Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 755/16339/19
провадження № 61-13424св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Федоришиним Олександром Олександровичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року у складі судді Зінченко О. М. і постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Кирилюк Г. М., Мостової Г. І., та касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Батюсь Тетяною Василівною, на постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Кирилюк Г. М., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 вересня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про розподіл результатів співпраці, відповідно до умов якого сторонами підтверджено, що вони мали багаторічні партнерські (ділові) відносини між собою щодо питань здійснення операцій з купівлі-продажу земельних ділянок, які розташовані в Обухівському районі Київської області на території колишньої громадської організації Садове товариство «Українська земля».
Відповідно до умов договору ОСОБА_2 було набуто у власність земельні ділянки загальною площею 17,2579 га.
Згідно із пунктом 5 договору від 08 вересня 2015 року сторони визнають, що участь у співпраці мала рівний характер та погоджуються з тим, що в арифметичному значенні внесок кожної із сторін в співпрацю складав 50 %.
Позивач стверджує, що відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору сторони домовились розподілити результати співпраці, якими є земельні ділянки, на рівних умовах.
Розподіл результатів співпраці здійснюється на безоплатній основі (пункт 6 договору). Відповідно до пункту 7 договору сторони встановили, що частка сторони 2, якою є позивач, в земельних ділянках, передбачених в п. п. 2.1-2.3 цього договору, складає 50 % від загальної площі, вказаних земельних ділянок, що становить 8,62895 га.
Позивач вказує, що договором було встановлено, що набуття ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки є результатом спільної співпраці сторін, а відтак такі ділянки мають бути розподілені порівну між сторонами договору.
Пунктами 9, 10, 11.2 договору на відповідача покладались обов`язки щодо зняття заборон (обмежень) на розпорядження земельними ділянками, вказаними у п. п. 2.1-2.3. договору, про що невідкладно повідомити позивача та протягом 60-ти календарних днів з моменту припинення дії заборон (обмежень) на земельні ділянки, передати на користь останнього 50 % від загальної площі таких ділянок.
Разом з тим, ОСОБА_2 не було виконано свої зобов`язання за договором, тому позивач просить стягнути 50 % ринкової вартості від загальної площі земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір від 08 вересня 2015 року є попереднім договором.
Крім того, місцевий суд зазначив, що у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення такого договору, з огляду на положення частини першої статті 635 Цивільного кодексу України, він є нікчемним.
Не погодившись з таким рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Покотило М. Б. подала на нього апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Покотило М. Б. задоволено частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року скасовано.
Постановлено по справі нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що звернення позивача до суду з позовом у жовтні 2019 року про стягнення з відповідача грошових коштів, як компенсації половини вартості земельних ділянок, заявлених у п.п.2.1-2.3 договору про розподіл результатів співпраці, було передчасним, оскільки умовами цього договору було передбачено його виконання лише у випадку відсутності заборон на розпорядження земельними ділянками, а заборону відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:06:011:0307 було скасовано лише 01 липня 2020 року рішенням Київського окружного адміністративного суду.
Узагальнені доводи касаційних скарг
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Федоришина О. О. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
16 серпня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Батюсь Т. В. подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами з порушенням норма матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
Доводи інших учасників справи
02 вересня 2021 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника ОСОБА_2 - адвоката Батюсь Т. В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Федоришиним О. О., в якому заявник просить суд вказану касаційну скаргу відхилити, задовольнити вимоги касаційної скарги ОСОБА_2 , скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
03 листопада 2021 року, 01 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Федоришина О. О. надійшли пояснення до касаційної скарги ОСОБА_2 , в яких представник позивача просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги представника відповідача, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федоришина О. О. та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Батюсь Т. В.
21 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 08 вересня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про розподіл результатів співпраці (далі - Договір).
У пунктах 1, 2 (п.п.2.1-2.3) Договору сторони підтвердили, що вони мали багаторічні партнерські (ділові) відносини між собою щодо питань здійснення операцій з купівлі-продажу земельних ділянок, які розташовані в Обухівському районі Київської області, на території колишньої громадської організації Садове товариство «Українська земля» (код ЄДРПОУ 26541213), результатами чого стало набуття у власність ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 17,2579 га, кадастрові номера 3223186200:06:011:0118; 3223186200:06:011:0094; 3223186200:06:011:0125; 3223186200:06:011:0273; 3223186200:06:011:0307; 3223186200:06:004:0064; 3223186200:06:005:0047; 3223186200:06:004:00730, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташовані: Київська область, Обухівський район, Нещеретівська сільська рада, СТ «Українська земля».
Сторони визнали, що участь кожної сторони в співпраці мала рівний характер та погодились з тим, що в арифметичному значенні внесок кожної із Сторін в співпрацю складав 50 % (пункт 5 договору).
У пункті 6 Договору Сторони домовились розподілити результати співпраці, якими є земельні ділянки, передбачені в п.п.2.1-2.3 цього Договору, на рівних умовах. Розподіл результатів співпраці здійснюється на безоплатній основі.
При цьому у пункті 7 Договору Сторони встановили, що частка ОСОБА_1 в земельних ділянках, передбачених п.п.2.1-2.3 цього Договору, складає 50 % від загальної площі вказаних земельних ділянок, що становить 8,62895 га.
Згідно пункту 10 Договору Сторони домовились, що ОСОБА_2 вчиняє дії з передачі на користь ОСОБА_1 права власності на 50 % від загальної площі земельних ділянок, передбачених п.п.2.1-2.3 цього Договору, протягом 60 календарних днів з дати припинення дії заборон (обмежень) на розпорядження земельними ділянками або з дати коли про відсутність існувань заборон (обмежень) на розпорядження земельними ділянками стало відомо одній із Сторін, про що вона негайно повідомляє іншу Сторону.
У п.п.11.2 Договору закріплено обов`язок ОСОБА_2 безоплатно передати у власність ОСОБА_1 50 % від загальної площі земельних ділянок, передбачених п.п.2.1-2.3 цього Договору, шляхом вчинення одного з наступних правочинів: договору дарування, договору міни, іншого виду цивільно-правового договору, що слугуватиме підставою для реєстрації (набуття) права власності ОСОБА_1 на 50 % від загальної площі земельних ділянок, передбачених у. п. п. 2.1-.2.3 договору; внесення 50 % від загальної площі земельних ділянок, передбачених у. п. п. 2.1-.2.3 договору, до статутного капіталу новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю з подальшою безоплатною передачею всього обсягу належних ОСОБА_2 корпоративних прав на користь ОСОБА_1 .
Згідно пункту 20 Договору цей Договір є передумовою і підставою для укладання інших цивільно-правових договорів (вчинення інших правочинів), на виконання цілей, визначених цим договором.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Федоришина О. О. підлягає частковому задоволенню.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Батюсь Т. В. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.