Постанова
Іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 431/5215/19
провадження № 61-16723св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - керівник Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Чернобаєм Сергієм Сергійовичем, на постанову Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року в складі колегії суддів Луганської В. М., Коновалової В. А., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року керівник Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правонаступником прав і обов`язків якого є ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позову вказувала, що 01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09 вересня 2010 року № 466 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5827 га із земель державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Титарівської сільської ради Старобільського району Луганської області, строком на 49 років.
Згідно пунктів 9, 11 договору оренди орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 1810,10 грн. Орендна плата вноситься рівними частинами до 15 серпня та до 15 листопада кожного року.
Вказує, що орендар не виконав умови договору щодо внесення орендної плати за 2018 рік, що є істотним порушенням договору та відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» підставою для розірвання договору оренди землі.
Пунктом 30 договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року передбачено, що орендар має право передати земельну ділянку або її частину в суборенду без змін цільового призначення за попередньою згодою орендодавця і у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про оренду землі».
05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором Старобільської районної державної адміністрації 28 листопада 2016 року, згідно якого суборендодавець на підставі договору надає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується до Титарівської сільської ради Старобільського району, площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827 га, строком на 40 років.
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14 січня 2019 року № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01 січня 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався з вимогами про узгодження передання в суборенду земельної ділянки, яку він орендує.
Керівник прокуратури зазначає, що ОСОБА_1 без згоди орендодавця не мав повноважень для передачі земельної ділянки, яка була у нього в оренді відповідно до договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року, у суборенду та не міг виступати орендодавцем вказаного майна. Зазначене порушення умов договору оренди є підставою для визнання договору суборенди від 05 грудня 2013 року № б/н недійсним та повернення земельної ділянки її власнику - ГУ Держгеокадастру в Луганській області.
Подання позову керівником прокуратури обґрунтовано тим, що протягом тривалого часу будь-які заходи з метою розірвання договорів оренди та суборенди витребування земельної ділянки відповідними органами не вжито.
У зв`язку з цим керівник прокуратури просить:
розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01 жовтня 2010 року, укладений між Старобільською РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 жовтня 2010 року за № 041042600031;
визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований державним реєстратором Старобільської РДА Луганської області 28 листопада 2016 року індексний номер 32586601;
зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 5,5827 га кадастровий номер 4425185500:02:001:0230 Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки відмовлено.
Суд виходив з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для розірвання договорів оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Позовну вимогу про повернення земельної ділянки суд вважав похідною від попередніх вимог, а тому теж відмовив у її задоволенні.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу керівника Луганської обласної прокуратури задоволено; рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги керівника Старобільської місцевої прокуратури задоволено:
розірвано договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 жовтня 2010 року за № 041042600031;
визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , який зареєстрований державним реєстратором Старобільської районної державної адміністрації Луганської області 28 листопада 2016 року, індексний номер 32586601;
зобов`язано ОСОБА_2 , як є правонаступника ОСОБА_3 , повернути земельну ділянку площею 5,5827 га, кадастровий номер 4425185500:02:001:0230, що відповідно до даних державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району, Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь Луганської обласної прокуратури 5853,50 грн судового збору;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь Луганської обласної прокуратури 12 341,42 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що орендар не виконав умови договору щодо сплати орендної плати за 2018 рік, яка згідно умовами договору повинна сплачуватися рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року. Вказане свідчить про системне невиконання умов договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року та є істотним порушенням договору, що відповідно до норм земельного законодавства є підставою для розірвання договору оренди землі.
Щодо вимог про визнання недійсним договору суборенди, апеляційний суд вказав, що згідно умов договору оренди від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 без згоди орендодавця не мав повноважень для передачі земельної ділянки в суборенду та не міг виступати орендодавцем зазначеного майна, що відповідно до частини першої статті 205 та частини другої статті 203 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним.
Оскільки спірна земельна ділянка перебувала у незаконному користуванні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником прав і обов`язків якого є ОСОБА_2 , апеляційний суд вважав за доцільне зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку власнику.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно розірвав договір оренди землі від 01 жовтня 2010 року, адже позивач не довів у встановленому законом порядку систематичної несплати ОСОБА_1 орендної плати за два роки, тобто два або більше випадки.
10 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області надійшов відзив, у якому керівник прокуратури просить закрити касаційне провадження у справі та залишити в силі оскаржену постанову апеляційного суду. Необхідність закриття касаційного провадження позивач обґрунтовує тим, що справа, яка переглядається, є малозначною. Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач зазначає, що апеляційний суд правильно встановив систематичне невиконання ОСОБА_1 умов договору оренди у 2018 році, оскільки орендар повинен сплачувати орендну плату двічі на рік рівними частинами до 15 серпня та до 15 листопада поточного року. За таких обставин оскаржена постанова апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), яка є підставою для відкриття касаційного провадження.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.