Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 752/8858/18
провадження № 61-14281св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка не брала участі у справі, оскаржувала рішення суду в апеляційному порядку,- Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на та постанову Київськогоапеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири, що складається з чотирьох кімнат житловою площею 105,8 кв. м, загальною площею 149,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , а Ѕ частини зазначеної квартири визнати за ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що 18 квітня 1985 року між сторонами зареєстровано шлюб. На день звернення до суду з позовом шлюб існує лише формально. У шлюбі дітей не мають. Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 уклала інвестиційний контракт від 21 березня 2003 року про інвестування у житлове будівництво, який повністю виконано та отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Вказане майно набуто сторонами під час шлюбу, а отже, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року позов задоволено.
У порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає поділу між ними, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем, права, свободи та інтереси інших осіб при цьому не порушуються.
Вказане судове рішення оскаржило в апеляційному порядку Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») - особа, яка не брала участі у справі, проте вважала, що судовим рішенням вирішено питання про її права та інтереси.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходи з того, що визнання права власності на Ѕ частини квартири за позивачем у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя порушує права та законні інтереси ПАТ «МТБ Банк», який не брав участі у справі. Суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи та коло учасників справи, вирішив питання про права та інтереси юридичної особи, яка не залучена до участі у справі та є іпотекодержателем поділеного між сторонами майна, на яке звернуто стягнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2022 року ОСОБА_1 не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права ПАТ «МТБ Банк», що має наслідком закриття апеляційного провадження, а не розгляд справи по суті. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки 21 вересня 2018 року між ПАТ «МТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Проксима» (далі - ТОВ «ФК «Проксима») укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 2.1 якого банк відступив ТОВ «ФК «Проксима» належні йому права вимоги за кредитним договором від 27 вересня 2005 року № 76/К. Одночасно з договором про відступлення права вимоги за кредитним договором, 21 вересня 2018 року банк уклав з ТОВ «ФК «Проксима» договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28 вересня 2005 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 вересня 2018 року внесено запис, що ТОВ «ФК «Проксима» набуло статусу іпотекодержателя за іпотечним договором.
Заявник вважає, що з 21 вересня 2018 року - моменту нотаріального посвідчення договору про право відступлення прав та внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про перехід прав іпотекодержателя до ТОВ «ФК «Проксима» - банк втратив всі права іпотекодержателя, у тому числі і щодо звернення стягнення на квартиру.
Надалі, 19 грудня 2018 року, між ТОВ «ФК «Проксима» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз» (далі - ТОВ «Феномен Солюшнз») укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги заборгованості за кредитним договором перейшло до нового кредитора - ТОВ «Феномен Солюшнз». Зважаючи на перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Феномен Солюшнз» було зареєстровано і перехід прав за іпотечним договором на квартиру. Новим кредитором ТОВ «Феномен Солюшнз» відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» було звернуто стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом перереєстрації права власності за собою.
Після звернення стягнення на майно ТОВ «Феномен Солюшнз» 30 січня 2020 року звернулося з листом до нотаріуса, у якому просило припинити іпотеку щодо спірної квартири відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».
На підставі вказаного листа 30 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шабаніною О. Г. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було припинено запис про іпотеку банку на квартиру, що підтверджується відповідним витягом.
Таким чином, станом на 30 січня 2020 року (тобто після винесення постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 752/2605/13, на підставі якої видано виконавчий лист про звернення стягнення на квартиру), іпотека квартири була припинена належним іпотекодержателем ТОВ «Феномен Солюшнз».
Отже, визнання спільною сумісною власністю квартири, яка на момент винесення рішення судом першої інстанції була вільною від будь-яких обтяжень банку, ніяким чином не порушує прав та інтересів ПАТ «МТБ Банк».
Посилання ПАТ «МТБ Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 752/2605/13-ц як на преюдиційний факт є безпідставним, оскільки припинення іпотеки на квартиру відбулось після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на квартиру, а тому таке судове рішення не може підтверджувати факт, що ПАТ «МТБ Банк» є належним кредитором та іпотекодержателем, а отже, і особою, яка має право оскаржувати в апеляційному порядку рішення суду у зазначеній справі.
Наразі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існують записи про іпотеку квартири за банком, однак такі записи на підставі наказів Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року та від 08 жовтня 2020 року скасовані, при цьому видалити записи з Державного реєстру прав на нерухоме майно про іпотеку квартири за банком Міністерство юстиції України відмовляється через наявність ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2020 року у справі № 640/16949/20, якою заборонено вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної квартири.
Крім того, заявник зазначає, що висновки апеляційного суду суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 751/2322/16, від 12 жовтня 2020 року у справі № 15/148-10/4045.
Також суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 916/1645/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 161/20677/13, від 26 травня 2021 року у справі № 381/979/15, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 квітня 1985 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час перебування у якому ними набуто нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 .
Вказана квартира, на підставі укладеного 28 вересня 2005 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 іпотечного договору передана в іпотеку банку у забезпечення виконання умов кредитного договору від 27 вересня 2005 року.
Так, предметом іпотечного договору є квартира АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення м. Києва на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення м. Києва від 01 грудня 2004 року, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 грудня 2004 року у реєстровій книзі № 392-125, реєстровий № 43955.
Предметом спору між сторонами про поділ майна подружжя є квартира АДРЕСА_2 , яка була передана в іпотеку банку відповідно до договору іпотеки, укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», назву якого змінено на ПАТ «МТБ Банк») та ОСОБА_2 , а надалі на зазначену квартиру було звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 84-90).
Так, у травні 2012 року ПАТ «Марфін Банк» як правонаступник ВАТ «Морський транспортний банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ПП «Ратмир Соло» (ПП «Свічколап трейдінг»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ПП «Ратмир-Соло» за кредитним договором від 27 вересня 2005 року № 76/К з повернення кредиту у розмірі 893 100 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 7 123 097,67 грн; несплачених відсотків - 383 430,96 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 3 058 130,31 грн; нарахованої пені за несплату основного боргу - 243 730,34 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 1 943 319,87 грн; нарахованої пені за несплату відсотків за користування кредитом - 11 045,40 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 83 515,09 грн на користь ПАТ «Марфін Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 вересня 2005 року, - на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 149,4 кв. м, жилою площею 105,8 кв. М, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення м. Києва від 01 грудня 2004 року, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 10 грудня 2004 року, вартість якої на момент укладення договору складала 851 729,00 грн, що за курсом валют Національного банку України на момент укладення цього договору складало 168 859,20 дол. США, шляхом реалізації з прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмета іпотеки для його реалізації на стадії проведення виконавчих дій.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року змінено, зазначено в останньому реченні другого абзацу його резолютивної частини після слів «шляхом реалізації з прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмету іпотеки» замість «для його реалізації на стадії проведення виконавчих дій» слова «в розмірі 3 840 850грн». В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року(справа № 752/2605/13-ц, провадження № 61-12774св18) рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року скасовано. Передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою скасування Верховним Судом рішення апеляційного суду стало те, що при перегляді рішення суду першої інстанції апеляційний суд не перевірив період нарахування, розмір та склад заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 752/2605/13-ц рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року змінено та викладено резолютивну частину судового рішення в такій редакції.
Позов ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство «Ратмир Соло» (ПП «Свічколап трейдінг»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Феномен Солюшнз», яке не заявляє самостійних вимог, про звернення стягнення на майно задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Ратмир Соло» перед Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» за кредитним договором від 27 вересня 2005 року № 76/К з повернення кредиту у розмірі 893 100 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 7 123 097,67 грн, нарахованої пені за несплату основного боргу у розмірі 9 460,01 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 75 450,20 грн, нарахованої пені за несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 678,96 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 5 415,18 грн, а всього: 903 238,97 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на 25 жовтня 2011 року становило 7 203 963,05 грн, на користь ПАТ «Марфін Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 вересня 2005 року, - на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 149,4 кв. м, жилою площею 105,8 кв. м, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення м. Києва від 01грудня 2004 року, вартість якої на момент укладення договору складала 851 729 грн, що за курсом валют Національного юанку України на момент укладення цього договору складало 168 859,20 дол. США, шляхом реалізації з прилюдних торгів з визначенням початкової ціни предмету іпотеки у розмірі 3 840 850 грн.