ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 809/1279/17
адміністративне провадження № К/9901/40837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №809/1279/17 за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0045111307, №0042121307 та №0042131307 від 13.09.2017.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного суду від 28.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №809/1273/17.
Ухвалою від 27.05.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 30.05.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та прийнято необґрунтоване рішення. Як вказує відповідач, позивачем не подано податкової декларації про майновий стан і доходи за та незадекларовано дохід як додаткове благо від анулювання боргу, у результаті чого занижено суму податкових зобов`язань. Податковий орган звертає увагу, що апеляційним судом зроблено помилковий висновок про скасування податкового повідомлення-рішення, з посиланням суду на те, що позичальником по валютному кредиту повернуто банку заборгованість, що в еквіваленті до гривні та перевищує суму виданого кредиту, що еквівалент гривні. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, якою у задоволенні позову відмовлено.
Позивач процесуальним правом заперечити проти касаційної скарги не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2017 працівниками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 28.08.2017 №947/09-19-13-07/ НОМЕР_1 (а.с.15-20).
Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги:
підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано 262646,35грн. податку на доходи фізичних осіб;
підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: позивачем не подано річну декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, внаслідок чого до неї застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00грн.;
підпункти 1.2, 1.6 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, в результаті чого позивачу донараховано 21887,20грн. військового збору.
На підставі акту перевірки контролюючим органом 13.09.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0045111307 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 27359,00грн., з яких 21887,2грн. за основним платежем та 5471,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0042121307 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій за податком на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170грн.;
№0042131307 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 328307,94грн., з яких 262646,35грн. за основним платежем та 65661,59грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для винесення оскаржуваних рішень слугувало те, що ОСОБА_1 в 2016 році отримала дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ «ВіЕс Банк», однак не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік і, відповідно, не відобразила у податковій декларації доходи, отримані від ПАТ «ВіЕс Банк» у вигляді додаткового блага в розмірі 1459146,37грн., на підставі рішення банківської установи про анулювання боргу (тіла кредиту) ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивачем не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб в розмірі 262646, 35грн. та військового збору в розмірі 21887,20грн., застосовано фінансові (штрафні) санкції за неподання річної декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік в розмірі 170,00грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась з позовом до суду про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік і, відповідно, у рядку « 01.07» - «інші доходи» податкової декларації не зазначила доходи, отримані нею як додаткове благо внаслідок анулювання банківськими установами заборгованості, та не сплатила податку з доходів фізичних осіб і військового збору.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено, керуючись тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що Банк повідомив позивача про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто. Суд погодився з доводами позивача про відсутність підстав для висновку про отримання останнім додаткового блага внаслідок прийняття банком рішення про анулювання боргу. Крім того, суд вказав, що оскільки на виконання умов кредитного договору по сплаті тіла кредиту позивачем було повернуто банку суму коштів, яка в еквіваленті до національної валюти України гривні, перевищує суму одержаного кредиту в еквіваленті до національної валюти України гривні, відповідно позивачем не отримано доходу як додаткового блага, яким збільшено його майновий стан чи забезпечено приріст його активів в тій чи іншій формі, відтак, в даному випадку, відсутній об`єкт оподаткування в розумінні Податково кодексу України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.