ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа №540/1268/21
адміністративне провадження № К/9901/37415/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 540/1268/21
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Вербицька Н.В., судді Джабурія О.В., Кравченко К.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури, у якому просив:
1.1. визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні;
1.2. зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку, обчислення якої здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;
1.3. визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати позивачу заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;
1.4. зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати позивачу, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;
1.5. стягнути з Херсонської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 30.12.2020 по день постановлення рішення у справі.
1.6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25.09.2019 року абз.1 ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено посадовий оклад прокурора окружної прокуратури у вигляді 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З посиланням на рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020, позивач зазначив, що визначення відповідачем розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 є протиправним та за час перебування на посаді в органах прокуратури він недоотримав посадовий оклад, надбавки і премії за період з 26.03.2020 року по 29.12.2020 року.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправними дії Херсонської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати позивачу частини заробітної плати у вигляді посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 29.12.2020.
2.2. Зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату на користь позивача недоплачену частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно, у розмірі 193 400 (сто дев`яносто три тисячі) грн 13 коп, та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно, у розмірі 38 680 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 03 коп з вирахуванням (з утриманням) із цих сум податків і зборів та обов`язкових платежів.
2.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.4. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 року визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а тому право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 27.03.2020.
2.5. Суд першої інстанції зазначив, що прокуратурою допущені порушення ст. 43 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, ст. 81 Закону №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме: частина заробітної плати у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не пройшов процедуру атестації, а тому зазначені ним норми законодавства до нього не застосовуються.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з такими рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
5. На обґрунтування підстав оскарження зазначає про помилкове тлумачення статті 81 Закону України Про прокуратуру №1697-VІІ від 14.10.2014, пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-ІХ від 19.09.2019, з урахуванням рішення Конституційного суду України №6-р/2020 від 26.03.2020, а також незастосуванні статей 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1, 152 Конституції України, а також порушення процесуального права (не дотримання приписів статей 2, 4, 19, 77-79, 242 КАС України).
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в означеній частині та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. 30.04.2012 по 29.12.2020 позивач працював в органах прокуратури.
8. Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури №928к від 23.12.2020 його звільнено з посади прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (запис №15 від 29.12.2020).
9. Заробітна плата позивача за період роботи з 26.03.2020 року по 29.12.2020 року виплачувалась з урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
10. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
11. Позивач вважає, що його заробітна плата за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 (день звільнення) повинна була обраховуватись, виходячи із окладу, передбаченого ст.81 Закону № 1697, а саме виходячи із 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
12. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати заробітної плати у належному розмірі, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
17. За приписами ч. 1 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
18. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
19. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
20. Частиною 3 ст. 81 Закону №1697-VII визначено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
21. Згідно приписів ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
22. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону №1697-VII).
23. Частиною 1 статті 89 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
24. Статтею 90 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
25. Відповідно до статей 8, 13 Закону України Про оплату праці умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
26. Згідно з правилами частини дев`ятої статті 81 Закону № 1697-VII фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
27. За приписами ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
28. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
29. Пунктом 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, які набрали чинності з 01 січня 2015 року установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.