Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 363/70/15-ц
провадження № 61-20242св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
за первісним позовом
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
за зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Головко Дмитро Вікторович, на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 297 412,58 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1 196 318,73 грн, а також судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 21 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000,00 дол. США зі строком повернення не пізніше 23 березня 2015 року.
Додатковою угодою від 10 лютого 2009 року до кредитного договору змінено схему погашення кредиту та обумовлено, що позичальник здійснює погашення кредиту та сплату відсотків шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у розмірі 2 320 дол. США десятого числа кожного календарного місяця. Встановлено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 23 березня 2023 року.
За користування кредитними коштами передбачена сплата процентів у розмірі 13,99 % річних. За порушення термінів погашення кредиту обумовлена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного баку України (далі - НБУ) від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки.
З лютого 2013 року позичальник не здійснював своєчасних та у повному обсязі платежів на погашення кредиту і відсотків. Банк направляв позичальнику та поручителям вимоги про усунення порушень, які останні не виконали.
Позичальник від належного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ухиляється, а тому з нього та поручителів підлягає стягненню кредитна заборгованість.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 та у травні 2018 року ОСОБА_3 пред`явили зустрічні позови, в яких просили визнати припиненими договори поруки від 21 березня 2008 року № 187404 та № 187403, укладені між ними та АКІБ «УкрСиббанк».
Зустрічні позовні вимоги мотивували тим, що внаслідок укладання між банком та позичальником додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 21 березня 2008 року сума процентів за користування кредитом, яку ОСОБА_1 мала повернути позивачу, значно збільшилася. Вказане призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів, які згоди на укладання додаткової угоди не надавали.
Ухвалами Вишгородського районного суду від 12 лютого 2018 року, від 27 листопада 2018 року, занесеними у протокол судового засідання, зустрічні позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняті до провадження для спільного розгляду первісного позову ПАТ «УкрСиббанк».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 21 березня 2008 року у розмірі 297 412,58 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за договором у розмірі 1 196 318,73 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654 грн, всього 297 412, 58 дол. США та 1 199 972,73 грн.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 21 березня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 21 березня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо судового збору.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2021 року стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із витрат на правову допомогу, у розмірі 12 500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до боржника ОСОБА_1 є доведеними, а порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з боржника заборгованості у розмірі, визначеному у розрахунках, наявних в матеріалах справи, відповідно до яких заборгованість за кредитом станом на 14 травня 2018 року становить 297 412,58 дол. США, з яких: 160 182,73 дол. США - кредитна заборгованість, 137 229,85 дол. США - заборгованість за процентами. Заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості станом на 14 травня 2018 року становить 1 196 318,73 грн, з яких: 286 861,91 грн - пеня за прострочення сплати за кредитом, 909 456,82 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено збільшення зобов`язань боржника за основним зобов`язанням без згоди поручителя, що є підставою, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, для припинення поруки.
З таких же підстав виходив суд першої інстанції, задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором припинилися у зв`язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя без її згоди (частина перша статті 559 ЦК України).
ПАТ «УкрСиббанк» оскаржило в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою. Крім того, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Також рішення місцевого суду оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_1 в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на рішення суду першої інстанції задоволено. Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на додаткове рішення залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 , а також в частині вирішення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 21 березня 2008 року у розмірі 297 412,58 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за договором у розмірі 1 196 318,73 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання припиненою поруки за договором поруки від 21 березня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що обставини, щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з боржника в розмірі, заявленому позивачем, відповідають встановленим обставинам справи та вимогам договору і Закону.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що банком в порушення умов договору та додаткової угоди борг за відсотками нараховано за більшу кількість днів ніж передбачено договором, зокрема, що банк нарахував відсотки за 2 599 днів, проте відповідно до умов договору відсотки у той самий період мали нараховуватися за 2 517 днів. Суд виходив з того, що застосований банком метод для визначення суми плати за користування кредитними коштами, а саме метод «30/360» відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства України. Відповідно до методу «30/360», умовна кількість днів у році - 360, у місяці - 30. Доводи позивача про нарахування боргу за більшу кількість днів ніж передбачено договором спростовуються наявними в справі доказами, зокрема проведеними банком розрахунками.
Щодо припинення зобов`язання за порукою ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання умов додаткової угоди № 1 до кредитного договору, 10 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки, відповідно до умов якої останній як поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання.
Установивши порушення судом першої інстанції процесуальних норм при дослідженні доказів, зокрема щодо ненадання оцінки додатку № 1 до договору поруки, про який позивачем заявлено в суді першої інстанції та який надано в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вважав можливим дослідити цей доказ на стадії апеляційного розгляду справи.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення поруки ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, оскільки ним була надана згода на зміну основного зобов`язання, та погодився із збільшенням обсягу його відповідальності, що засвідчено відповідною додатковою угодою до договору поруки.
За висновками суду апеляційної інстанції правові підстави для задоволення зустрічного позову поручителя ОСОБА_2 про припинення його поруки відсутні, а отже, наявні підстави для задоволення позову банку про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 в тому ж розмірі, що і з боржника ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення з неї кредитної заборгованості та, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку у задоволенні позовних вимог до неї.
Судові рішення в іншій частині не оскаржуються, тому Верховним Судом у касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішенняухвалені без належного дослідження доказів та надання відповідної оцінки фактам. Судами не враховано, що відповідно до умов укладеної між ОСОБА_1 та банком додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 21 березня 2008 року нарахування відсотків мало здійснюватися щомісяця в два етапи за методом «30/360». Однак за період з 21 березня 2008 року до 31 березня 2015 року банк нарахував відсотки за 2 599 днів, проте відповідно до умов договору відсотки за той самий період мали нараховуватися за 2 517 днів. Отже позивач під час розрахунку заборгованості нарахував відсотки на 82 дні більше, ніж це передбачено умовами додаткової угоди.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що не бере до уваги доводи представника ОСОБА_1 про інший розмір заборгованості, оскільки у наведеному ним розрахунку заборгованості до кожного місяця розрахунку додано один зайвий день нарахування відсотків, що є порушенням прав відповідача та порушення справедливого судочинства.
Крім того, заявник посилається на те, що вона не знала про ухвалення судом першої інстанції рішення та не була присутня при його проголошенні, а отже, не могла належно захищати свої права.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали
Фактичні обставини, встановлені судами
21 березня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 200 000 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1 010 000 грн за курсом НБУ на день укладання договору, та зобов`язалась повернути кредитні кошти (кредит) та сплатити за користування кредитом плату у порядку та на умовах, зазначених у договорі.
Відповідно до п. 1.2.2 вказаного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 23 березня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно з умовами відповідної угоди сторін.
За користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.
У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, що діяв за цим договором в попередньому місяці (пункт 1.3.1 кредитного договору).
Згідно з пунктом 1.3.3 кредитного договору нарахування відсотків за договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України.
Період нарахування відсотків згідно з умовами цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пунктів 1.3.2, 5.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування відсотків, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.
При цьому відсотки нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору. Для розрахунку відсотків день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.
Пунктом 3.4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, а також повернути суму кредиту і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок банку в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати відсотків та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в такому порядку: