ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа №200/12247/20-а
адміністративне провадження № К/9901/25763/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2021 (головуючий суддя - І.М. Тарасенко)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 (головуючий суддя - І.Д. Компанієць, судді - А.В. Гайдар, Е.Г. Казначеєв)
у справі № 200/12247/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просила:
- встановити відсутність компетенції (повноважень) у посадової особи, якою видано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.08.2020 № 90/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », внаслідок чого цей наказ скасувати;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.11.2020 № 116/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 200/2483/20-а, яке набрало законної сили відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020, наказ про звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.08.2020 № 90/1 позивач поновлена на посаді. Вказаний наказ позивач вважає таким, що підписаний особою, яка не уповноважена на підписання розпорядчих документів відповідача, не є керівником державної служби в державному органі/суб`єктом призначення/роботодавцем. Позивач вважає, що оскільки її поновлення на посаді публічної служби не відбулось, а спірний наказ створює перешкоди для такого поновлення, позивач намагалась врегулювати з відповідачем питання, пов`язані з виконанням судового рішення в порядку, визначеному законодавством України. Проте відповідач проігнорував прийняті міри позивачем та не забезпечив виконання судового рішення про поновлення позивача у єдино допустимий спосіб, а саме виданням наказу особою, наділеною юрисдикційною компетенцією. В умовах не поновлення позивача на публічній служби, наказом відповідача позивача звільнено згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з посади, яку позивач у період з 27.12.2019 не обіймала.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.08.2020 № 90/1, яким позивача поновлено на посаді є чинним, виданим відповідно до діючого законодавства та не порушує у даному випадку права позивача. Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що наступне звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, яке було чинним на момент видання наказу від 26.11.2020 № 116/1. Також судами вказано, що в силу приписів частини п`ятої статті 40 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин не підлягають застосування положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, у разі встановлення відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України достатніх підстав - прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, у разі встановлення підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направити справу на новий розгляд.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 2 пункту 16 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції Закону № 440-ІХ від 14.01.2020), частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 113-ІХ від 19.09.2019), частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 378-ІХ від 12.12.2019) у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2020 (код ЄДРПОУ 34898944); судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено доповнення до апеляційної скарги; судами попередніх інстанцій встановлено обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимого доказу, а саме наказу від 31.07.2020 № 9/4 «Про внесення змін до наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 27.10.2019 № 776/4».
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас судом не прийнято до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження, оскільки скаржник у касаційній скарзі цитує абзаци з постанов Верховного Суду, однак не обґрунтовує яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та не наводить обґрунтування подібності таких правовідносин із цією справою, що не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також судом відхилено посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування прийнятих рішень у справі, оскільки позивачем у касаційні скарзі не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
9. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 працювала в органах юстиції Донецької області з липня 1984 року по грудень 2019 року.
11. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 № 3880/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника управління персоналу 26.12.2019 згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до підпункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
12. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 200/2483/20-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 24.12.2019 № 3880/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
13. 20.08.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області на виконання рішення суду у справі № 200/2483/20-а видано наказ № 90/1 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » за підписом заступника голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 .
14. Наказом від 26.11.2020 № 116/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » начальника управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 27.11.2020, у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
18. За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
19. Ужитий у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.