ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2022 року
м. Київ
справа № 300/1565/19
адміністративне провадження № К/9901/11967/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатинафтотрейд" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тезіс", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатинафтотрейд" (далі - ТОВ "ТД "Карпатинафтотрейд", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0002391406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 9 561 900 грн. (за податковим зобов`язанням - 7 649 520 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 912 380 грн.) та №0002401406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 266 666 грн. (за податковим зобов`язанням - 1 013 333 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 253 333 грн.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказувало, що висновки відповідача в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та нормам податкового законодавства, а зроблені виключно на припущеннях контролюючого органу.
Зокрема, позивач зазначав, що посадові особи, які здійснювали перевірку, дійшли необґрунтованого висновку про неправомірне відображення в складі інших витрат бухгалтерського обліку суму нарахованих на користь ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» штрафних санкцій за договором поставки №Г-003 від 29.07.2016, а тому не було завищення задекларованих показників у рядку 2270 «Інші витрати» форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» на 36 648 996,00 грн за 2016 рік, як про це зроблено висновок в акті перевірки. Також стверджував про помилковість висновку контролюючого органу про неправомірне включення Товариством до складу адміністративних витрат вартості юридичних послуг на підставі договору про надання юридичних послуг №31-05/2017 від 31.05.2017 з ТОВ «Юридична компанія «Тезіс» у сумі 5 600 000 грн. Окрім цього, позивач доводив правомірність відображення витрат на зберігання газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання та на зберігання нафтопродукту (палива дизельного ) за договорами з ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Нафтасіті», та з ТОВ Вестен-Флус» у сумах 400 000 грн та 1181666,67 грн відповідно.
ТОВ «ТД «Карпатинафтотрейд» на підтвердження підстав для відображення в бухгалтерському та податковому обліках зазначених вище сум як витрат надало під час перевірки контролюючому органу усі первинні бухгалтерські документи, які, на переконання Товариства, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», однак, відповідач протиправно не врахував їх при складанні акту перевірки №214/09-19-14-06/40090786 від 13.03.2019.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Суд визнав обґрунтованими висновки контролюючого органу в акті перевірки про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) у господарських операціях позивача з контрагентами та визнав ці операції такими, що вчинені з метою отримання податкової вигоди шляхом збільшення витрат та зменшення об`єкта оподаткування.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції на отримання позитивного економічного ефекту в господарській діяльності підприємства. При цьому не обов`язково, щоб позитивний економічний ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а в результаті об`єктивних причин очікуваний позитивний економічний ефект може не настати взагалі, адже операція може виявитися збитковою в силу певних чинників. Суд виснував, що висновки, викладені в акті перевірки, не підтверджуються наданими сторонами доказами, не відповідають фактичним обставинам у справі, встановленим у судовому процесі, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 11.12.2018 (справа №826/19299/15), від 31.10.2019 (справа №804/20741/14), від 22.10.2019 (справа №818/8880/13-а). Контролюючий орган доводить, що господарські операції Товариства з ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина», ТОВ «Юридична компанія «Тезіс», ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Нафтасіті» та ТОВ Вестен-Флус», які вплинули на формування показників бухгалтерського та податкового обліку позивача, позбавлені ділової мети (економічної обґрунтованості) та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди.
Верховний Суд ухвалою від 28.07.2020 відкрив касаційне провадження у справі відповідно до доводів касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосував норми матеріального права (підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, статті 2, 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433), без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 11.12.2018 (справа №826/19299/15), від 31.10.2019 (справа №804/20741/14), від 22.10.2019 (справа №818/8880/13-а).
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 - без змін.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин у справі перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС на підставі наказу від 01.02.2019 №164, відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД «Карпатинафтотрейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.
За результатами перевірки складено акт від 13.03.2019 № 214/09-19-14-06/40090786 (далі - акт перевірки), в якому зроблені висновки про такі податкові правопорушення зі сторони ТОВ "ТД «Карпатинафтотрейд", як:
- заниження суми податкових зобов`язань з податку на прибуток на 7 649 519,29 грн, в тому числі: за 2016 рік - на 6 596 820 грн., за 2-й квартал 2017 року - 52 500,00 грн., за 3-й квартал 2017 року - 311 251 грн., за 4-й квартал 2017 року - 130 050,00 грн., за 1-й квартал 2018 року - 80 000 грн., за 2-й квартал 2018 року - 362 776 грн., за 3-й квартал 2018 року - 276 124 грн, внаслідок порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК, пунктів 5, 6, 7, 9, 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пунктів 6, 8, 9 ПС(Б)О 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246;
- заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість (Далі - ПДВ) на 1 013 333 грн., в тому числі: за жовтень 2017 року на 371 667 грн., за грудень 2017 року - 116 666 грн., за січень 2018 року - 58 333,33 грн., за лютий 2018 року - 25 505 грн., за березень 2018 року - 91 161 грн., за квітень 2018 року - 58 333,33 грн., за вересень 2018 року - 291 666 грн, внаслідок порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення від 10.04.2019: №0009651406- про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 9 561 900 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 7 649 520 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 912 380 грн.; №0002401406 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1 266 666 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 1 013 333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 253 333 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу.
За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 20.06.2019 №28282/6/99-99-11-04-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові-повідомлення-рішення від 10.04.2019 №0002391406 та №0002401406 - без змін .
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 статті 201 ПК визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті201 ПК.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).
Перевіркою встановлено, що Товариство у фінансовому обліку включило до складу витрат 36 648 996 грн як нараховані штрафні санкції на користь ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» за договором поставки №Г-003 від 29.07.2016 (далі також - договір поставки).
Згідно з цим договором ТОВ "ТД "Карпатинафтотрейд" (постачальник) зобов`язувалося поставити та передати у власність ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (покупця) газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ в кількості 22149 тонн, а ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» - прийняти та оплатити зазначений товар.
В пункті 3.1 договору №Г-003 від 29.07.2016 встановлено, що товар поставляється в 2016 році помісячно: в липні - 149,421 тонн, серпні - 5500 тонн, вересні - 5500 тонн, жовтні - 5500 тонн, листопаді - 5500 тонн - на умовах, що передбачені цим договором.
Умови поставки товару узгоджуються сторонами окремо і оформляються у вигляді додатків до договору, котрі є його невід`ємною частиною. Товар, що поставляється за цим договором оплачується за цінами, встановленими у додатках до нього (пункти 1,4, 4.1 договору поставки).
Згідно з пунктом 5.4 договору поставки у випадку порушення постачальником термінів поставки товару більше, ніж на 7 календарних днів понад строки поставки, передбачені цим договором, покупець має право відмовитись від прийняття непоставленого чи недопоставленого товару та стягнути з постачальника штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого чи недопоставленого товару.
Відповідно до додатку №1 від 29.07.2016 та акта приймання-передачі №1 від 31.07.2016 постачальник передав, а покупець прийняв у липні 2016 року 38,880 тонн газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ вартістю 481 723,20 грн. з ПДВ.
Також Товариство здійснило поставку газу в серпні 2016 року в кількості 2297,956 тонн вартістю 34 469 340,00 грн (з ПДВ) (додаток №2 від 01.08.2016, акти приймання-передачі від 31.08.2016 №2 та №3), у вересні 2016 року в кількості 2017,226 тонн вартістю 36 310 068,00 грн (з ПДВ) (додаток №3 від 01.09.2016, акти приймання-передачі від 30.09.2016 №4 та №5), у жовтні 2016 року в кількості 1198,682 тонн вартістю 19 256 826,33 грн. (з ПДВ) (додаток №4 від 30.09.2016, акти приймання-передачі від 31.10.2016 №6 та №7), у листопаді 2016 року в кількості 1891,823 тонн вартістю 33 106 894,93 грн. (з ПДВ) (додаток №5 від 01.11.2016, акти приймання-передачі від 30.11.2016 №8 та №9).
30.11.2016 ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» надіслало позивачу лист № 32/16-260/1 з вимогою про поставку товару в повному обсязі відповідно до пункту 3.1. договору поставки, а 22.12.2016 претензію (вихідний № 32/16-277) про сплату штрафу в розмірі 36 648 996,00 грн. за неналежне виконання умов договору поставки.
ТОВ "ТД «Карпатинафтотрейд" надало відповідь на претензію за №146 від 30.12.2016, в якій зобов`язалося добровільно сплатити нараховану суму штрафу.
Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2016 між ТОВ "ТД «Карпатинафтотрейд" та ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» здійснено взаємне зарахування вимог, внаслідок чого було погашено зобов`язання позивача щодо сплати нарахованого штрафу в розмірі 36 648 996,00 грн., а ця сума включена Товариством до складу витрат.
Суд апеляційної інстанції встановив, що зміни до пункту 3.1 договору не вносились в частині обсягів поставки, які мали бути поставлені відповідно до виконання договору в повному обсязі. При цьому, загальна кількість товару, яка повинна бути поставлена покупцю, також залишилась незмінною (пункту 1.1 договору поставки). Однак, позивач не зміг виконати свої договірні зобов`язання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. ТОВ «ТД «Карпатинафтотрейд» порушив договірні зобов`язання, взяті на себе відповідно до Цивільного кодексу України згідно з договором поставки, не виконавши його вчасно та в повному обсязі.