обставини завищення ціни предмета закупівлі не мала братися до уваги, оскільки предметом торгів був програмно-апаратний комплекс, до складу якого входила не тільки комп`ютерна техніка; у межах розгляду судової справи №910/114/19 господарським судом міста Києва було відмовлено у задоволенні позовних вимог НАБУ до ДСА України і ТОВ "Компанія Кит" про визнання недійсним договору від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3, оскільки позивачем не доведено, що такий договір суперечить інтересам держави і суспільства.
24. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень сторін у справі, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення №640-р неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, є недоведеними і не підтвердженими належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для визнання недійсним рішення в частині, що стосується позивача.
25. Приймаючи вказане рішення, суд дійшов наступних висновків:
- АМК під час розгляду справи не доведено обставини пропонування позивачем та третьою особою саме однакового програмно-апаратного комплексу, відтак, зроблений у рішенні №640-р висновок є передчасним;
- доводи АМК про те, що придбання Товариством і Компанією майнових прав на зазначене програмне забезпечення свідчить про спільну підготовку пропозицій даних конкурсних торгів не відповідають фактичним обставинам, оскільки договори про таке придбання було укладено у 2014 році, тоді як оголошення про проведення процедури закупівлі №058324 оприлюднено 29.02.2016;
- обставини, які мали місце після проведення торгів, на які АМК посилається у рішенні №640-р, не можуть вважатися доказами узгодженості поведінки суб`єктів господарювання під час підготовки та участі у торгах;
- перерахування Компанії ТОВ "Альтіко" грошових коштів у період до квітня 2016 року (тобто до проведення торгів) здійснювалися в рахунок оплати відповідного товару, що свідчить про існування між зазначеними особами господарських відносин, однак сам по собі факт наявності договірних відносин між Компанією та пов`язаною з Товариством особою не може вказувати на усунення між Компанією і Товариством конкуренції, зокрема, під час підготовки та участі у торгах;
- аналіз виплат Товариством і Компанією доходу одним і тим же самозайнятим особам та фізичним особам - підприємцям, які не є працівниками ані Товариства, ані Компанії не доводить узгодженості дій суб`єктів господарювання, а може свідчити про здійснення ними діяльності в одному й тому ж ринковому сегменті;
- посилання АМК на ту обставину, що у Товариства, зокрема, протягом 2013 - 2018 років, отримував заробітну плату ОСОБА_1 , дружина якого ОСОБА_2 (актовий запис від 31.07.1993 №548 про шлюб) протягом 2016 - 2017 років отримувала заробітну плату у Компанії, то АМК не було проаналізовано, які саме посади у Товаристві та Компанії обіймали зазначені фізичні особи, та чи передбачають такі посади можливість доступу до інформації щодо діяльності юридичних осіб;
- висновком експертизи, на який посилається АМК у Рішенні №640-р, визначено вартість комп`ютерної техніки, а предметом закупівлі була не лише комп`ютерна техніка, а програмно-апаратний комплекс. Відтак, висновки АМК щодо завищення позивачем вартості предмета закупівлі не відповідають фактично встановленим обставинам;
- стосовно взаємодії керівників Товариства і Компанії, зокрема, щодо здійснення ними дзвінків у день проведення торгів суд зазначив, що такий висновок АМК ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами, оскільки координація дій під час участі у торгах повинна мати своє об`єктивне відображення, наприклад, у способі подання позивачем та третьою особою документів для участі в торгах, часі їх подання, схожості оформлення та інше, однак дані обставини АМК під час прийняття рішення №640-р не досліджувалися.
26. Втім, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов протилежних висновків. Колегія суддів за результатами дослідження доказів у їх сукупності, дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності визначених статтею 59 Закону № 2210 підстав для скасування чи визнання недійсним рішення АМК в оскаржуваній частині, не спростовано правомірності і обґрунтованості висновків АМК стосовно того, що ТОВ "Альтаір і К" вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв`язку з чим, з урахуванням виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, дійшла висновку про прийняття відповідачем оспорюваного рішення №640-р у межах, наданих йому повноважень, та про відсутність, передбачених статтею 59 Закону № 2210, підстав для визнання спірних пунктів рішення №640-р недійсними.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
29. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення №640-р недійсним та його скасування (в частині, що стосується позивача).
30. Так, касаційна скарга Товариства мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (зокрема: статті 17, абзацу 1 частин першої, другої статті 19-2, Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 3 - 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої статті 35, статті 41 Закону № 2210, пунктів 12, 23, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 916/103/20.
31. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
32. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
33. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
34. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
35. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
36. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
37. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
38. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
39. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
40. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
41. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
42. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
43. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
44. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
45. Водночас, Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
46. Отже, за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Судом встановлено, що постанова Верховного Суду у справі № 916/103/20, на висновки щодо застосування норм права, в якій посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, була прийнята хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі (№ 916/103/20) та в справі, що розглядається.