ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 280/4678/20
адміністративне провадження № К/9901/26514/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/4678/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної казначейської служби України у міста Запоріжжі Запорізької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області,
про стягнення матеріальної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року (головуючий суддя: Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Управління Державної казначейської служби України у міста Запоріжжі Запорізької області, у якому просив суд:
- стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України суму у розмірі: 699248,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що він з 1993 року працював на посаді судді місцевого суду, допоки 22 вересня 2016 року парламент не звільнив його з цієї посади у відставку. Одночасно з цим, позивач зазначав, що рішеннями від 4 грудня 2018 №11-р/2018 і від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними закони, які зменшували посадовий оклад судді та скасовували вихідну допомогу суддям, що виходять у відставку.
На цій основі ОСОБА_1 стверджував, що внаслідок прийняття таких неконституційних законів йому заподіяна матеріальна шкода у виді недоотриманої заробітної плати судді місцевого суду у розмірі: 296221,17 грн, недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у розмірі: 33277,50 грн та недоотриманої одноразової вихідної допомоги у розмірі: 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у розмірі: 369750 грн, а всього на суму: 699248,67 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей спір є публічно-правовим і стосується стягнення коштів в результаті проходження позивачем публічної служби, тому строк звернення до адміністративного суду становить один місяць і обраховується з дня ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України (4 грудня 2018 року і 15 квітня 2020 року). Зауваживши, що позов був поданий 10 липня 2020 року, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, не зазначивши підстав для його поновлення, і поважні причини для пропуску цього строку відсутні.
У липні 2021 року ОСОБА_1 оскаржив указану постанову до Верховного Суду на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, просить її скасувати, а справу направити до апеляційного суду на новий розгляд.
ОСОБА_1 стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, залишивши позов без розгляду.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу за правилами спрощеного провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), що позбавило його права взяти участь у розгляді справи та бути почутим.
Також скаржник указує на необґрунтований вихід суду за межі апеляційного перегляду, встановленого статтею 308 КАС України. У цьому контексті скаржник стверджує, що у суді першої інстанції питання про пропуск строку звернення до суду не ставилося і апеляційна скарга чи відзиви на неї подібних доводів не містили. Одночасно з цим, апеляційний суд, як стверджує заявник, перед застосуванням наслідків частини третьої статті 123 КАС України не надав йому часу для усунення недоліків шляхом подачі заяви про поновлення строку.
Зрештою скаржник зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку стосовно пропуску ним строку звернення до адміністративного суду. На думку скаржника, у його випадку має місце порушення законодавства про оплату праці, а тому має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП України, яка не обмежує звернення до суду жодним строком.
У серпні 2021 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні цієї скарги. В обґрунтування своєї позиції посилається на безпідставність вимог скаржника.
Також у серпні 2021 року відзив на касаційну скаргу подала третя особа. Покликається на законність оскаржуваної постанови і необґрунтованість касаційної скарги.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року касаційне провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У цьому контексті ключові доводи ОСОБА_1 полягають у тому, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права і розглянув справу за правилами спрощеного провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), не маючи для цього підстав, визначених статтею 311 КАС України, що позбавило його права бути повідомленим про дату, час і місце розгляду справу та взяти участь у її розгляді.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Згідно з частинами першою, другою статті 194 КАС України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:
1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;
3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;
4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;
7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;
8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
Згідно зі статтею 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
З аналізу наведених норм вбачається, що учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.