Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 462/6352/18
провадження № 61-19748 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, державний концерн «Лорта», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія 36», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Ванівського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, державний концерн «Лорта» (далі - ДК «Лорта»), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія 36» (далі - ОСББ «Надія 36»), орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення.
Позовна заява мотивована тим, що з 2007 року він працює в ДП «Львівський державний завод «Лорта». Спільним рішенням об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» № 84 від 01 березня 2013 року йому виділено кімнату АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 28 серпня 2013 року він отримав ордер на вселення у вказану кімнату.
04 вересня 2013 року він зареєструвався у наданій йому для проживання кімнаті, а в подальшому зареєстрував свою доньку. На час видачі йому ордера спірне житлове приміщення було закритим, а ключі від нього знаходилися у родичів особи, яка раніше проживала у цій кімнаті, після смерті якої родичі покійної - відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно без жодного дозволу чи рішення, не маючи ордера на вселення, зайняли спірну квартиру.
Для вирішення цієї проблеми у кінці 2013 року він звернувся до адміністрації ДК «Лорта», де йому повідомили, що гуртожиток переданий у власність Львівської міської ради. Він неодноразово звертався до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради із заявами щодо вселення у спірну квартиру, однак жодного результату це не дало.
Між тим, ордер на вселення у кімнату АДРЕСА_1 і надалі залишається чинним, а його право користування спірним житловим приміщенням - законним. Відповідачі вселилися і проживають у спірній кімнаті незаконно, чим чинять йому та його доньці перешкоди у користуванні спірним житлом, що змусило його звернутися за захистом порушеного права до суду.
Ураховуючи викладене, позивач в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 просив суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із вказаного житлового приміщення та вселити позивачів у вказану квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 видано ордер № 134 від 28 серпня 2013 року неуповноваженою особою у зв`язку з чим він не набув права на вселення та проживання у квартирі АДРЕСА_1 , а відтак реєстрація місця проживання позивача з малолітньою дочкою у спірному житловому приміщенні є незаконною. З вимогами щодо виселення осіб, які вселилися та проживають у гуртожитку без законних на те підстав, вправі звернутися саме власник гуртожитку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діяв у своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , задоволено.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кімнату АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом розгляду цієї справи є усунення перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням. Позивач ОСОБА_1 зі своєю дочкою, будучи зареєстрованим в спірному приміщенні, за наявності ордера, має право на проживання в такому приміщенні, в той час як у відповідача ОСОБА_3 чи в його матері ОСОБА_4 відсутні буд-які документи на право володіння, користування чи проживання в спірному приміщенні чи на вселення у нього. При цьому, апеляційний суд зазначив, що інвентаризаційний акт володіння фізичною (фізичними) особою жилими приміщеннями у гуртожитку, не є належним і допустимим доказом в підтвердження права на проживання ОСОБА_3 в спірному приміщенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначала неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 462/6352/18 із Залізничного районного суду м. Львова.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою, що ДК «Лорта» не мало повноважень на видачу ордерів на спірну кімнату у гуртожитку по АДРЕСА_2 , так як після передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова повноваження щодо видачі ордерів в гуртожитку перейшло до Львівської міської ради. За відсутності ордеру, виданого органом місцевого самоврядування на вселення, договору найму кімнати № 15 у гуртожитку по АДРЕСА_2 у позивача відсутнє право на зайняття спірного житлового приміщення.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності ордеру на вселення у спірну квартиру, виданого у встановленому законом порядку, а ордер № 134 від 28 серпня 2013 року виданий неуповноваженою на те особою та без відповідного рішення виконавчого комітету, тому позивач не набув права на вселення та проживання у спірній квартирі, а відтак реєстрація місця проживання позивача є незаконною.
Вважала, що судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відомчий житловий гуртожиток по АДРЕСА_2 належав ДК «Лорта» та перебував на балансі державного житлово-комунального підприємства державного концерну «Лорта» (далі - ДЖКП ДК «Лорта»).
Згідно ухвали Львівської міської ради № 1804 від 20 вересня 2012 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова від ДЖКП ДК «Лорта» гуртожитків на вул. Каховській, 33, 35, АДРЕСА_2 », Львівська міська рада прийняла у власність територіальної громади м. Львова від ДЖКП ДК «Лорта» гуртожитки на АДРЕСА_3 , вул. Каховській, 35, АДРЕСА_2 (а. с. 153, т. 1).
Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури № 439 від 19 жовтня 2012 року «Про затвердження актів приймання-передачі гуртожитків на АДРЕСА_3 , вул. Каховській, 35, АДРЕСА_2 від ДЖКП ДК «Лорта» у власність територіальної громади м. Львова» затверджено акти приймання-передачі гуртожитків на АДРЕСА_3 , вул. Каховській, 35, АДРЕСА_2 від державного житлово-комунального підприємства державного концерну «Лорта» у власність територіальної громади м. Львова. Відповідно до пункту 2 цього наказу Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради наказано здійснити у встановленому порядку приймання-передачу гуртожитків на АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 від ДЖКП ДК «Лорта» у власність територіальної громади м. Львова (а. с. 155, т. 1).
Відповідно до акту передачі-приймання відомчого житлового фонду у власність територіальної громади м. Львова від 19 жовтня 2012 року проведено обстеження гуртожитку по АДРЕСА_2 , адміністрація ДЖКП ДК «Лорта» передала, а Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради прийняла документацію на гуртожиток по АДРЕСА_2 (а. с. 156-160, т.1).
Встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки ОСОБА_5 була одинокою та страждала онкологічним захворюванням до неї з метою догляду переїхав проживати її племінник ОСОБА_3 . Після смерті тітки ОСОБА_3 залишився проживати у кімнаті АДРЕСА_1 , де проживає по цей час.
Спільним рішенням об`єднаного профспілкового комітету та адміністрації ДП «Лорта» № 84 від 01 березня 2013 року виділено начальнику бюро з технічного нормування праці відділу 565 ОСОБА_1 для проживання кімнату АДРЕСА_5 (а. с. 4, т. 1).
На підставі цього рішення ДК «Лорта» видало ОСОБА_1 ордер № 134 від 28 серпня 2013 року на право зайняття жилого приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_2 (а. с. 5, т. 1).
Згідно довідки ЛКП «Сигнівка» від 09 березня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15 лютого 2016 року, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02 березня 2016 року.
Відповідно до інвентаризаційного акту володіння фізичною (фізичними) особою жилим приміщення у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_2 від 28 листопада 2013 року, у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 з 1990 року.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 після отримання ордеру не зміг вселитися у квартиру АДРЕСА_1 , оскільки таку займав ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 , яка періодично користується спірною квартирою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.