ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 815/7279/15
адміністративне провадження № К/9901/40690/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №815/7279/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Одеської митниці Державної фіскальної служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Зорі Про, Дочірнє підприємство Контейнерний термінал Одеса Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ, Товариство з обмеженою відповідальністю МСК-ІВТ, про визнання протиправними дій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 (суддя Бутенко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021 (головуючий суддя Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.),
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі також - Казначейство), Одеської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Зорі Про", дочірнє підприємство (далі ДП) "Контейнерний термінал "Одеса" Компанії Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл ГмбХ", товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) МСК-ІВТ, у якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних) просив визнати протиправними дії митниці, стягнути матеріальну шкоду та упущену вигоду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021, адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна казначейська служба України звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Казначейства, зупинено виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021 у справі №815/7279/15.
Ухвалою суду від 27.05.2022 розгляд справи призначено попередньому судовому засіданні на 30.05.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Казначейство викладає обставини справи, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Як вказує відповідач, шкода повинна відшкодовуватись за рахунок коштів відповідного органу митної служби, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для цього органу, а останній повинен вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань. Відповідач зазначає, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є держава, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу. Крім того, Казначейство вважає, що судами неправильно встановлені обставини справи щодо відповідальності за зберігання товару ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбургпорт консалтінг ГМБХ" (ФРН), ТОВ "Зорі Про", ТОВ "МСІТ Сервіс", ТОВ "МСК-ІВТ-Термінал" та застосовано положення законодавства, яким визначено, що відповідальність за втрату або пошкодження товарів, які зберігаються, несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані їм органами податків і зборів на зберігання. У касаційній скарзі Казначейство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення матеріальної шкоди, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. Як вказує позивач, доводи відповідача були спростовані у ході судового розгляду. Позивач посилається на положення Митного кодексу України, Цивільного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 03.10.2011 №12-рп/2001 у справі №1-36/2001, висновки Верховного Суду у судових рішеннях. Позивач відзначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки тих доказів, яким вже було надано оцінку у цій справі. У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Крім того, позивач звернувся з заявою про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Казначейства, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 339 КАС України, яким визначено, що після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Розглянувши доводи позивача у вказаній заяві, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вбачає таку заяву очевидно безпідставною, з огляду на те, що позивач самостійно визначив Казначейство відповідачем у справі, вважаючи, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього можуть бути вирішені судовим рішенням. Позивач, посилаючись на рішення Великої Палати Верховного Суду про необов`язковість участі Казначейства у справі про стягнення шкоди, завданої органом державної влади, при цьому, у поданій заяві не наводить обґрунтованих підстав для закриття касаційного провадження з підстав, передбачених статтею 339 КАС України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (продавець) та Ізраїльською компанією Levidey lavi Import&Distribution Ltd (покупцець) укладено контракт №11 від 26.08.2014.
Також між позивачем (продавець) та Ізраїльською компанією TREELOG L.T.D. (покупець) був укладений контракт № 15 від 15.01.2015.
Відповідно до умов правочинів: продавець передає, а покупець приймає і оплачує палетну заготовку, дошку необрізну (далі - товар) в обумовлений строк на умовах даного контракту, згідно специфікації, що додається до даного контракту та є його невід`ємною частиною (пункт 1.1 статті 1 договорів); ціна товару встановлюється в доларах США і включає вартість тари, упаковки, маркування, навантаження, розвантаження, доставки до пункту призначення, вартість оформлення всіх пакетів документів, необхідних для проведення митних процедур на експорт та товаросупровідних документів (пункт 3.1 статті 3 договорів); покупець проводить оплату узгодженої партії товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, що вказаний у розділі 9 даного контракту, в розмірі 75% вартості кожної партії товару шляхом попередньої оплати, решту суми в розмірі 25% вартості кожної партії товару, протягом 5 банківських днів після підписання акту про передачі товару експедитором в порту (пункт 4.1 статті 4 договорів).
Згідно специфікації № 2 до контракту №11 від 26.08.2014 та специфікації № 2 до контракту № 15 від 15.01.2015 продавець повинен був поставити на адресу покупців дошку будівельну хвойну, сосни, вартістю 330000,00 дол. США та 160000,00 дол. США відповідно.
Декларантом 26.02.2015 з метою митного оформлення товару (код УКТЗЕД 4407109300), країна виробництва Україна, який переміщувався в 30 контейнерах, до Митниці були подані митні декларації №500060702/2015/001305, №500060702/2015/001306, №500060702/2015/001247, згідно яких Митницею було здійснене оформлення товару лісоматеріали розпиляні нестругані, нешліфовані, не мають торцевих з`єднань, пиломатеріали необрізні, з хвойної породи сосни звичайної.
Зазначені контейнери були заблоковані та їх завантаження на борт судна було заборонено в зв`язку із необхідністю переогляду товару, за результатами якого були встановлені розбіжності щодо найменування (фактично лісоматеріали розпиляні, нестругані, не шліфовані, не мають торцевих з`єднань обрізні з хвойної породи сосни звичайної ) та фактичної ваги товару з даними митних декларацій, що стало підставою для складання Митницею протоколів про порушення митних правил від 13.03.2015 року №0201/50000/15, №0202/50000/15, №0203/50000/15 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.
На підставі протоколу про порушення митних правил №0201/50000/15 від 13.03.2015 Митницею був тимчасово вилучений товар, який переміщався в 15 контейнерах. Товар перебував в зоні митного контролю на території митного терміналу ДП ГПК Україна та 02.06.2015 його було розміщено на склад ТОВ ЗОРІ ПРО на підставі договору про надання послуг відповідального зберігання від 26.01.2015, укладеного між Митницею та ТОВ ЗОРІ ПРО.
На підставі протоколів про порушення митних правил №0202/50000/15 №0203/50000/15 від 13.03.2015 в порядку статті 511 Митного кодексу України Митницею був тимчасово вилучений товар, який переміщався в 15 контейнерах, цей товар перебував в зоні митного контролю на території митного терміналу ДП ГПК Україна та 25.09.2015 його було розміщено на склад ТОВ МСК-ІВТ-ТЕРМІНАЛ на підставі договору про надання послуг відповідального зберігання № 185 від 30.07.2015, укладеного між Митницею та ТОВ МСК-ІВТ-ТЕРМІНАЛ.
Малиновський районний суд міста Одеси постановами від 03.07.2015 у справі №521/10398/15-п та від 01.09.2015 у справі №521/12850/15-п, які набрали законної сили, закрив провадження у адміністративних справах за відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, та зобов`язав Митницю повернути позивачу товар, вилучений за протоколами №0201/50000/15, №0202/50000/15, №0203/50000/15, після належного митного оформлення.
У зв`язку з викладеним, 07.09.2015 та 11.09.2015 позивач звернувся до Митниці з заявами про повернення вилученого майна, який був повернутий 12.10.2015 та 15.10.2015
Проте, товар не відповідав первісній якості, яка була під час відправки товару, а саме: виявлено цвіль, плісняву, мох, гниль у вигляді чорних плям, зелений грибок або синяву, що є наслідком неправильного зберігання товару в контейнерах понад 3-6 місяців, про що було зроблено застереження у накладних про повернення.
Оскільки якість товару значно погіршилася, позивач 16.10.2015 звернувся до Одеської регіональної торгово-промислової палати з заявою на проведення експертизи якості продукції.
За результатами експертизи був складений висновок експерта №УТЕ-1624 від 03.11.2015, відповідно до якого пред`явлені пиломатеріали хвойних порід (сосна) дошки обрізні у кількості 1137,45 м3 за наявністю грибкових уражень деревини розподіляються наступним чином: 227,490 м3 дошок з наявністю деревозабарвлюючих грибів, які не викликають гнилі, які не впливають на фізико-механічні властивості деревини, а лише псують її зовнішній вигляд; 909,960 м3 дошок з наявністю деревозабарвлюючих грибів, які проникають у деревину глибиною більше 2 мм і дереворуйнівних грибів, які псують зовнішній вигляд і руйнують деревину. Дані дошки можуть бути використані для маловідповідальних деталей, розкрою та дрібні заготовки різноманітного призначення. Зазначені грибкові ураження утворюються в результаті підвищеної вологості деревини при тривалому, неправильному зберіганні.
З огляду на те, що за умовами контрактів, які зазначені в специфікаціях до цих контрактів, сосна має бути природної вологості, не допускається її зміна кольору, гниль, червоточина, тріщини, обзол, то повернутий позивачу товар не міг бути поставлений ним на адресу покупців - Ізраїльської компанії «Levidey lavi Import&Distribution Ltd» та Ізраїльської компанії «TREELOG L.T.D.».
Крім того, у висновку судово-економічної експертизи № 2 від 21.03.2018 судовий експерт встановив, що документально підтверджуються: витрати на придбання позивачем дошки обрізної та сировини (деревини сосни) для виготовлення дошки обрізної в загальному об`ємі 1137,45 м3 на суму 1' 855' 604,93грн.; витрати на виробництво з сировини дошки обрізної, транспортно-експедиційні витрати та інші витрати по цій дошці на суму 1' 362' 052,37грн.; витрати, понесені позивачем після повернення дошки обрізної в об`ємі 1137,45 м3 Митницею, на вантажно-розвантажувальні роботи контейнерів ПАО «Ільїчівськзовніштранс» , ТОВ «ЗОРІ ПРО», перевезення, стафірування, навантажувально-розвантажувальні роботи ТОВ «МСІТ СЕРВІС» та проведення експертизи №УТЕ-1624, а також інші витрати в сумі 369450,04грн.
Позивач продав зіпсований товар, як технологічні дрова та отримав дохід від такої реалізації в розмірі 453927,85грн.
Таким чином, позивач поніс матеріальну шкоду, розмір якої, згідно з висновком судово-економічної експертизи №2 від 21.03.2018, склав 4' 758' 247,82грн. (у тому числі: 3'133' 179,56грн. - фактичні збитки, 1' 625' 068,25грн. - упущена вигода), яку і просив стягнути з Державного бюджету України на його користь.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Митниці, які полягають у несвоєчасній передачі тимчасово вилученого майна на підставі протоколів про порушення митних правил від 13.03.2015 №0201/50000/15, №0202/50000/05, №0203/50000/15, яке належить позивачу, на склад митного органу та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 3' 133' 179,56грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 1' 625' 068,26грн відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18.02.2020 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми матеріальної шкоди у розмірі 3' 133' 179,56грн. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
За результатами нового розгляду, судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 3' 133' 179,56грн. 56коп.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума витрат позивача по вилученому митним органом товару склала 3' 587' 107,34грн., проте, оскільки позивач продав зіпсований товар, як технологічні дрова та отримав дохід в розмірі, збитки позивача склали 3'133' 179,49грн. Під час розгляду справи відповідач не довів відсутність своєї вини. Завдані збитки, понесені позивачем у розмірі, встановленому у висновку судово-економічної експертизи належить стягнути відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України. Колегія суддів апеляційного суду вважала висновки суду першої інстанції правильними.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.