ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 825/3682/14
адміністративне провадження № К/990/4704/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/3682/14
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (прийняте у складі колегії суддів: головуючого судді - Бородавкіної С.В., суддів: Клопота С.Л., Соломко І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: судді доповідача - Собківа Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Файдюка В.В.)
У С Т А Н О В И В :
I. Суть спору
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Міндоходів у Чернігівській області Міністерства доходів і зборів (далі - ГУ Міндоходів у Чернігівській області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати незаконним його звільнення з посади заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області на підставі підпункту 1 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682-VІІ) та пункту 62 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114;
1.2. скасувати накази голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2177-о та голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 29 жовтня 2014 року № 164-о про його звільнення з посади заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області;
1.3. поновити його на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області;
1.4. стягнути з ГУ Міндоходів у Чернігівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.
2. Ухвалою суду від 27 січня 2020 року замінено первісних відповідачів на належних, а саме: Державну фіскальну службу України (далі - відповідач 1, ДФС України), Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі- відповідач 2, ГУ ДФС України у Чернігівській області).
3. Ухвалою суду від 12 березня 2020 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач 3, ГУ ДПС України у Чернігівській області).
4. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що положення пункту 8 частини першої та пункту 4 частини другої статті 3 Закону №1682-VII не поширюються на посадових осіб підрозділів податкової міліції у областях. Крім того, позивач уважає, що його звільнення зі служби відбулось не у зв`язку із порушеннями вимог чинного законодавства, а лише за формальними ознаками (перебування на певній посаді), за відсутності доказів сприяння саме ним узурпації влади, що є порушенням Конституції України та принципів проведення люстрації.
4.1. Також позивач звернув увагу суду, що спірні накази про звільнення прийняті відповідачами у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 27 вересня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області.
5.1. У період з вересня 2013 по жовтень 2014 року позивач перебував на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області. Сукупний період перебування позивача на вказаній посаді становив один рік та один місяць.
5.2. За результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі позивача, складено довідку від 21 жовтня 2014 року, у якій зазначено про застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII. Заборона застосована на підставі критерію, визначеного у пункті 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII.
5.3. У зв`язку з наведеним, на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII та пункту 62 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 листопада 1991 року №114, наказом Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року №2177-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області та податкової міліції.
5.4. Наказом ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 29 жовтня 2014 року №164-о ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та податкової міліції з 29 жовтня 2014 року.
5.5. Вважаючи вказане звільнення протиправним та таким, що не відповідає міжнародним принципам люстрації, Конституції України, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міндоходів України від 29 жовтня 2014 року №2177-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 29 жовтня 2014 року №164-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Чернігівській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2014 року по 07 травня 2020 року в сумі 416359,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався рішенням ЄСПЛ 17 жовтня 2019 року у справі "Полях та інші проти України" (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, №47749/18), яке набуло статусу остаточного 24 лютого 2020 року, та виходив з того, що приймаючи оскаржувані накази про звільнення, Міністерство доходів і зборів України та ГУ Міндоходів у Чернігівській області не врахували основоположних принципів очищення влади, які розроблені міжнародними організаціями, тому застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади" є передчасним і не відповідає викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів.
6.2. Враховуючи мету Закону № 1682-VII, на переконання суду, перш ніж застосувати до позивача передбачені у цьому Законі заходи відповідальності, відповідачі зобов`язані були встановити його особисту участь та довести вину у вчинені правопорушень, що сприяли узурпації влади ОСОБА_2 , підриву основ національної безпеки і оборони, протиправному порушенню прав і свобод людини. Водночас під час розгляду справи відповідачами до суду не було надано жодних доказів вчинення конкретно позивачем зазначених вище правопорушень, проведення стосовно нього будь-яких службових розслідувань, не встановлено його особисту участь. Отже, його вина у сприянні узурпації влади не доведена.
6.3. Суд зауважив, що звільнивши позивача з посади лише з обставин того, що він у певні періоди служби займав певні посади та застосувавши до нього міру колективної відповідальності лише за формальними ознаками за відсутності факту вини у сприянні узурпації влади, Міністерство доходів і зборів України та ГУ Міндоходів у Чернігівській області таким чином порушили норми Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та діяли не у спосіб, та не з метою, що встановлені Законом.
6.4. Також суд першої інстанції урахував, що позивача звільнено із займаної посади з 29.10.2014 на підставі спірних наказів у період його тимчасової непрацездатності, чим допущено також порушення вимог трудового законодавства (статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
6.5. У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів з необхідністю їх скасування і поновлення позивача на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області з 30.10.2014. При цьому, визначаючись щодо органу, у якому має бути поновлений позивач, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Чернігівській області є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ Міндоходів у Чернігівській області, а тому позивач має бути поновлений на посаді саме у вказаному державному органі.
6.6. Поновивши позивача на роботі, суд першої інстанції стягнув з ГУ ДФС у Чернігівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення виходячи із розміру заробітку позивача на день звільнення, керуючись пунктом 8 Порядку № 100. При цьому, середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 416359,80 грн суд першої інстанції розрахував шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу (1380 робочих днів - з 30 жовтня 2014 року до 07 травня 2020 року) на розмір середньоденного заробітку - 301,71 грн (згідно з довідкою ГУДФС у Чернігівській області довідки (а.с. 163).
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ГУ ДФС у Чернігівській області залишено без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року скасовано у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області та стягнення з ГУ ДФС у Чернігівській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2014 року до 07 травня 2020 року в сумі 416359,80 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області. Стягнуто з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2014 року до 07 травня 2020 року в сумі 969910,76 грн. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року залишено без змін.
7.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на попередній роботі та приймаючи у цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанцій, керуючись висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 813/2091/16, зазначив, що за відсутності у штатному розписі ГУ ДФС у Чернігівській області посади заступника начальника оперативного управління рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на неіснуючій посаді підлягає скасуванню з прийняттям нового - про поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді.
7.2. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та приймаючи у цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанцій указав на те, що судом першої інстанції помилково не застосовано положення пункту 10 Порядку № 100, а також не взято до уваги інформацію, необхідну для визначення середньоденної заробітної плати позивача за період з 30 жовтня 2014 року по 7 травня 2020 року, наведену у довідці від 11 листопада 2014 року № 95/25-01-05-45 (а.с. 119) у загальному розмірі 969194,60 грн.
7.3. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
8. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 825/3682/14 у частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2014 року по 07 травня 2020 року в сумі 969910 гривень 76 копійок, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
8.1. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 825/3682/14 залишено без змін.
8.2. Верховний Суд виходив з того, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не дослідив склад доходів позивача за останні два місяці, що передують незаконному звільненню, та мають враховуватися при обрахунку середнього заробітку, а отже розрахував середньоденну заробітну плату (354,32 грн) з неправильним застосуванням пунктів 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 100, відповідно до яких при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються виплати, що мають постійний характер (основна заробітна плата доплати, надбавки, премії), без виключення сум відрахування (на податки, стягнення аліментів тощо), та не включаються одноразові виплати.
8.3. Також, Верховний Суд зазначив, що пунктом 10 Порядку № 100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком № 100, зокрема й за час вимушеного прогулу.
8.4. З цих підстав, колегія суддів Верховного Суду відхилила доводи касаційної скарги щодо безпідставного застосування судом апеляційної інстанції при здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу положень 10 Порядку № 100.
9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року під час нового розгляду справи №825/3682/14 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в частині стягнення з Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2014 року по 07.05.2020 року в сумі 416359 грн. 80 коп. залишено без змін.
IV. Касаційне оскарження