ПОСТАНОВА
Іменем України
26 травня 2022 року
Київ
справа № 200/8598/20-а
адміністративне провадження № К/9901/30022/21, № К/9901/30818/21, № К/9901/35120/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/8598/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Мигаль Христини Орестівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , Київської міської прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, прийняте в складі головуючого судді Голуб В.А., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія) № 13 від 09.07.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ прокурора міста Києва № 1874к від 09.09.2020, яким позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Прокуратури міста Києва та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 10.09.2020;
- поновити ОСОБА_1 у Київській міській прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Прокуратури міста Києва з 10.09.2020;
- стягнути з Київської міської прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 11 вересня 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що рішення Кадрової комісії № 13 від 09.07.2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на завідомо неправдивих відомостях, є невмотивованим та винесено без встановлення об`єктивних підстав для його прийняття. Крім того, воно прийнято неуповноваженим суб`єктом, який окрім іншого, був упереджений відносно позивача. Поряд з цим позивач зауважував, що у разі визнання протиправним та скасування судом рішення кадрової комісії щодо позивача, для належного захисту його права на працю необхідним є і скасування судом наказу прокурора міста Києва № 1874к від 09.09.2020 про звільнення позивача, який за відсутності рішення Кадрової комісії є безпідставним та необґрунтованим.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 13 від 09.07.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації" щодо ОСОБА_1 ; визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ прокурора міста Києва № 1874к від 09.09.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Прокуратури міста Києва та з органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"; поновлено ОСОБА_1 у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Прокуратури міста Києва, з 11.09.2020; стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 249 987, 54 грн (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесяті сім гривень п`ятдесят чотири копійки), утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки Офісом Генерального прокурора не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті Кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.
5. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ про звільнення позивача прийнятий не у відповідності та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки не містить конкретної підстави звільнення, що визначена п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (ліквідація органу прокуратури, реорганізація органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
6. У зв`язку з цим суд даний наказ визнав протиправним та скасував, а позивача поновив в Київській міській прокуратурі на посаді рівнозначній, з якої його було звільнено.
7. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року змінено, а саме в абзаці 4 резолютивної частини замінено слова у Київській міській прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді на слова у «Прокуратурі міста Києва»; в іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року залишено без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а також наказ прокурора міста Києва про звільнення позивача з посади є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.
9. Разом з цим, колегія суддів суду апеляційної інстанції вказала на помилковість обраного судом першої інстанції способу захисту позивача, зокрема в частині його поновлення на рівнозначній посаді в Київській міській прокуратурі.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
10. Не погоджуючись із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. В обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено про неправильне застосування норм матеріального права, що полягає у помилковому тлумаченні пунктів 10, 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, пункту 9 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221.
13. Офіс Генерального прокурора зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 7, 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113- ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» .
14. Також скаржником зазначено, що оскаржуване в цій справі рішення Кадрової комісії правомірне, водночас суди попередніх інстанцій не можуть втручатися у дискреційні повноваження цього органу.
15. Не погоджуючись із постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Мигаль Христини Орестівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції про поновлення його на роботі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, представник позивача посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
17. В обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено про неправильне застосування норм матеріального права: не застосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме частини 4 статті 87 та частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах - щодо визначення органу прокуратури, в який необхідно поновити незаконно звільненого прокурора для забезпечення судом його поновлення на попередній роботі у випадку реформування органу прокуратури, в якому особа працювала до звільнення, шляхом перейменування цього органу прокуратурі (на час вирішення судом питання про поновлення), пункту 3, 17 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та статей 5, 7, 10 та 17 Закону України "Про прокуратуру" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах щодо неможливості виконувати свої попередні обов`язки прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України та Державної прикордонної служби України Прокуратури міста Києва, після початку роботи обласних прокуратур, зокрема Київської міської прокуратури.
18. Скаржник вважає неправильним застосуванням частини першої статті 235 КЗпП України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного Верховним Судом у справі № 817/280/16 у постанові від 28 лютого 2018 року, у справі № 817/860/16 у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року.
19. Не погоджуючись із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Київська міська прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
20. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.
21. Вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення заробітної плати" від 08 лютого 1995 року № 100, без урахування висновку щодо застосування даної норми у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 810/3246/16.
22. Скаржником також зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113- ІХ від 19 вересня 2019 року, а саме вирішення спірних правовідносин за наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, а саме третього етапу - співбесіди.
ІV. Позиція інших учасників справи.
23. Офіс Генерального прокурора надав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому посилається на необґрунтованість касаційної скарги та просить суд відмовити у її задоволенні.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
24. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А. від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року.
25. Касаційне провадження відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо відсутності висновку із застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIII від 14 жовтня 2014 року у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року.
26. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А. від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Мигаль Христини Орестівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року .
27. Касаційне провадження відкрите на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
28. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А. від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Київської міської прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року.
29. Відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 810/3246/16 та відсутності висновку щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року щодо неуспішного проходження атестації прокурором на етапі співбесіди.
30. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 26 травня 2022 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
31. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 з 02 червня 2006 року працює в органах прокуратури.
32. З 05.02.2020 позивач працює на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Прокуратури міста Києва.
33. На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ позивач проходив атестацію, яка проводилась кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора.
34. 05 березня 2020 року ОСОБА_1 успішно склав іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. За результатами позивач набрав 81 бал. В той же день позивач успішно пройшов другий етап атестації, склавши іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, отримавши середній арифметичний бал - 98.
35. У зв`язку із успішним проходженням двох етапів атестації позивача було допущено до третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
36. Наказом Генерального прокурора «Про створення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур» від 02.06.2020 № 252 створено Десяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад.
37. Співбесіду з позивачем було проведено Десятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур. Відповідно до протоколу засідання № 7 від 09.07.2020 десятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур встановлено наступне.
38. На підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі матеріалів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, особової справи, запитальника та відповідей на нього, а також пояснень позивача, у комісії були наявні обґрунтовані сумніви щодо його професійної компетентності та доброчесності.
39. Відповідно до матеріалів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження № 11/2/4-975дс-19 за скаргою ОСОБА_2 встановлено невиконання ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2019 № 755/19401/18 про скасування арешту майна. Так, незважаючи на неодноразові клопотання представника власника майна про виконання вказаної ухвали з наданням її копії, позивач надав відповідь про ненадходження цієї ухвали (лист від 07.06.2019 № 17/1/1-10206-19). Відмова у відкритті дисциплінарного провадження обґрунтована тим, що положення Закону України «Про прокуратуру» не поширюються на слідчих (посаду якого станом на 24.07.2019 обіймав ОСОБА_1 ). На поставлені запитання щодо підстав невиконання ухвали чітких та обґрунтованих відповідей, які б пояснювали бездіяльність та дії, позивач не надав.
40. Також згідно з матеріалами про відмову у відкритті дисциплінарного провадження № 11/2/4-1372дс-18 та № 11/2/4-1354дс-18 за скаргами ОСОБА_3 слідчий ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про примусовий відбір експериментальних зразків підпису та почерку свідка. В подальшому слідчий ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про привід цього ж свідка.
41. Разом з тим, на запитання про відповідність закону клопотання про відбір експериментальних зразків підпису та почерку свідка, ОСОБА_1 чітких обґрунтованих відповідей не надав. При цьому, ОСОБА_1 на уточнюючі питання про знання Конституції України (стаття 19), Кримінального процесуального кодексу України (стаття 7, порядок відбирання біологічних зразків) повідомив про обізнаність з цими нормами. На уточнююче питання про відбір зразків, примусовий відбір яких дозволено згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомив про відібрання біологічних зразків. На уточнююче питання про віднесення зразків підпису до біологічних відповіді не надав.
42. Ураховуючи вищезазначене, у Кадрової комісії були наявні сумніви щодо професійної компетентності ОСОБА_1 .
43. Крім того, у комісії існували обґрунтовані сумніви щодо доброчесності позивача, оскільки під час співбесіди він намагався приховати факт проведення службового розслідування стосовно нього. Позивачем також не було надано належної інформації щодо обставин його персональної відповідальності за результатами проведеного службового розслідування (за фактом неналежного зберігання речових доказів).
44. З огляду на вказане, Десятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур за результатами проведення співбесіди з ОСОБА_1 відповідно до протоколу від 09.07.2020 № 7 ухвалено рішення «Про неуспішне проходження прокурором атестації» № 13 від 09.07.2020, відповідно до якого позивач неуспішно пройшов атестацію.
45. Вказане рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур стало підставою для видання прокурором міста Києва наказу № 1874-к від 09.09.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України прокуратури міста Києва та з органів прокуратури, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10.09.2020.
46. Не погодившись із зазначеним рішенням Кадрової комісії та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду із позовом.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
47. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
48. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
49. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року
№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
50. Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України Про прокуратуру кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України , регіональні прокуратури , місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора , обласні прокуратури , окружні прокуратури .
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру . Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
51. На виконання вимог Закону № 113-IX, наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.