ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа №420/6957/20
адміністративне провадження № К/9901/9353/21 ; К/9901/13099/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Кашпур О.В., Радишевська О.Р.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції
касаційні скарги Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (головуючий суддя - Радчук А.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.),
у справі № 420/6957/20
за позовом ОСОБА_1
до Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач - 3), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 9 Четвертої кадрової комісії від 06 липня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», згідно з яким начальник відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію;
- визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Одеської області № 1630к від 17 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року на підставі рішення четвертої кадрової комісії № 9 від 06.07.2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області або на рівнозначній посаді (за її згодою) Одеської обласної прокуратури та органів прокуратури з 20.08.2020 року;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2020 року по день постановлення судом рішення у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з проведенням реформування органів прокуратури на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» нею успішно пройдено І та ІІ етапи атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та на загальні здібності та навички. У подальшому позивачка було допущено до співбесіди, за результатами проведення якої прийнято рішення про неуспішне проходження нею атестації.
Позивачка зазначає про суб`єктивний та упереджений підхід при прийнятті рішення про неуспішне проходження нею атестації, а рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості і безсторонності та підлягає скасуванню.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 9 від 06 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків прокурора Одеської області №1630к від 17 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 з 20 серпня 2020 року в Одеській обласній прокуратурі на посаді начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області або на рівнозначній посаді (за її згодою) Одеської обласної прокуратури та органів прокуратури;
- стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2020 року по 02 грудня 2020 року у розмірі 118 457 (сто вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 10 коп.
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 34 888 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 05 коп. підлягало негайному виконанню.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття, враховуючи, що воно є безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з посади. Між тим, суд зазначив, що висновки кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації не обґрунтовано належними доказами.
Суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів, якими керувалась кадрова комісія при прийнятті оскаржуваного рішення, убачається, що в них взагалі відсутні будь - які відомості щодо джерел походження майна, запити до будь - яких органів державної влади чи місцевого самоврядування з цих питань, матеріали перевірок, тощо, що, за висновками суду першої інстанції, свідчить про безпідставність, необґрунтованість та надуманість зазначених тверджень, які є припущеннями членів комісії, що не підтверджені жодним доказом. Уповноваженим органом на здійснення моніторингу, зокрема, способу життя суб`єктів декларування, є Національне агентство з питань запобігання корупції, а не кадрова комісія органу прокуратури.
Також, суд дійшов висновку, що спірний наказ в.о. прокурора Одеської області №1630к від 17 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади не відповідає критерію законності та обґрунтованості, оскільки законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади у відповідності до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а саме: у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, за висновками суду, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2020 року по 02 грудня 2020 року в сумі 118 457, 10 грн (виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 1622,70 грн та 73 робочих днів вимушеного прогулу).
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року змінено, зазначивши в абзаці четвертому його резолютивної частини, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 21 серпня 2020 року.
Викладено абзац п`ятий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в наступній редакції:
«Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2020 року по 03.12.2020 року у розмірі 118 457,10 грн. (сто вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 10 копійок)». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для поновлення позивачки в органах прокуратури на посаді, з якої його незаконно звільнено, або на рівнозначній посаді Одеської обласної прокуратури.
Однак вказав, що Одеський окружний адміністративний суд припустився помилки при визначенні дати поновлення та обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, правильно визначивши суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача у зв`язку з її незаконним звільненням, в резолютивній частині судового рішення судом першої інстанції зазначено, що 118457,10 грн. є середнім заробітком позивача за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2020 року по 02 грудня 2020 року, замість правильного з 21 серпня 2020 року по 03 грудня 2020 року.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Одеська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора - подали касаційні скарги (№К/9901/9353/21; №К/9901/13099/21), в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні п. п. 10,19 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», п. 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог ст. ст. 246, 322 КАС України.
Предметом спору у справі є законність та обґрунтованість, в тому числі, наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на виконання вимог пп. 1 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», справа щодо конституційності деяких положень якого розглядається Конституційним Судом України.
Водночас, як зауважує скаржник, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Також скаржник зазначає, що суди не наділені повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.
На думку відповідача 3 рішення Четвертої кадрової комісії № 9 від 06 липня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень.
Таким чином воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
Крім того, скаржник зазначає, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності та відповідності вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.
Кадрова комісія не зобов`язана юридично доводити чи встановлювати невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
У зв`язку з чим, як зауважує відповідач, комісія вправі надавати оцінку дотриманню цих вимог прокурорами. В іншому випадку нівелюється сама мета як проведення співбесіди, так і атестації в цілому.
Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
Суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам.
На касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 подала відзив, у якому позивачка не погоджується з обґрунтуванням касаційної скарги, а тому просить відмовити в її задоволенні.
Позивачка, зокрема, указує про те, що з матеріалів, якими керувалась кадрова комісія при прийнятті оскаржуваного рішення, вбачається, що в них взагалі відсутні запити до будь - яких органів державної влади чи місцевого самоврядування з цих питань, матеріали перевірок, тощо, що в свою чергу свідчить про безпідставність, необґрунтованість та надуманість зазначених тверджень, які є припущеннями членів комісії, які не підтверджені жодним доказом.
Крім того, в рішенні не обґрунтовано, яким чином сумніви щодо походження майна матері позивачки, яка не проживає спільно з позивачкою та не є членом її сім`ї, впливають на доброчесність саме позивачки.
Також позивачка зазначає, що здійснення контролю та перевірки декларації, зокрема, щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування, у тому числі моніторингу способу життя прокурора, належить до виключної компетенції НАЗК.
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Так, Офіс Генерального прокурора указує, неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 6 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог ст. ст. 90, 246, 322 КАС України.
Так, при винесені рішення судом першої та апеляційної інстанції не врахований відповідний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», на виконання вимог пп. 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», справа щодо конституційності деяких положень якого розглядається Конституційним Судом України.
Скаржником також зазначено, що водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування п. 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункт 9 на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункт 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункт 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведені співбесід, п. 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування пп. 2 п. 19 Закону №113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
На думку скаржника, Четвертою кадровою комісією цілком об`єктивно та обґрунтовано зазначено, що комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області ОСОБА_1 вимогам доброчесності.
ОСОБА_1 не надала підтвердження походження майна. З метою отримання службового житла погіршила свої житлові умови шляхом дарування належного їй житла матері, чим створила штучні передумови для отримання житла більшої площі. При надані письмових пояснень щодо відчуження квартири зазначила інші підстави укладення вказаного правочину, ніж під час співбесіди.
Зважаючи на викладене відповідач -2 зазначає, що у рішенні кадрової комісії від 06 липня 2020 року об`єктивно наведено аргументи невідповідності прокурора вимогам доброчесності, яке є обов`язковим на етапі співбесіди.
Також скаржник вказує, що суди обох інстанцій дійшли помилкових висновків про порушення принципу юридичної визначеності при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення одного з юридичних фактів, перелічених у цій нормі, у зв`язку з яким відбулося звільнення.
На касаційну скаргу відповідача 2 відзиви на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 26 травня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій, та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з липня 1992 року, а з липня 2018 року позивачка займала посаду начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, який набув чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
На підставі пункту 10 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивачка 15 жовтня 2019 року подала заяву, у якій просила перевести її на посаду прокурора в обласній прокуратурі і допустити до проходження атестації.
За результатами проходження тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора та за результатами проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрана позивачкою кількість балів перевищувала прохідний бар`єр.
В результаті чого, з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, позивачку було допущено до етапу проведення співбесіди.
Рішенням №9 Четвертої кадрової комісії від 06 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації - начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Одеської області ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
Із змісту оскаржуваного рішення установлено, що ОСОБА_1 не надала підтвердження походження майна. З метою отримання службового житла погіршила свої житлові умови шляхом дарування належного їй житла матері, чим створила штучні передумови для отримання житла більшої площі. При наданні письмових пояснень щодо відчуження квартири зазначила інші підстави укладення вказаного правочину, ніж під час співбесіди. На підставі досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам доброчесності. У зв`язку з цим, начальник відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.
На підставі рішення Четвертої кадрової комісії №9 наказом Прокуратури Одеської області від 17 серпня 2020 року №1630к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Одеської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року.
Згідно з довідкою Одеської обласної прокуратури від 20 серпня 2020 року середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням склала 34888,05 грн., а середньоденна заробітна плата складає 1622,70 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII «ПРОКУРАТУРА» та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (далі - Закон №1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Статтею 4 Закону №1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Зазначений Закон №113-IX набрав чинності 25 вересня 2019 року, ним запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону №1697-VII, зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України» (пункт 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Згідно з пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
За змістом пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Згідно з пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: