ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/17072/17
адміністративне провадження № К/9901/7971/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/17072/17
за позовом ОСОБА_1 до Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Клименчук Н.М., суддів Каракашьяна С.К., Шрамко Ю.Т., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича (далі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 №883.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про дорожній рух». Також, мотивуючи підстави звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 указує, що оскаржувану постанову підписано невідомою особою - «В.Гройсман», яка, на думку позивача, не має права від імені Прем`єр-міністра України підписувати законодавчі акти.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 №883 було внесено зміни до пункту 12.4 розділу 12 та знаків 5.63.1 і 5.63.2 підрозділу 5 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, замінивши цифри « 60» цифрами « 50». Ця постанова набирала чинності з 01.01.2018.
4. Як убачається з пояснювальної записки, копія якої міститься в матеріалах справи, вказану постанову розроблено з метою наближення національного законодавства до законодавства Європейського Союзу шляхом зменшення максимально дозволеної швидкості руху транспортних засобів у населених пунктах із 60 до 50 км/год, що, у свою чергу, сприятиме значному підвищенню рівня безпеки дорожнього руху та збереження життя людей.
5. Позивач не погоджується з прийнятою постановою, уважає її такою що винесена з порушенням чинного законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню, а тому звернувся до адміністративного суду за захистом законних прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
7. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржувана постанова Уряду видана відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах компетенції Кабінету Міністрів України. Також суд першої інстанції не погодився з позицією позивача щодо того, що оскаржувану постанову підписано невідомою особою, оскільки акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України. Постановою Верховної Ради України від 14.04.2016 №1093-VIII призначено Гройсмана В.Б. на посаду Прем`єр-міністра України.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року в частині нерозглянутих позовних вимог: про визнання протиправними дій Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. щодо підписання ним нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, а саме постанови від 10.11.2017 №883 від імені Прем`єр-міністра України з недотриманням вимоги статті 28 Цивільного кодексу України, - без зазначення свого повного імені, яке складається з прізвища, власного імені та по-батькові; встановлення відсутності у Кабінету Міністрів України повноваження суб`єкта владних повноважень, встановлені статтями 116 і 117 Конституції України в редакції від 30.09.2016 Законом України «Про Кабінет Міністрів України»; визнання діяльності Кабінету Міністрів України без відповідної державної реєстрації нелегітимною (протиправною) та такою, що здійснюється за межами правового поля України та суперечить законодавству України; визнання протиправною бездіяльності Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. щодо не здійснення державної реєстрації Кабінету Міністрів України як юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; зобов`язання Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б., здійснити державну реєстрацію Кабінету Міністрів України як юридичної особи у встановленому законом порядку - скасовано та прийнято в цій частині позовних вимог нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У частині позовних вимог щодо визнання постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 №883 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху» незаконною та нечинною рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року залишено без змін.
9. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 №883 та відсутність підстав для її скасування.
10. Однак суд апеляційної інстанції зазначив про те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин у справі, а саме не вирішено питання щодо частини позовних вимог позивача.
11. Так, 14.02.2018 позивачем було подано до суду уточнений адміністративний позов з вимогами: визнати дії відповідача-1 щодо підписання ним нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, а саме: постанови від 10.11.2017 №883 від імені Прем`єр-міністра України з недотриманням вимог статті 28 Цивільного кодексу України, - без зазначення свого повного імені, яке складається з прізвища, власного імені та по-батькові; встановити відсутність у Кабінету Міністрів України повноваження суб`єкта владних повноважень, встановлені статтями 116 і 117 Конституції України в редакції від 30.09.2016 Законом України «Про Кабінет Міністрів України»; визнати діяльність Кабінету Міністрів України без відповідної державної реєстрації нелегітимною (протиправною) та такою, що здійснюється за межами правового поля України та суперечить законодавству України; визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, Гройсмана В.Б. , як Прем`єр-міністра України, щодо не здійснення державної реєстрації Кабінету Міністрів України як юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; зобов`язати відповідача, Гройсмана В.Б. , здійснити державну реєстрацію Кабінету Міністрів України як юридичної особи у встановленому законом порядку; визнати постанову Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 №883 «Про внесення змін до Правил дорожнього руху» незаконною та нечинною. Отже, позивач реалізував передбачене частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) право на збільшення позовних вимог та подав уточнену позовну заяву.
12. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції була надана оцінка під час розгляду справи лише щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 №883. Всі інші вимоги залишилися судом першої інстанції не вирішенні.
13. Суд апеляційної інстанції, розглянувши такі позовні вимоги по суті, в частині щодо: встановлення відсутності у Кабінету Міністрів України повноваження суб`єкта владних повноважень, встановлені статтями 116 і 117 Конституції України в редакції від 30.09.2016 Законом України «Про Кабінет Міністрів України»; визнання діяльності Кабінету Міністрів України без відповідної державної реєстрації нелегітимною (протиправною) та такою, що здійснюється за межами правового поля України та суперечить законодавству України; визнання протиправною бездіяльності відповідача-1, Гройсмана В.Б. , як Прем`єр-міністра України, щодо не здійснення державної реєстрації Кабінету Міністрів України як юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; зобов`язання відповідача, Гройсмана В.Б. , здійснити державну реєстрацію Кабінету Міністрів України як юридичної особи у встановленому законом порядку, дійшов висновку про відсутність підстав для їхнього задоволення, адже позивачем не зазначено яким чином діями чи бездіяльністю відповідачів порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
14. Щодо позовних вимог позивача про визнання дій відповідача-1 щодо підписання ним нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, а саме: постанови від 10.11.2017 №883 від імені Прем`єр-міністра України з недотриманням вимоги статті 28 Цивільного кодексу України, - без зазначення свого повного імені, яке складається з прізвища, власного імені та по-батькові, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з пунктом 48 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - у разі, коли документ надрукований не на бланку, скороченого - у разі, коли документ надрукований на бланку), особистого підпису, власного імені і прізвища. Оскаржувану постанову підписано від Прем`єр-міністром України В.Гройсманом, що не суперечить вимогам законодавства, а тому вимоги позивача в цій частині також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. 21 березня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року.
16. Позивач, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції скасував неіснуючу частину рішення суду першої інстанції. Скаржник указує про допущені судом апеляційної інстанції порушення в застосуванні приписів статті 317 КАС України.
18. Скаржник зазначає, що 14.04.2016 Верховна Рада України постановою №1093-VIII прийняла відставку Прем`єр-міністра України ОСОБА_3 та призначила на цю посаду Гройсман В.Б. , а не особа - «В.Гройсмана». Відповідно до статті 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не впливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. З боку відповідача-1 не надано підстав для відходу від вказаної норми за законом або звичаєм національної меншини.
19. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не було розглянуто клопотання про витребування від Міністерства юстиції України письмових доказів державної реєстрації Кабінету Міністрів України. Наразі Кабінет Міністрів України не зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, у останнього відсутня правосуб`єктність, що дозволяє стверджувати про його недієздатність як органу державної влади, вищого органу в системі виконавчої влади. Нормативно-правові акти нелегітимного Кабінету Міністрів України впливають на суспільне життя українського народу, а тому порушують його права, свободи та інтереси.
20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич Н.А., Смоковичу М.І.
21. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року №762/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцову Н.В.
24. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
25. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року справу призначено в порядку письмового провадження на 31 січня 2022 року.
26. У період з 31 січня 2022 року по 11 лютого 2022 року суддя Шевцова Н.В. перебувала на лікарняному, у період з 14 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року суддя Радишевська О.Р. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено.
27. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1).
28. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
29. Наказом Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 відповідно до статті 3 Конституції України, статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 60-2 Кодексу законів про працю України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, враховуючи рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, прийнятих відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду установлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану з 02 березня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, щодо здійснення повноважень суддями Верховного Суду дистанційно, а також залучення суддів і працівників апарату Верховного Суду до роботи в приміщеннях Верховного Суду виключно в разі крайньої необхідності та за умов гарантування безпечних умов роботи.
30. У відповідній частині вказаний наказ Голови Верховного Суду скасований наказом від 29 березня 2022 року №33/0/8-22, який набрав чинності 01 квітня 2022 року.
31. У період з 04 квітня 2022 року по 22 квітня 2022 року суддя Радишевська О.Р. перебувала у відпустці, у період з 25 квітня 2022 року по 06 травня 2022 року, з 09 травня 2022 року по 20 травня 2022 року суддя Шевцова Н.В. перебувала у відпустці.
32. Ураховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Верховного Суду з часу введення в Україні правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату Верховного Суду, ця постанова прийнята колегією суддів за умови наявності відповідних умов, можливості доступу колегії суддів до приміщень Верховного Суду, а саме приміщень Касаційного адміністративного суду.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
33. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень КАС України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
34. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
35. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
36. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.