ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 804/7880/16
адміністративне провадження № К/9901/59238/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/7880/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Чорна В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі №804/7880/16.
Ухвалою від 27.05.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 30.05.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Як вказує позивач, на виконання умов кредитного договору по сплаті кредиту позивачем було повернуто банку суму коштів, яка в еквіваленті до національної валюти України гривні, перевищує суму одержаного кредиту, відповідно позивачем не отримано доходу як додаткового блага, яким збільшено його майновий стан чи забезпечено приріст його активів в тій чи іншій формі, відтак, відсутній об`єкт оподаткування в розумінні положень статті 14, пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом заперечити проти доводів касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу №913 від 18.08.2014 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 04.09.2014 № 3131/17-3/265790173, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:
п.п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 та п. 179.1 179 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік;
пп. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.2. ст. 167, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 203 857,84грн.
На підставі акту перевірки, контролюючим органом 13.10.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0027161703, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 254822,30грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 203857,84грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50964,46грн. (т.1 а.с. 21).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016 касаційну скаргу позивача задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що в процесі розгляду даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити правовий статус усієї суми заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе, як основну суму кредиту, відсотки за користування кредитом, неустойки, та комісії, пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
Також судами попередніх інстанцій не встановлено фактичну суму сплаченої позивачем основної суми кредиту, відсотків, штрафів та пені; не досліджено виписку по кредитному договору і не встановлено суму сплачених на виконання такого договору коштів, їх цільове призначення (сплата основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом чи неустойки та комісії). Тобто, суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували рух коштів по рахунку позивача.
Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно встановити чи включено ПАТ «Укрсиббанк» анульований (прощений) борг позивача до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).
За наслідками нового розгляду справи, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 5374,03грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 4299,23грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1074,80грн. В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважали, що в даному випадку позивачу має бути нарахована сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за ставкою, визначеною статтею 167 Податкового кодексу України, із відповідним накладенням на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.