ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 807/119/17
адміністративне провадження № К/9901/49476/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №807/119/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Стар Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 (суддя Рейті С.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Стар Плюс" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу у справі №807/119/17.
Ухвалою суду від 27.05.2022 попередній розгляд справи призначено на 30.05.2022.
В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, враховуючи те, що отримана від митних органів Угорської Республіки інформація не підтверджує відомості, заявлені декларантом, зокрема щодо числових значень фактурної вартості оцінюваного товару, податковим органом на підставі фактичних відомостей зроблено висновки, викладені у Акті перевірки, щодо заниження митної вартості та прийнято відповідне рішення про визначення митної вартості. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2017, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Крім того, податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
З урахуванням положень статті 52 КАС України, суд вважає, що клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання ТОВ Авто Стар Плюс законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та від 25.09.2014 №305070000/2014/008787.
Результати перевірки оформлені актом від 19.10.2016 №51/07-16-14-07/33664067, яким встановлено порушення відповідачем:
п.2 ч.2 ст.52, ч.21 ст.58, ч.1 ст.257, п.1 ч.1 ст.279, ст.289 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по ввізному миту на товари, що ввозяться на митну територію України в сумі 58215,80грн.;
п.190.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 244506,37грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки, відповідачем 07.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення:
№0001631407, яким збільшено суму грошового зобов`язання по ввізному миту у розмірі 72769,75грн. (в тому числі, за податковими зобов`язаннями 58215,80грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14553,95грн.);
№0001641407, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 305632,96грн. (в тому числі, за податковими зобов`язаннями 244506,37грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61126,59грн.).
За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи рішення відповідача неправомірними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору не були спростовані податковим органом, а посилання останнього на відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Як унормовано пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до частин першої, другої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
За змістом частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Пунктом 2 частини першої цієї статті передбачено, що однією з підстав для проведення документальних невиїзних перевірок є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.
У справі, що розглядається, підставою для призначення документальної перевірки ТОВ слугувало отримання Закарпатською митницею від митних органів Угорської Республіки відповіді та завірених копій товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару за МД від 05.08.2014 №305080002/2014/001263, МД від 15.09.2014 №305070000/2014/008367 та МД від 25.09.2014 №305070000/2014/008787.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.