Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/787/15
провадження № 61-20889 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Карпин І. М.
та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який
було уточнено, до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що
є у спільній частковій власності.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Яворівського районного
суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 2/58/2011 було частково задоволено його та ОСОБА_3 позов до ОСОБА_2 , третя особа - Новоярівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на спадщину і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання відмови від прийняття спадщини
та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними. Визнано недійсною відмову від прийняття спадщини, вчинену ОСОБА_4 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом,
видане ОСОБА_2 у частині 1/2; визнано за ОСОБА_1 право
на 1/2 ідеальну частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , зокрема, на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня
2012 року скасовано в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 у частині 1/2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним у цілому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , видане ОСОБА_2 Новояворівською державною нотаріальною контрою Львівської області 25 квітня 2006 року, зареєстроване у реєстрі за № 318. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить вищевказаний житловий будинок з надвірними господарськими спорудами і будівлями, а саме по 1/2 частці.
Позивач зазначав, що на цей час відповідач у добровільному порядку не бажає вирішити питання реального поділу будинку та господарських споруд, перешкоджає йому у доступі до спадкового майна, між ними постійно виникають спори щодо порядку користування та володіння цим майном.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право власності на мезонін, площею 43,6 кв. м, влаштований на ІІ поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; провести виділ у натурі 1/2 ідеальної частки в майні
за вищевказаною адресою, визнавши за ним, ОСОБА_1 , право власності на приміщення на І поверсі житлового будинку під літерами
1-6, площею 16,7 кв. м, 1-5 площею 16,2 кв. м, цегляний сарай під літерою «Ж», площею 13,2 кв. м, хвіртку, ворота, хвіртку, частину огорожі, вбиральню; колодязь та двоє воріт залишити у спільному користуванні.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій просив: провести виділ у натурі 1/2 ідеальної частки в майні за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним та виділивши у приватну власність майно за варіантом
№ 2А' висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня
2017 року № 02/17, зокрема: на першому поверсі, загальною площею
33,2 кв. м: прим. літ. 1-5, житлова кімната, у тому числі, з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв. м, прим. літ.1-6, житлова кімната 16,7 кв. м, мезонін, загальною площею 44,4 кв. м: прим. літ. 1-7, кухня, у тому числі,
з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв. м, прим. літ.1-8 житлова кімната 19,2 кв. м, прим. літ. 1-9, житлова кімната 11,8 кв. м, з господарських будівель і споруд: літню кухню літ. «Ж», літню кухню літ. «Г» та хвіртку № 3. У спільному користуванні залишити хвіртки № 1 та № 6, ворота № 2, колодязь літ. «К», замощення літ. І та огорожі № 4 і № 5. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у розмірі 198 484 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 із спільного майна, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , приміщення житлового будинку літ. «А-1»: на першому поверсі, загальною площею 33,2 кв. м: прим. літ. 1-5, житлова кімната, у тому числі,
з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв. м, прим. літ. 1-6, житлова кімната 16,7 кв. м, мезонін, загальною площею 44,4 кв. м: прим. літ. 1-7, кухня,
у тому числі, з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв. м, прим. літ. 1-8 житлова кімната 19,2 кв. м, прим. літ. 1-9, житлова кімната 11,8 кв. м,
з господарських будівель і споруд: літню кухню літ. «Ж», літню кухню літ. «Г» та хвіртку № 3.
У спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено хвіртки № 1 та № 6, ворота № 2, колодязь літ. «К», замощення літ. І та огорожі № 4 і № 5.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію
у розмірі 198 484 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір та витрати на проведення експертизи) у розмірі 12 243,60 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив
із того, що для вирішення спору між сторонами та виділу позивачу частки
із спільної часткової власності судом обрано запропонований експертом варіант № 2А' виділу позивачу частки домоволодіння згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17, оскільки такий варіант виділу забезпечує виділення співвласникам рівноцінні частки майна як за вартісними, так і за якісними показниками
й усуває між ними конфлікт. При цьому переобладнання та перепланування жилого будинку не передбачають втручання у несучі конструкції будинку,
а тому не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання, а здійснення прибудови при розподілі житлового будинку носить лише рекомендаційний характер. Крім того, експерт надала на запит суду детальні відповіді щодо висновку експертизи.
У січні 2021 року до Яворівського районного суду Львівської області надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - Райхеля Р. П. -
від 28 грудня 2020 року про стягнення судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, надану адвокатом. До зазначеного клопотання представником позивача надано детальний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та квитанцію до прибуткового касового ордера про сплату позивачем адвокату коштів у сумі 31 500 грн
за надані послуги.
Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області
від 27 січня 2021 року у задоволенні клопотання представника
ОСОБА_1 - Райхеля Р. П. - про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Райхеля Р. П. - про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано детального розрахунку (опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), що у свою чергу позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2021 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області
від 27 січня 2021 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Погоджуючись із висновками районного суду щодо вирішення спору по суті, апеляційний суд також зазначив, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється. При виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто скласти окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спірного домоволодіння відповідно до запропонованого експертом варіантом № 2А' висновку судової будівельно-технічної експертизи
від 20 березня 2017 року № 02/17, так як при такому варіанті поділу сторонам виділяється саме та частина будинковолодіння, якої вони фактично користується (проживають), несуть витрати по їх утриманню,
і технічно можливо здійснити перепланування, усувається конфлікт між сторонами. При цьому поділ домоволодіння в натурі з урахуванням технічної можливості здійснюється найбільш наближено до часток, які належать співвласникам, а за відхилення від рівності часток експертом визначено розмір грошової компенсації. Доводи відповідача що ним особисто збудовані деякі надвірні будівлі у 2006-2007 роках ним не доведено, оскільки у цей час власником домоволодіння була ОСОБА_4 .
Скасовуючи додаткове рішення районного суду та ухвалюючи нове про задоволення клопотання представника позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесених ним у зв`язку з цим судових витрат у розмірі
31 500 грн. Разом з тим, апеляційний суд вважав, що деякі види робіт адвоката мають необґрунтовано завищену вартість, що свідчить про неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та фактично наданими адвокатом послуг. У зв`язку з цим суд, врахувавши принципи пропорційності, розумності і співмірності, вважав за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 тис. грн. Проте, у резолютивній частині постанови апеляційний суд зазначив про стягнення з відповідача на користь позивача 31 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,
а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Яворівського районного суду Львівської області. Клопотання
ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень задоволено. Зупинено виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна в натурі,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що згідно з варіантом виділу № 2А' висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17 йому виділено 47,5 кв. м загальної площі будинку, з яких 18,4 кв. м житлової площі, тоді як позивачу виділено 77,6 кв. м загальної площі будинку, з яких 64,2 кв. м житлової площі. Він неодноразово звертав увагу суду на те, що у спірному будинку зареєстровані та проживають він та члени його сім`ї, всього у складі 5 осіб,
і іншого житла вони не мають, тоді як позивач має інше житло, а в спірному будинку проживає лише з дружиною. Таким чином, виділення позивачу
64,2 кв. м житлової площі, а йому лише 18,4 кв. м житлової площі не відповідає принципу розумності, справедливості й законності. Суди також не звернули уваги на те, що за таким варіантом виділу до мезоніну і до горища на другому поверсі має доступ лише позивач, що унеможливлює йому у майбутньому здійснити надбудову на другому поверсі. При виділі позивачу надвірних будівель і споруд суди відступили від рівності часток без належного мотивування такого відступу, чому саме з нього на користь позивача підлягає стягненню компенсація у розмірі 198 484 грн, не наведено розрахунок такого стягнення. Крім того, суди не врахували, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17деякі надвірні будівлі і споруди порівняно з даними станом на 22 квітня 1987 року були демонтовані і замість них споруджено нові будівлі і споруди. При цьому позивач не заперечував, що саме відповідачем за особисті кошти здійснювалася реконструкція вказаних будівель, про що свідчить зміст його позовної заяви, а також уточненої позовної заяви, в яких він не претендував на вказані нові надвірні будівлі і споруди.
Щодо стягнення з нього на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд у мотивувальній частині рішення дійшов висновку про зменшення таких витрат до 20 тис. грн, проте в резолютивній частині зазначив про стягнення з нього 31 500 грн. Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивачем разом із заявою по суті спору, якою у цьому випадку є заява про уточнення позовних вимог від 14 грудня 2018 року, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не надано, до закінчення судових дебатів протоколу погодження гонорару, що є додатком до договору про надання правової допомоги від 10 серпня
2011 року, також не надано, як і не надано іншого договору, в якому визначена фіксовану вартість послуг адвоката.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року у справі № 2/58/2011 частково задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Новоярівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права на спадщину
і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання відмови від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину
за законом недійсними. Визнано недійсною відмову від прийняття спадщини, вчинену ОСОБА_4 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 у частині 1/2; визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 ідеальну частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , зокрема, на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 4-7).
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04 жовтня
2012 року скасовано в частині визнання недійсним свідоцтва про право
на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 у частині 1/2, та ухвалено
в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним в цілому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , видане ОСОБА_2 Новояворівською державною нотаріальною контрою Львівської області 25 квітня 2006 року, зареєстроване у реєстрі за № 318. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а. с. 8-10).
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 травня 2019 року житловий будинок, загальною площею 80,1 кв. м, житловою площею 51,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної часткової власності, у розмірі 1/2 частки належить ОСОБА_1
1/2 частка цього житлового будинку з відповідними господарськими
та побутовими будівлями і спорудами належить ОСОБА_2 , який
у встановленому законом порядку право власності на неї не оформив.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 19 липня
2016 року за клопотанням ОСОБА_1 від 18 вересня 2015 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 березня 2017 року № 02/17 експертом запропоновано варіанти розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 132-211).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.
Щодо розгляду справи по суті
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку
у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.
Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається
у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників
у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки будинку в натурі, який перебуває
у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду: від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, провадження № 61-21409св18, від 27 травня 2020 року у справі