Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 159/1519/21
провадження № 61-2290св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук Альона Юріївна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Ковельської районної державної адміністрації Волинської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області у складі судді Денисюк Т. В. від 04 жовтня 2021 року, додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Киці С. І., від 24 січня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Ковельської районної державної адміністрації Волинської області, про визнання неукладеним договору позики, визнання недійсним договору іпотеки, визнання протиправними дій нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 30 березня 2018 року вона придбала у ОСОБА_4 , від імені якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_3 , у спільну сумісну власність житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0589 га, по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказувала також, що 30 березня 2018 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_3 передав, а вона отримала 372 080,00 грн, які зобов`язалась повернути готівкою в строк до 29 березня 2019 року. Договір позики забезпечений іпотекою житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0589 га, по АДРЕСА_1 . Договором позики передбачено, що він вважається укладеним з моменту передачі грошей, на підтвердження чого позичальник видає позикодавцю розписку. Позивачка стверджувала, що розписка нею не видавалась, оскільки кошти фактично передані не були. Однак, 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. за заявою ОСОБА_3 на підставі іпотечного застереження в договорі іпотеки від 30 березня 2018 року зазначене нерухоме майно зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 .
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати неукладеним нотаріально посвідчений 30 березня 2018 року за № 439 договір позики; визнати недійсним нотаріально посвідчений за № 440 договір іпотеки, укладений 30 березня 2018 року між нею та ОСОБА_3 ; визнати протиправними дії приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. щодо здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2020 року № 52905098, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за
ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку по
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єктів нерухомості 1232816407104 та 553857007104).
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 25 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 30 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. за реєстраційним № 440.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52905098 від 01 липня 2020 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1232816407104) та земельну ділянку, кадастровий номер 0710400000:25:002:0017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 553857007104), розташовані по АДРЕСА_1 .
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 362, 00 грн витрат по сплаті судового збору.
Додатковим рішенням Ковельського міськрайонного суду від 25 жовтня
2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 тис. грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики є неукладеним, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження передачі коштів, що передбачені
пунктом 12 договору позики. Посилаючись на положеннястатті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки договір позики, на забезпечення виконання якого майно передане в іпотеку, є неукладеним, то договір іпотеки суперечить вимогам цивільного законодавства. Також міськрайонний суд зазначив, що позовна вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Кушнерук А. Ю. від 01 липня 2020 року № 52905098 про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 30 березня 2020 року є похідною від вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, тому підлягає до задоволення. У той же час приватний нотаріус визнана неналежним відповідачем у справі.
Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із характеру виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про зменшення заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивачки пропорційно до задоволених вимог витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року та додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора, зазначивши при цьому, що договір позики є неукладеним, а аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 написала розписку про одержання коштів ще до підписання оспорюваного договору позики, не доведені належними та допустимими доказами й спростовуються змістом пункту 12 договору позики, у якому сторони лише під час нотаріального посвідчення договору передбачили необхідність написання розписки на підтвердження передачі грошей. Суд апеляційної інстанції зазначив, що укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору іпотеки не спростовує висновків про те, що договір позики між сторонами є неукладеним у зв`язку з недоведеністю факту передачі грошових коштів від позикодавця позичальнику у спосіб, передбачений договором позики, - шляхом надання позичальником розписки. Так апеляційний суд вважав, що надана відповідачем ксерокопія розписки обґрунтовано не прийнята судом першої інстанції як доказ передачі грошей.
На думку апеляційного суду, при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції врахував вимоги закону щодо визначення розміру витрат, що підлягають стягненню на користь позивачки, зокрема, характер наданих адвокатом послуг, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, пропорційність задоволених вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року, додаткове рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 25 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 24 січня 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів від 21 лютого 2018 року у справі № 383/187/15-ц, від 25 травня 2020 року у справі № 344/20332/14-ц, від 10 грудня 2020 року у справі № 484/2410/15-ц,
від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що договір позики слід вважати неукладеним є помилковими оскільки ще до підписання договору позики відповідач передав, а позивачка приняла у власність суму позики, про що одразу написала відповідну розписку, копія якої наявна у матеріалах справи. Після отримання грошових коштів ОСОБА_1 за згодою свого чоловіка уклала договір іпотеки. Кошти були їй необхідні для облаштування придбаного домоволодіння. ОСОБА_3 вказує, що право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього передбачено умовами договору іпотеки. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що ним була надіслана вимога позичальниці про повернення боргу, відповіді на яку він не отримав. Зазначає, що документи, зокрема оригінал договору позики, іпотеки, а також розписки, були викрадені у нього під час відрядження. До правоохоронних органів він не звертався, оскільки викрадені речі не мали матеріальної цінності, а дублікати вказаних документів за необхідності можна отримати у нотаріуса. Наголошував на тому, що позивачка повернула йому будинкову книгу на спірний житловий будинок. Також ОСОБА_3 наполягає на тому, що суди не врахували судову практику Верховного Суду, у відповідності до якої укладення договору позики у письмовій формі підтверджує також факт передачі грошових коштів позикодавцем. Вважає поведінку позивачки суперечливою, оскільки вона не порушувала питання про недійсність договору позики та договору іпотеки протягом трьох років до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. не оскаржуються, отже не є предметом касаційного розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 березня 2018 року ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. за № 435, № 436, придбала у ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , земельну ділянку, площею 0,0589 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0710400000:25:002:0017, по АДРЕСА_1 , за ціною 51 300 грн, а також розташований на цій земельній ділянці житловий будинок, загальною площею 94,5 кв. м, за ціною 101 000 грн.
30 березня 2018 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. посвідчено договір позики за № 439, за умовами якого позикодавець ОСОБА_3 передав, а позичальниця ОСОБА_1 отримала у власність 372 080 грн. Сторони домовились, що цей договір позики є безпроцентним (пункт 1 договору).
У відповідності до пункту 2 договору позики від 30 березня 2018 року зазначену вище суму грошей без нарахування відсотків, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 29 березня 2019 року включно.
Пунктом 12 договору позики передбачено, що договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження факту передачі грошей позичальник видає позикодавцеві розписку.
30 березня 2018 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. за № 440 посвідчено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_3 нерухоме майно: земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 , з метою забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів, переданих за договором позики, укладеним між сторонами та посвідченим 30 березня 2018 року приватним нотаріусом за № 439 на суму 372 080 грн до 29 березня 2019 року. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки визначена у розмірі 372 080 грн.
Згідно з пунктом 11 договору іпотеки від 30 березня 2018 року за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених у договорі способів звернення стягнення, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Передача майна в іпотеку вчинена за письмовою згодою чоловіка іпотекодавця ОСОБА_5 (пункт 18 договору іпотеки).
21 травня 2020 року ОСОБА_3 направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень умов договору позики від 30 березня 2018 року, а саме сплату заборгованості у розмірі 373 080 грн. Вимога була отримана позичальницею 22 травня 2020 року.
На підставі рішення приватного нотаріуса Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52905098 від 01 липня
2020 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1232816407104) та земельну ділянку, кадастровий номер 0710400000:25:002:0017 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 553857007104), розташовані по АДРЕСА_1 .