Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 531/1443/20
провадження № 61-14370 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - територіальна громада м. Карлівка в особі Карлівської міської ради Полтавської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Карлівської міської ради Полтавської області на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А., Дорош А. І. від 05 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2020 року територіальна громада м. Карлівка в особі Карлівської міської ради Полтавської області звернулася до суду з позовомдо
ОСОБА_1 про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову зазначала, що територіальна громада в особі ради є власником квартири АДРЕСА_1 . 27 вересня 2017 року на підставі рішення виконавчого комітету Карлівської міської ради № 166 «Про надання службової квартири» ОСОБА_1 та його родині була виділена вищевказана квартира, як службова на час перебування відповідача у трудових відносинах з Карлівською міською радою (перший заступник міського голови) та видано ордер на житлове приміщення від 27 вересня 2017 року № 4454.
Позивач указував, що відповідно до пункту 1.5 Договору найму житлового приміщення від 27 вересня 2017 року договір укладено на строк трудових відносин із Карлівською міською радою Полтавської області. Відповідач перебував у трудових відносинах із позивачем з 12 жовтня 2016 року по 10 березня 2020 року на посаді першого заступника міського голови. Строк дії договору найму закінчився, тому відповідач не мав права користуватися спірною квартирою. Незважаючи на неодноразові звернення до відповідача з вимогою про добровільне виселення із займаного приміщення, останній вказані вимоги ігнорував. Разом з ним у квартирі незаконно проживає його дружина - ОСОБА_2 , яка також підлягає виселенню.
Ураховуючи викладене, територіальна громада м. Карлівка в особі Карлівської міської ради Полтавської області, посилаючись на норми ЦК України щодо захисту права власності, просила суд виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 та зняти їх із реєстрації місця проживання у вказаній квартирі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області у складі судді Черняєвої Т. М. від 24 лютого 2021 року позов територіальної громади
м. Карлівка в особі Карлівської міської ради Полтавської області задоволено. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із квартири
АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі.
Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області
від 12 травня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 на даний час не має трудових відносин із Карлівською міською радою Полтавської області, так як рішенням сесії від 10 березня 2020 року звільнений з посади першого заступника міського голови через незадовільну роботу, але спірне службове жиле приміщення, яке належить до комунальної власності, згідно з умовами договору найму, незважаючи на письмову вимогу, він не звільнив. Тому ОСОБА_1 та його дружину - ОСОБА_2 , яка також незаконно проживає й зареєстрована у квартирі, слід виселити із спірної службової квартири, оскільки обов`язок звільнити службове житлове приміщення є похідним від наявності трудових відносин із Карлівською міською радою.
Крім того, суд вказав, що виселення переслідує легітимну мету, є суспільною необхідністю, так як є черга працівників, які можуть претендувати на заселення у службове житло, пославшись при цьому на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження 14-181 цс 18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову територіальної громади м. Карлівка в особі Карлівської міської ради Полтавської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не довів, що виселення відповідача з дружиною з житла без надання іншого житлового приміщення переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є необхідним у демократичному суспільстві та пропорційним. При цьому, суд вказав, що позивачем не доведено та не встановлено в ході розгляду справи, що у відповідача наявне інше житло, у якому вони з дружиною можуть проживати. При цьому суд послався на відповідну прецедентну практику Європейського суд з прав людини.
Крім того, висновок районного суду про наявність черги працівників, які можуть претендувати на заселення у службове житло, ґрунтується на припущеннях й доказами не підтверджується.
По суті апеляційний суд застосував ту саму правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановівід 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження 14-181 цс 18), що й районний суд, проте указав, що місцевий суд неналежним чином дослідив обставини справи та обґрунтував втручання у право особи на повагу до її житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року Карлівська міська рада Полтавської області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року клопотання Карлівської міської ради Полтавської області про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 531/1443/20 з Карлівського районного суду Полтавської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, невірно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження 14-181 цс 18) у подібних правовідносинах щодо виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем. При цьому, посилається на відповідні рішення ЄСПЛ та статті 6, 8 Конвенції, так як виселення зі службового приміщення переслідує легітимну мету, відповідає суспільній необхідності та є пропорційним.
Також зазначає, що 24 вересня 2019 року спірна квартира виключена із числа службових, а тому з цього часу ОСОБА_1 самоправно зайняв жиле приміщення, без відповідного рішення про надання йому цього приміщення, без відповідного ордеру на це приміщення, тому повинен виселитися без надання йому іншого жилого приміщення, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-2010 цс 16.
Зазначається, що суд не звернув уваги на те, що з ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір найму житла, строк дії якого закінчився, тому позов має бути задоволений.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Дванадцятої сесії Карлівської міської ради сьомого скликання
від 12 жовтня 2016 року було затверджено на посаду першого заступника міського голови Карлівської міської ради сьомого скликання
ОСОБА_1 з 12 жовтня 2016 року (а. с. 6).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Карлівської міської ради
від 27 вересня 2017 року № 166, заяви ОСОБА_1 про надання службового житлового приміщення, виділено родині ОСОБА_1 , який працює першим заступником міського голови Карлівської міської ради, службову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,9 кв. м, склад сім`ї - дві особи. Вирішено видати ордер на службову квартиру. Зобов`язано КП «Новатор» та ОСОБА_1 укласти безстроковий договір найму житлового приміщення терміном на строк трудових відносин із Карлівською міською радою (а. с. 8, 9).
Згідно з копії корінця ордеру на житлове приміщення від 27 вересня
2017 року № 4454, виданого ОСОБА_1 на сім`ю із 2 чоловік
( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), на право отримання житлового приміщення загальною площею 46,9 кв.м, кількість кімнат 2 за адресою:
АДРЕСА_1 . Підстава видачі ордера - рішення виконавчого комітету Карлівської міської ради від 27 вересня 2017 року №166 (а. с. 10).
Договором найму житлового приміщення від 27 вересня 2017 року, украденим між КП «Карлівка Новатор» в особі начальника Фуртаса В. М,
що діє на підставі статуту за яким закріплено право господарського відання (рішення виконавчого комітету №105 від 23 червня 2017 року) на квартиру АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 , визначено, що він укладений строком на строк трудових відносин із Карлівською міською радою (пункт 1.5 договору) (а. с. 11-14).
Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору від 27 вересня 2017 року найму житлового приміщення, КП «Карлівка Новатор» та ОСОБА_1 дійшли згоди розірвати договір найму житлового приміщення, відповідно до пункту 1.5 Договору у зв`язку із закінченням строку трудових відносин із Карлівською міською радою. Вказана угода підписана начальником
КП «Карлівка Новатор» Фуртасом В. М. Проте ОСОБА_1 від її отримання, підпису та будь-яких пояснень відмовився, що підтверджується, складеним 25 березня 2020 року актом. Вказана угода також направлялася ОСОБА_1 поштою, про що свідчить поштове повідомлення та опис вкладення цінного листа (а. с. 18-20).
Рішенням Сорок третьої позачергової сесії сьомого скликання Карлівської міської ради від 10 березня 2020 року визнано незадовільною роботу першого заступника Карлівського міського голови ОСОБА_1 та звільнено його із займаної посади, виведено його зі складу виконавчого комітету Карлівської міської ради (а. с. 7).
30 липня 2020 року ОСОБА_1 направлено вимогу № 06-21/1479 протягом 2-х днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше
02 серпня 2020 року, виселитися із займаного жилого приміщення у добровільному порядку (а. с. 21).
Вимоги пункту 1.5 Договору найму житлового приміщення
ОСОБА_1 не виконав та проживає у квартирі
АДРЕСА_1 , де також проживає й зареєстрована його дружина - ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року Карлівська міська рада Полтавської області посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України. Крім цього, апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Карлівської міської ради Полтавської області підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції