Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 469/649/17
провадження № 61-1467св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області,
відповідачі: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 ,
третя особа - державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року у складі судді Гапоненко Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська РДА) звернувся до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Очаківське ЛМГ»), про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що пунктом 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 листопада 2013 року № 7 у постійного користувача ДП «Очаківське ЛМГ» вилучено земельні ділянки загальною площею 46,8 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в межах населеного пункту села Коблеве.
За рахунок вказаних земель загальною площею 46,8 га пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 жовтня 2015 року № 19 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0809 га (забудовані землі, землі, які використовуються для відпочинку) з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області 03 листопада 2015 року видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку площею 0,0809 га.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року пункт 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 листопада 2013 року № 7 визнано незаконним та скасовано, а тому спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , фактично належить до земель лісогосподарського призначення, відведення яких у приватну власність заборонено.
При цьому надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва не відповідає містобудівній документації, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, оскільки відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92 та пункту 6.15 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, у трикілометровій зоні узбережжя Чорного моря будівництво об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курорту, забороняється.
Спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря, оскільки за даними Національної кадастрової системи, розташована у прибережній захисній смузі Чорного моря, відстань від південної межі земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить - 206-210 м, від північної - 236-240 м.
Відповідно до статей 85, 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 59, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга не підлягають відчуженню, то надання відповідачу спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у власність для індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам земельного, водного та лісового законодавства.
Зазначена земельна ділянка належить до земель державної власності, а її власником (розпорядником) відповідно до статей 122, 149 ЗК України є Березанська районна РДА, тобто вибуття спірної земельної ділянки відбулося без волі власника - держави в особі Березанської РДА.
Таким чином, прокурор просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 жовтня 2015 року № 19 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0809 га (забудовані землі, землі, які використовуються для відпочинку) з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036;
- витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської РДА вказану земельну ділянку;
- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано незаконними та скасовано пункти 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 жовтня 2015 року № 19 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0809 га (забудовані землі, землі, які використовуються для відпочинку) з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 03 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036.
Витребувано від ОСОБА_1 у власність держави в особі Березанської РДА земельну ділянку площею 0,0809 га з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 нормативною грошовою оцінкою 76 363,33 грн, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір у сумі по 2 800,00 грн з кожного.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що можливість передання земельних ділянок лісогосподарського призначення, що знаходяться у межах прибережної захисної смуги, у приватну власність для індивідуального дачного будівництва законом не передбачена, однак Коблівська сільська рада всупереч нормам законодавства передала у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом. Спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради не вибула у встановленому законом порядку з державної власності та постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ».
Оскільки суд дійшов висновку про те, що рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки прийняте з порушенням норм чинного законодавства, тому і свідоцтво про право власності, видане відповідачу, необхідно визнати недійсним та скасувати.
Суд першої інстанції перевірив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та встановив, що Березанська РДА неналежним чином виконувала свої обов`язки. Спірне рішення Коблівської сільської ради Березанською РДА тривалий час не оскаржувалось; попередньо, до звернення до суду, прокурор повідомив голову Березанської РДА про таке звернення. Таким чином, суд першої інстанції встановив наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Витребуючи земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 право власності набуто внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування протизаконних рішень, тобто було порушено суспільний інтерес щодо правильного застосування законодавства та використання охоронюваних законом земель, а порядок позбавлення права власності на незаконно набуте майно передбачений законодавством, тому у цьому випадку наявна справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року - залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими, оскільки районний суд, встановивши факти належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, що знаходяться у межах прибережної захисної смуги земель водного фонду, що перебувають у державній власності, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 904/82/19 (щодо представництва прокурором інтересів держави); від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70, 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 80, 81, абзац 5 пункту 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96, 97, 99), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункти 45, 46), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 01 грудня 2020 року у справі № 915/1784/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, які стосуються прав, інтересів та обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме державного реєстратора прав на нерухоме майно Алієвої Ю. А. (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини другої статті 411 ЦПК України); крім того, зазначає, що документи, долучені прокурором до позовної заяви, є недопустимими доказами та отримані з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки у вказаній справі прокурор не наділений повноваженнями на представництво органів державної влади (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і вказує на те, що прокурор не надав доказів того, що спірна земельна ділянка належала до земель державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ».
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду від прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому прокурор Цвікілевич Н. В. просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими. Так, прокурор у цій справі пред`явив позов з метою захисту інтересів держави, що обумовлено пасивною поведінкою Березанської РДА.
Зважаючи на особливу категорію спірної земельної ділянки та її законодавчо визначену обмежену оборотоздатність, суди дійшли обґрунтованих висновків про неможливість перебування майна у приватній власності.
Прокурор вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо незалучення до участі у справі державного реєстратора, оскільки належним відповідачем у справах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу № 469/649/17 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що пунктами 1, 2 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 жовтня 2015 року № 19 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва), яка розташована на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, вилучено із земель, не наданих у власність або постійне користування, та надано безкоштовно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0809 га (забудовані землі, землі які використовуються для відпочинку) з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036.
Зазначені обставини підтверджені також технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , витягом з державного земельного кадастру, кадастровим планом зовнішніх між земельної ділянки та експлікацією земельних угідь.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 . Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Березанського РУЮ у Миколаївській області видано свідоцтво про право власності за номером НОМЕР_1 , на підставі чого проведена реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 за ОСОБА_1 .
За інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області, за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південної межі 206-210 метрів, до північної - 236-240 метрів, що узгоджується з даними публічної кадастрової карти України.
З повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 14 лютого 2017 року № 96 та фрагменту накладки земельних ділянок та картографічної бази даних публічної кадастрової карти України видно, що станом на 01 січня 2004 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 знаходилась на території державного лісового фонду виділ 16 квартал 39 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ». При виконанні базового лісовпорядкування 2013 року вказана земельна ділянка була вилучена із складу земель державного лісового фонду на підставі рішення Коблівської сільської ради від 15 листопада 2013 року. Дані про вилучення вказаної земельної ділянки зі складу державного лісового фонду до ВО «Укрдержліспроект» не надавались.
Пунктом 2 рішення Коблівської сільської ради від 15 листопада 2013 року № 7 (який скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07 червня 2016 року) вилучено у ДП «Очаківський ЛМГ» земельні ділянки загальною площею 46,8 га та переведено їх до земель запасу Коблівської сільської ради.
Як убачається з указаного рішення, в якому перелічено нумерацію виділів та кварталів вилучених земельних ділянок, із земель кварталу 39 ДП «Очаківський ЛМГ» вилучено виділи 10, 18, 19; ні виділ 16, ні виділ 32 кварталу 39 рішенням Коблівської сільської ради від 15 листопада 2013 року № 7 у ДП «Очаківський ЛМГ» не вилучались.
З листа управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 02 березня 2017 року № 130-01-21, адресованого Миколаївській місцевій прокуратурі № 1, видно, що на час виділення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:043:0036 чинною містобудівною документацією був генеральний план с. Коблеве, затверджений рішенням Коблівської сільської ради від 12 грудня 2014 року № 28. Відповідно до цього плану зазначена земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів. Звернення від ОСОБА_1 щодо виділення зазначеної земельної ділянки до управління не зареєстровано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Березанської РДА
Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З наведених норм убачається, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.
За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (§ 35, рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02).
У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
У судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має.
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.
Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
Згідно із частиною другою статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній на час пред`явлення позову до суду) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Перед пред`явленням позову прокурор встановив, що незважаючи на наявність законодавчо визначеного обов`язку оскаржити рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 15 жовтня 2015 року № 19, яке порушує інтереси держави, Березанська РДА відповідних заходів самостійно не вжила.
З матеріалів справи вбачається, що до звернення до суду Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 на ім`я голови Березанської РДА направлено лист, у якому повідомлено про виявлені порушення прав держави в особі Березанської РДА.
Проте Березанська РДА не надала відповіді прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.