Постанова
Іменем України
20травня 2022 року
м. Київ
справа № 161/16015/20
провадження № 61-13656св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року в складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що вона із 07 вересня 2015 року перебувала
у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2020 року між ними розірвано.
В шлюбі у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування у шлюбі ними, як подружжям, було набуто спільне майно,
а саме: квартира, площею 65,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки Opel Vectra, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; земельна ділянка в с. Струмівка Луцького району Волинської області площею 0,0212 га
з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Оскільки їх спільна із відповідачем дитина залишилась проживати із нею, тому відповідно до положень статей 60, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) при поділі вказаного майна за нею слід необхідно визнати право власності на більшу його частку.
Ураховуючи наведене, зменшивши позовні вимоги, позивач просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя та виділити їй у власність 60/100 частки квартири АДРЕСА_1 , 60/100 частки автомобіля марки Opel Vectra, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , а також стягнути з відповідача на її користь понесені по справі судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня
2021 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 60/100 часток автомобіля марки Opel Vectra, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. В порядку поділу майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира АДРЕСА_1
є спільним майном подружжя, а тому вона підлягає поділу між сторонами
у справі в рівних частинах. Вказане нерухоме майно набуте ними спільно за час перебування у шлюбі. Покликання в самому договорі про пайову участь
у будівництві від 15 березня 2015 року, зокрема на те, що за п. 2.2. пайовик передав забудовнику кошти в сумі 240 000 грн, не свідчить про сам факт передачі коштів у вказану дату, оскільки такі розрахунки повинні бути підтверджені іншими доказами (платіжними дорученнями, квитанціями, чеками, розписками). З огляду на це, відповідач на спростування презумпції спільності майна подружжя не надав доказів оплати вартості спірної квартири за рахунок особистих коштів до укладення шлюбу з позивачем.
Підстави для застосування частини третьої статті 70 СК України відсутні, оскільки факт проживання неповнолітньої дитини з позивачем ОСОБА_1 не може бути підставою для збільшення її частки при поділі майна подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач зареєстрував право власності на спірну квартиру 24 травня 2016 року, підставою для державної реєстрації права власності на зазначену квартиру був договір про пайову участь у будівництві від 15 березня 2015 року. У п. 2.2. вказаного договору сторони погодили, що за домовленістю сторін пайовик передав забудовнику 240 000 грн на момент підписання цього договору, що складає вартість об`єкта фінансування. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін у справі, як колишнього подружжя, оскільки була придбана відповідачем ОСОБА_2 за особисті кошти до укладення шлюбу із позивачем ОСОБА_1 , а тому
є його особистою приватною власністю.
Сам факт державної реєстрації відповідачем права власності на квартиру на час перебування у зареєстрованому шлюбі із позивачем не свідчить про те, що таке майно було ними набуто за спільні кошти. Жодних доказів, які б підтверджували факт придбання спірної квартири за спільні кошти позивач ОСОБА_1 не надала.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом неправильно застосовано статті 60, 70 СК України, і, як наслідок, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що квартира придбавалась за спільні кошти. Апеляційний суд оригіналу договору та довідки про оплату вартості спірної квартири не досліджував, не врахував, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує, унаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Суд першої інстанції врахував звіт про оцінку ринкової вартості спірної квартири, яка становить 1 062 958 грн, що виключає її набуття за 240 000 грн.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу,
в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказане рішення ухвалене
з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Указує, що спірну квартиру ним придбано задовго до укладення шлюбу шляхом укладення Договору про пайову участь у будівництві від 15 березня 2015 року, на підставі якого ним було сплачено повну суму особистих коштів за вказане майно. У зв`язку з чим вважає, що спірна квартира є особистою приватною власністю відповідача, яка не підлягає поділу в порядку статті 60 СК України як спільне майно подружжя.
Постанова суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови
у задоволенні позовної вимоги про виділення у власність ОСОБА_1 1/2 частки у праві спільної власності на квартиру, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року вказано, що наведені