ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2022 року
м. Київ
Справа № 905/1060/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
за участю представників:
ОСОБА_1 - Погрібна С. О.,
Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - Гінінгер А. А.,
Компанії "Barlenko LTD" - не з`явився,
Компанії "Metinvest B.V." - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (головуючий - Хачатрян В.С., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.)
у справі № 905/1060/21
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", 2) Компанії "Barlenko LTD", 3) Компанії "Metinvest B.V."
про визнання недійсним правочину, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (відповідач 1), Компанії "Barlenko LTD" (відповідач 2), Компанії "Metinvest B.V." (відповідач 3) з вимогами про:
- визнання недійсним правочину щодо застосування до ОСОБА_1 процедури примусового викупу належних йому на праві власності 392300 штук акцій Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" від 05.05.2018;
- застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на користь ОСОБА_1 відшкодування за не отримані дивіденди, нараховані за результатами роботи ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за 2017 рік у розмірі 5 992 197,77 грн;
- стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", Компанії "Barlenko LTD" та Компанії "Metinvest B.V." на користь ОСОБА_1 збитків, спричинених у зв`язку з неотриманням справедливої компенсації за акції ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у розмірі 65 384 624,63 грн.
2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
3. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі № 905/1060/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021.
5. Суд апеляційної інстанції у вказаній увалі, зокрема, постановив:
- надіслати ухвалу учасникам справи, зобов`язавши апелянта в строк до 20.09.2021 надати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів (у двох примірниках) апеляційної скарги, ухвали Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2021, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів в двох примірниках, підтвердження про вручення судових документів в двох примірниках, короткий виклад документа, що підлягає врученню в двох примірниках;
- звернутися до Міністерства юстиції України, через Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції для їх подальшого спрямування до De Officier van Justitie - Public Prosecutor at the District Court of The Hague із Проханням про вручення Компанії "Metinvest B.V." судових документів;
- зупинити провадження у справі № 905/1060/21 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення, а також отримання відомостей про отримання або не отримання вручення копії ухвали у даній справі Компанією "Barlenko LTD".
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021 у справі № 905/1060/21 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. Зазначена ухвала мотивована тим, що судом встановлено, що другим і третім відповідачами у справі позивачем визначено юридичних осіб, які є нерезидентами України, отже з метою належного повідомлення відповідачів про наявність спору у даній справі, останніх необхідно повідомити в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965), про що було зазначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 09.08.2021 та зобов`язано позивача в строк до 20.09.2021 надати до Східного апеляційного господарського суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову документів, визначених в ухвалі від 09.08.2021.
8. В подальшому від позивача надійшли заяви, в яких останній повідомив суд про те, що у позивача відсутні грошові кошти на замовлення (нотаріально) засвідченого перекладу на англійську мову зазначених в ухвалі суду від 09.08.2021 документів, а тому виконати вимоги суду не вбачається можливим, а також, що позивачем самостійно надіслано на адресу третього відповідача документи і він у добровільному порядку їх отримав, що підтверджується чеками відділення поштового зв`язку, описом вкладення у цінний лист та відомостями щодо відстеження поштового відправлення.
9. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що для забезпечення належного повідомлення про розгляд справи третього відповідача - Компанії "Metinvest B.V.", яка зареєстрована в Королівстві Нідерланди та відомостей щодо наявності представництва якої на території України суду не надано, суд повинен направити вказаному учаснику справи нотаріально завірений переклад документів. При цьому судом також не встановлено, що Компанія "Metinvest B.V." (його працівники) володіють українською мовою, якою складені апеляційна скарга та ухвала про відкриття апеляційного провадження, в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів.
10. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача щодо самостійного надсилання на адресу третього відповідача документів і отримання їх у добровільному порядку. Суд також зазначив, що у розрізі діючого процесуального законодавства та Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах, дії позивача щодо самостійного направлення документів на адресу третього відповідача не є належним та допустимим доказом підтвердження повідомлення сторони у справі про наявність судового спору.
11. Апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не виконано процесуальний обов`язок, покладений судом, щодо надання двох примірників завіреного перекладу ухвали та апеляційної скарги на англійську мову, і повідомлено суд, що такий обов`язок виконуватись не буде. При цьому, таке невиконання процесуального обов`язку унеможливлює забезпечення прав третього відповідача щодо належного повідомлення його про розгляд цієї справи, визначених положеннями Господарського процесуального кодексу України та Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах, що відповідно унеможливлює розгляд апеляційної скарги заявника без належного повідомлення третього відповідача відповідно до статті 15 Конвенції. Отже розгляд апеляційної скарги є неможливим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
12. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та направити справу № 905/1060/21 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
13. Так, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на позивача обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи в порядку Конвенції, при цьому, такий обов`язок з надсилання судового доручення покладено на суд а не на сторону у справі.
14. Також скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції порушено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки позивача зобов`язано нести додаткові витрати на переклади документів, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.
15. За доводами скаржника, ним виконані усі вимоги щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи судом, зокрема, шляхом самостійного направлення на адреси другого і третього відповідачів апеляційних скарг та ухвал про відкриття апеляційного провадження, а Конвенцією передбачено можливість направляти судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном і такі країни, як Кіпр та Нідерланди не заперечують проти такого направлення документів.
16. Також скаржник зазначає, що відповідачі не були позбавлені права ознайомитись з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки така ухвала має публічний характер та знаходиться у вільному доступі.
17. Додатково скаржник зазначає, що Компанія "Metinvest B.V." та Компанія "Barlenko LTD", мають одного беніфіціарного власника, а також мають представників в Україні, що підтверджується іншими судовими справами.
18. Також скаржник звертає увагу на те, що у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі. Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
19. Так, скаржник зазначає, що суд не врахував встановлені факти щодо неякісності спеціального закону, яким не передбачені гарантії захисту порушених прав власності міноритарних акціонерів, що в свою чергу доводить, що судові органи, як складові державної влади, мають виправити помилки державного законодавчого органу і такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, оскільки це не забезпечить розумний баланс між приватними й публічними інтересами.
Позиція інших учасників справи
20. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Позиція Верховного Суду
21. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
23. Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" якщо у приватноправових відносинах беруть участь іноземні юридичні особи, то такі відносини є відносинами з іноземним елементом.
24. Згідно зі статтею 80 цього Закону у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
25. Зі змісту статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право" випливає, що іноземною юридичною особою є особа, яка має місцезнаходження в іншій державі. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.
26. У справі, що переглядається, відповідачі - компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V." є юридичними особами, створеними за законодавством Республіки Кіпр та Королівства Нідерланди відповідно, мають місцезнаходження у цих державах, а відтак у значенні Закону України "Про міжнародне приватне право" та ГПК України останні є іноземними юридичними особами.
27. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що компанії "Barlenco LTD" та "Metinvest B.V.", не є іноземними юридичними особами через той факт, що вони входять до єдиної холдингової групи і знаходяться під контролем кінцевого бенефіціара - громадянина України.
28. Верховний Суд зазначає, що скаржник не обґрунтовує наведенні твердження посиланнями на чинне законодавство чи судову практику, а за загальним правилом входження юридичної особи до складу групи пов`язаних юридичних осіб не позбавляє її статусу юридичної особи.
29. Так, порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам регулюється ГПК України, двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
30. Відповідно до частини другої статті 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
31. Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
32. На міжнародному рівні питання вручення документів за кордоном регулюють такі міжнародні договори, сторонами яких є Україна, Республіка Кіпр та Королівство Нідерланди:
- Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року,
- Конвенція про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі Закону від 19.10.2000 № 2052-III; дата набуття чинності для України 01.12.2001).
33. Щодо вручення документів в Республіці Кіпр також діє двостороння Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 (ратифікована Законом № 2910-IV від 22.09.2005, дата набуття чинності для України 18.03.2006).
34. У разі, якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому з цих договорів.
35. У статті 22 Конвенції зроблено застереження, що ця Конвенція замінює положення статей 1-7 Конвенції з питань цивільного процесу 1954 року для осіб, що підписали обидві конвенції. Отже, Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року не підлягає застосуванню у цій справі.
36. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 не виключає застосування Конвенції.
37. Суд апеляційної інстанції обрав Угоду між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах як міжнародний договір, який підлягає застосуванню. Так, судова практика свідчить про правомірність застосування обох вищевказаних міжнародних договорів при визначенні судами порядку вручення документів.
38. Разом з цим, Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (п.47 Практичного керівництва).
39. Відповідно до норм ГПК України всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.
40. Так, згідно зі статтею 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
41. Відповідно до статті 242 ГПК України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч.10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11).
42. Згідно зі статтею 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
43. Зазначене стосується також і права іноземного суб`єкта господарської діяльності (іноземної юридичної особи) бути повідомленим про судовий розгляд.
44. Апеляційна скарга у цій справі була подана на ухвалу суду першої інстанції, а не на рішення по суті. Така скарга розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
45. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 252 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.