ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа №822/3711/17
адміністративне провадження № К/9901/51492/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №822/3711/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2017 №8666-0802 та податкової вимоги від 27.10.2017 №2422-17.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 позовні вимоги задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.02.2018 скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі 822/3711/17.
Ухвалою суду від 27.05.2022 попередній розгляд справи призначено на 30.05.2022.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що апеляційний суд поверхнево вивчив обставини справи. Як вважає позивач, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає принципам верховенства права, є упередженою, несправедливою, порушує закон та права позивача, встановлені Конституцією України, Податковим кодексом України, КАС України, і ґрунтується на недопустимих доказах. Позивач вказує, що зазначення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки за кожен попередній рік встановлюється офіційно Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, крім того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на підставі яких вираховувалось грошове зобов`язання, а саме розрахунок, податковим органом не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом заперечити проти касаційної скарги. У відзиві на касаційну скаргу податковий орган вказує, що земельна ділянка позивача оцінювалася ще у 2001 році, тому податковий орган вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведено, і в даному випадку базою оподаткування є саме площа його земельної ділянки. Відповідач вважає, що розрахунок земельного податку проведений відповідно до чинного законодавства. Посилається на те, що до податкового органу було направлено рішення органу місцевого самоврядування "Про затвердження ставок земельного податку та розмірі орендної плати для фізичних і юридичних осіб на 2017 рік", в якому визначено, що ставка земельного податку для земель комерційного призначення становить 2%. З урахуванням викладеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 , належить позивачу на праві приватної власності з 26.12.2001, цільове призначення - для комерційного використання (обслуговування кафе та виробничої бази).
Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області винесено та направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення №8666-0802 від 23.08.2017, яким визначено земельний податок з фізичних осіб у сумі 8136,89грн. за 2017 рік.
В інтегрованій картці платника, станом на момент виникнення податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №8666-0802 від 23.08.2017 року, обліковувалася переплата по земельному податку в сумі 2699,02грн., отже податкове зобов`язання визначене згідно даного податкового повідомлення - рішення частково погашено за рахунок наявної переплати, а саме в сумі 2699,02грн.
27.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу №2422-17 на суму 5437,87грн., по земельному податку з фізичних осіб.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №8666-0802 від 23.08.2017 та податкову вимогу № 2422-17 від 27.10.2017 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що податковим органом неправомірно розраховано суму земельного податку позивачеві. Суд зазначив, що базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативно грошової оцінки. Оскільки нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача раніше було проведено, то контролюючий орган неправильно застосував у своїх розрахунках середню вартість земель у даному регіоні.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення №8666-0802 від 23.08.2017 на суму 2035,64грн.
Скасовано податкову вимогу №2422-17 від 27.10.2017 на суму 2035,64грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.