ПОСТАНОВА
Іменем України
26 травня 2022 року
Київ
справа №420/6845/18
адміністративне провадження № К/9901/31905/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича
третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
про визнання протиправною та скасування постанови,
провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 (головуючий суддя - Корой С.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 (головуючий суддя - Шеметенко Л.П., судді - Стас Л.В., Турецька І.О.),
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 27.09.2018 про стягнення з боржника у виконавчому провадженні ВП №57313480 основної винагороди.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що спірна постанова прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, позивач посилався на те, що у виконавчому провадженні стягувач відкликав виконавчий документ, але незважаючи на це, відповідачем прийнято постанову, яка направлена на примусове стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця. Позивач стверджував, що приватним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача присуджених сум, а тому вважав, що підстави для стягнення основної винагороди відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича від 27.09.2018 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні ВП №57313480.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум, у відповідача були відсутні підстави для стягнення основної винагороди в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові про стягнення основної винагороди. Суд першої інстанції, посилаючись на ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», вказав, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, а виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на положення ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII в редакції до 28.08.2018.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 залишено без змін.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розмір основної винагороди приватного виконавця, порядок її розрахунку та випадки, коли така винагорода підлягає стягненню, визначають Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII та постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», з яких вбачається, що приватний виконавець одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, у разі коли приватний виконавець забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру. В свою чергу, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах приватним виконавцем не було забезпечено ані повного, ані часткового виконання виконавчого документа майнового характеру, а тому правові підстави для стягнення основної винагороди відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У листопаді 2019 року приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що в редакції ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 03.07.2018 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, а не у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
10. Відповідач також посилається на ч. 3 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» та зазначає, що основна винагорода приватного виконавця за рішеннями майнового характеру встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню. Вважає, що має законодавчо закріплене право на винагороду саме від суми, що підлягає стягненню, а не від фактично стягнутої суми у межах виконавчого провадження.
11. В касаційній скарзі відповідач стверджує, що викладена в оскаржуваних рішеннях позиція судів першої та апеляційної інстанцій виключає практичну можливість стягнення основної винагороди за межами виконавчого провадження, адже приватний виконавець повинен отримувати основну винагороду виключно зі стягнутих сум. Також скаржник вважає, що регулювання стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця є однаковим, що не було враховано судом апеляційної інстанції.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Позивач зазначає, що він виконав рішення суду добровільно, приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №57313480 фактично не було здійснено жодних виконавчих дій. На переконання позивача, законодавством встановлено, що основна винагорода приватного виконавця є його особистим доходом за виконану роботу, і ця винагорода має виплачуватися пропорційно від фактично стягнутої суми.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019 для розгляду справи №420/6845/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2019 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2022 задоволено заяву судді Мартинюк Н.М. про самовідвід. Відведено суддю Мартинюк Н.М. від участі у розгляді касаційної скарги Приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №420/6845/18.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2022 для розгляду справи №420/6845/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2022 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2018 на адресу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича надійшла заява представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Онощенко К.В. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №520/11289/15-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором « 014/0049/85/72000 від 26.03.2007 31924,45 дол. США (за курсом НБУ на момент звернення до суду з позовом дорівнює 701 180,73 грн.).
19. Розглянувши вищевказану заяву та додані до неї документи, 27.09.2018 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документа ВП №57313480. Копія зазначеної постанови була надіслана рекомендованою поштою з повідомленням про вручення сторонам виконавчого провадження 27.09.2018 за вих. №827.
20. Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 70 118,07 грн.
21. 27 вересня 2018 року приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 70 118,07 грн, в якій було здійснено відповідний розрахунок та зазначено про порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. Копія зазначеної постанови була надіслана рекомендованою поштою з повідомленням про вручення боржнику 27.09.2018 за вих. №829.
22. Також, 27.09.2018, у відповідності до положень статей 18, 26, 27, 28, 42, 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктів 10.1., 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, пунктів 1.2., 6.1., 6.2., 6.3., 6.10., 6.11., 6.12. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, пунктів 4.1.9., 4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за заявою представника стягувача, та з метою забезпечення своєчасного та повного виконання виконавчого документа, винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 786 000,00 грн, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1 , в тому числі, що будуть відкритті після винесення постанови про накладення арешту в будь-якій банківській установі, що здійснює діяльність на території України.
23. 14 лютого 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Онощенко К.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
24. 14 лютого 2019 року у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 37, частини 3 статті 37, частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено відповідну постанову, якою виконавчий лист по справі №520/11289/15-ц, виданий Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018 та невикористаний авансований внесок було повернуто стягувачу, припинено чинність арештів майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
25. Пунктом 3 вищевказаної постанови визначено, що постанова від 27.09.2018 ВП №57313480, про стягнення з боржника основної винагороди за примусове виконання виконавчого листа №520/11289/15-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 05.04.2018, підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».,
26. Не погоджуючись із постановою про стягнення основної винагороди від 27.09.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
27. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
29. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
30. Частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
31. Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
32. Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.