Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 450/3107/17
провадження № 61-7328св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчий комітет Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області,
треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Олефір Роман Васильович, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та просила:
визнати незаконним рішення виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради № 60 від 11 листопада 1999 року «Про оформлення права власності на власний житловий будинок АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 »;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2000 року на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , зареєстроване в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером № 106, видане ОСОБА_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 від 21 травня 2016 року № 1117, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Олефіром Р. В.;
скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Олефіра Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 29698736 від 22 травня 2016 року, на вищевказаний житловий будинок за ОСОБА_3 ;
визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 право власності на 1/2 ідеальну частину цього будинку.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого вона успадкувала належну йому частку в житловому будинку АДРЕСА_2 , оскільки на день його смерті проживала разом з ним у вказаному будинку. Крім того, спірний будинок був добудований за рахунок її власних коштів та праці, відтак їй належить Ѕ частина спірного будинку. Разом з тим, оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування надано дозвіл на оформлення права власності на все будинковолодіння її матері ОСОБА_2 , яка в подальшому уклала фіктивний договір купівлі-продажу будинку з ОСОБА_3 , чим позбавила її можливості оформлення права власності на частину вказаного будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 .
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, зазначав, що відповідач ОСОБА_2 правомірно набула право власності на спірний житловий будинок на підставі рішення виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради № 60 від 11 листопада 1999 року, внаслідок чого їй було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2000 року, оскільки позивач ОСОБА_1 хоча і прийняла спадщину як спадкоємець першої черги після смерті батька шляхом вступу в управління спадковим майном, однак з дня смерті такого, тобто з 25 вересня 1996 року спадкові права не оформила, відтак у виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради були відсутні перешкоди для прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 . Відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку від 21 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав його фіктивності у зв`язку з недоведеністю позивачем наміру обох сторін на укладення фіктивного правочину.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Верхньобілківської сільської ради № 60 від 11 листопада 1999 року «Про оформлення права власності на власний житловий будинок АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ».
Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на житловий будинок з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером № 106.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_3 (колишня назва - АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений 21 травня 2016 рок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі за № 1117 в частині 1/4 частини будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочкою та дружиною спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому вони як спадкоємці першої черги за законом, які на день смерті проживали разом зі спадкодавцем, фактично вступили в управління спадковим майном та успадкували Ѕ частину спірного будинку, тобто по ј частині кожна.
За наявності свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, виданого на ім`я ОСОБА_2 , та реєстрації права власності на вказаний будинок за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права на частину домоволодіння.
Враховуючи наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на ј частину спірного будинку, підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з приналежними господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 від 21 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо ј частини вищевказаного будинку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року та залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2020 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначав, що апеляційний суд при розгляді справи не взяв до уваги його заяву від 12 лютого 2020 року про застосування позовної давності. Позовна давність щодо вимог про оскарження рішення від 11 листопада 1999 року про оформлення права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 пропущена. За таких обставин, якщо апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, підлягали застосуванню положення частини четвертої статті 267 ЦК України та у позові слід було відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області.
12 жовтня 2021 року справа № 450/3107/17 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.