Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 303/559/20
провадження № 61-17418св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Мукачівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Кость В. В., від 06 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю.,
Кожух О. А., від 09 вересня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Мукачівська міська рада, про встановлення факту та усунення перешкод у користуванні майном.
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві власності належить
будинок АДРЕСА_1 . Рішенням Мукачівської міської ради від 02 листопада 1956 року № 365 батькові позивача - ОСОБА_4 було надано під будівництво індивідуального жилого будинку земельну ділянку, загальною площею 600 кв. м.
Межа між земельними ділянками НОМЕР_1 та
АДРЕСА_1 із 1956 року по 2006 рік проходила на відстані 0,50 м від житлового будинку НОМЕР_1 до межі із земельною ділянкою НОМЕР_2 та визначалась по металевій огорожі.
У 2004 році відповідач самовільно знищив межові знаки, демонтував металеву огорожу та збудував паркан, який вийшов за встановлену межу та захопив частину земельної ділянки позивача.
У подальшому рішенням Мукачівської міської ради від 20 серпня 2009 року
№ 1023 розмір земельної ділянки позивача було зменшено на 8 кв. м та видано відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку з невірним визначенням меж землекористування між домоволодінням НОМЕР_1 і АДРЕСА_2 .
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2017 року у справі № 303/813/14 визнано незаконним та скасовано пункт 8 рішення Мукачівської міської ради від 20 серпня 2009 року № 1023, а також державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки та збудував на ній паркан.
Крім того, при оформленні права власності на майно у правовстановлюючих документах ім`я позивача було записано по різному, зокрема « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 ».
Посилаючись на викладене, остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивач просив суд:
- встановити факт належності ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського МНО Герцускі-Торжаш В. Л., по реєстру № 3688 від 08 червня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_8 ;
- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою,яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом знесення побудованого ОСОБА_2 бетонного паркану.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_7 договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського МНО Герцускі-Торжаш В. Л., по реєстру № 3688 від 08 червня 2007 року, який виданий на ім`я ОСОБА_8 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 06 листопада 2020 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні майном, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт розміщення паркану на захопленій відповідачем частині земельної ділянки.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з міськрайонного суду.
У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі
№ 906/392/18, від 04 березня 2019 року у справі № 276/887/15-ц та ухвалі Верховного Суду України від 26 жовтня 2011 року у справі № 6-49870св10.
Стверджує, що в березні 2008 року він вже звертався до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки
ОСОБА_2 було самовільно захвачено частину земельної ділянки належної позивачу, шляхом спорудженням огорожі без дотримання раніше існуючих меж. Проте такий спір рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2012 року у справі № 2-331/10 було вирішено лише частково, зокрема з урахуванням правомірності правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідача.
Суд у справі № 2-331/10 вирішив усунути позивачу перешкоди в користуванні належною до будинку АДРЕСА_1 частиною земельної ділянки, прилеглою до стіни будинку НОМЕР_1 зі сторони домоволодіння АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання
ОСОБА_2 демонтувати частину огорожі, що перешкоджає доступу до зазначеної ділянки.
У подальшому правовстановлюючі документи відповідача на земельну ділянку були скасовані рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2017 року у справі № 303/813/14-ц. Однак відповідач у добровільному порядку в повній мірі не усунув перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що предметом позову у цій справі є усунення перешкод в користуванні іншою частиною земельної ділянки, відміною від тієї частини земельної ділянки щодо якої вже було вирішено спір у справі № 2-331/10.
Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково визначили предмет спору та дійшли хибних висновків, що у зв`язку з примусовим виконанням рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2012 року у справі № 2-331/10 позивачу усунуто перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою.
Стверджує, що спірний паркан є об`єктом самочинного будівництва, який підлягає знесенню.
У додаткових письмових поясненнях вказує, що порушення його прав встановлено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі
№ 303/813/14-ц, де зазначено, що фактично зовнішня межа спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , з боку будинковолодіння за НОМЕР_1 , що належить позивачу, порушує права останнього, оскільки проходить на відстані 0,38 м, а не 0,50 м від належного його будинку, як зазначено у правовстановлюючих документах.
Також зазначає, що порушення його прав підтверджено, зокрема висновком експерта від 09 березня 2021 року № 0014/2021, складеним за результатами будівельно-технічної експертизи.
Звертає увагу, що виконавче провадження № 60424693 з виконання виконавчого листа № 303/1879/13-ц, виданого на виконання рішення про усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою, стосується іншої судової справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
10 січня 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу, що з`ясування питання фактичного розміщення спірного паркану має безпосереднє значення для вирішення справи, при цьому доводи позивача потребують доведення використання спеціальних знань.
Натомість сторона позивача в судовому засіданні 20 серпня 2020 року відмовилась від проведення відповідної експертизи, а після ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на недоведеність позовних вимог, позивач надав висновок експерта апеляційному суду, що є порушенням норм процесуального права.
Вважає недоречним посилання позивача на висновки Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 02 листопада 1956 року № 365 ОСОБА_4 було відведено для будівництва індивідуального житлового будинку земельну ділянку площею 600 кв. м по АДРЕСА_3 (на час розгляду справи НОМЕР_1), на підставі якого
19 грудня 1956 року між виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та ОСОБА_4 було укладено договір про надання останньому зазначеної земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, а
16 лютого 1957 року проведено відведення земельної ділянки в натурі.
Житловий будинок на АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), успадкувала його дружина - ОСОБА_9 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 серпня 1999 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3238.
08 червня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_9 продала будинок по АДРЕСА_1 позивачу.
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 02 липня
2004 року є власником будинку по АДРЕСА_2 .
Рішенням Мукачівської міської ради від 17 січня 2005 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку по
АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Пунктом 8 рішення Мукачівської міської ради від 20 серпня 2009 року
№ 1023 «Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян
м. Мукачева» затверджено акт комісії зовнішнього обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 від 18 серпня 2009 року та встановлено межу землекористувань між домоволодіннями по АДРЕСА_3 та НОМЕР_1 згідно з кадастровим планом, виготовленим ТОВ «ГТЗ-Сервіс» (2008 року), позначену літерами В-Г, та згідно з кадастровим планом, виготовленим фізичною особою підприємцем ОСОБА_10 (2007 року), позначену літерами Г-А.
14 жовтня 2009 року на підставі вказаного рішення відділом Держкомзему у м. Мукачеві ОСОБА_2 було видано державний акт серії ЯИ № 015679 на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0587 га, який було зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі.