Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
місто Київ
справа № 692/581/21
провадження № 61-1115св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бородійчука Г. Б., Нерушак Л. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача
18 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання об`єктом права спільної сумісної власності на: житлові будинки, земельні ділянки, транспортні засоби, причіпи, сідловий тягач; стягнення з ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошової компенсації в сумі 1 543 045 грн, що складає 1/2 частки вартості зазначеного майна.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд першої інстанції встановив, що позовна заява подана ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кучер Ю. В. подана особою, яка не має повноважень на ведення справи в цьому суді, а саме долучений до позову ордер уповноважує адвоката Кучер Ю. В. на представлення інтересів позивача в Чорнобаївському районному суді Черкаської області, а не в Драбівському районному суді Черкаської області.
Поданий у подальшому ордер із зазначенням повноважень адвоката Кучер Ю. В. на представництво інтересів позивача в Драбівському районному суді Черкаської області, суд не взяв до уваги, оскільки він датований іншою датою, а отже не підтверджує повноваження адвоката саме на час подання позову.
Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ордер може бути оформлено адвокатом лише на підставі укладеного договору. Оскільки до позовної заяви підписаної представником позивача - адвокатом Кучер Ю. В., зареєстрованої судом було долучено договір від 19 квітня 2021 року № 33 про надання правової допомоги, відповідно до якого ОСОБА_2 уповноважувала адвоката Кучер Ю. В. на представництво її інтересів у Чорнобаївському районному суду, а також у всіх органах державної та приватної власності, а в подальшому у зв`язку з виявленою технічною помилкою у назві судового органу, представник позивача долучив оригінал ордеру від 09 вересня 2021 року з вірно зазначеною назвою такого органу - Драбівський районний суд Черкаської області, що дає підстави для висновку про наявність повноважень адвоката Кучер Ю. В. на представництво інтересів ОСОБА_2 у зазначеній справі, натомість суд першої інстанції залишив позов без розгляду з формальних підстав, що призвело до порушення прав позивача на доступ до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 січня 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2021 року, яка є законною та обгрунтованою, оскільки на час подання позову адвокат Кучер Ю. В. не надала доказів на підтвердження її повноважень, зокрема долучений нею до позовної заяви ордер містив відомості про представлення інтересів позивача в іншому місцевому суді.
Зазначив, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18; у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 554/213/19, щодо обов`язковості зазначення в ордері конкретної назви суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив, сформований в системі «Електронний суд», у якому ОСОБА_1 просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 , а постанову Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.
Зазначила, що позовна заява була підписана її представником - адвокатом Кучер Ю. В., яка діяла на підставі чинного договору про надання правової допомоги, долучений до позовної заяви ордер містив технічну помилку щодо зазначення назви місцевого суду, яка у подальшому була виправлена шляхом подання іншого ордера, підписаного на підставі вищезазначеного договору про надання правової допомоги.
Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За правилом частини сьомої статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».