Постанова суду № 757/1587/21-ц від 18.05.2022 про захист прав споживачів, у якому просив

Постанова

Іменем України

18 травня 2021 року

м. Київ

справа № 757/1587/21-ц

провадження № 61-14648св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Ощадбанк», банк), про захист прав споживачів, у якому просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за кожний день прострочення виконання зобов`язання по день фактичного виконання у розмірі 15 051,97 грн, три проценти річних у розмірі 12 304,04 грн та пеню у розмірі 4 490 976,36 грн.

Позов мотивував тим, що 19 червня 2015 року на підставі укладеного між АТ «Ощадбанк» та ним договору про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 у філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку. Відкриття рахунку було обумовлено необхідністю отримання ним оплати за виконану роботу від ТОВ «Синтоп».

У червні-серпні 2015 року на зазначений рахунок від ТОВ «Синтоп» надійшли грошові кошти у розмірі 880 583,60 грн, однак 25 серпня 2015 року, згідно із листом Управління фінансового моніторингу Ощадбанку, було зупинено всі видаткові операції по його рахунку, а 09 вересня 2015 року Державна служба фінансового моніторингу України своїм рішенням також зупинила всі фінансові операції по рахунку і передала матеріали до правоохоронних органів.

Наприкінці вересня 2015 року ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на кошти на його рахунку в межах кримінального провадження.

02 жовтня 2018 року він через представника звернувся до філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку із заявою про здійснення безготівкового переказу коштів на ім`я третьої особи, на що листом АТ «Ощадбанк» від 19 жовтня 2018 року отримав відмову з посиланням на те, що банком проведено оцінку ризиків за операціями, оскільки контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму, банк змушений вжити всіх можливих заходів щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму.

29 липня 2019 року він повторно подав до філії - Донецьке обласне управління Ощадбанку заяву на безготівковий переказ коштів, у задоволенні якої листом банку від 06 серпня 2019 року відмовлено.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду і рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року, залишеним у цій частині без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року та постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, стягнуто з АТ «Ощадбанк» на його користь кошти у розмірі 880 583,60 грн.

Лише після набрання чинності рішенням суду банк виконав розпорядження його представника і 17 січня 2020 року здійснив безготівковий переказ грошових коштів за реквізитами, вказаними у заяві.

Невиконання банком розпорядження клієнта з переказу коштів за заявою від 29 липня 2019 року свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також сплати пені за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про переказ коштів до дня фактичної видачі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року у складі судді Вовка С. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за кожний день прострочення виконання зобов`язання по день фактичного виконання зобов`язання у розмірі 15 051,97 грн, три проценти річних у розмірі 12 304,04 грн та пеню у розмірі 4 490 976,36 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 29 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 , як особа, уповноважена на розпорядження належними позивачу коштами, звернулася до АТ «Ощадбанк» із заявою про їх переказ, однак банк листом від 06 серпня 2019 року незаконно відмовив у їх перерахуванні.

Відмова банку у здійсненні переказу є порушенням договірних зобов`язань і свідчить про прострочення грошового зобов`язання, що є підставою для застосовування до банку цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України та частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягнутоз АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 88 058,36грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зобов`язання банку із перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший не може вважатись грошовим, адже воно полягає не в сплаті грошових коштів клієнту, а в наданні банком послуг щодо їх переказу за дорученням клієнта. За таких обставин стаття 625 ЦК України, яка визначає правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки зобов`язання з переказу коштів не є грошовим, а відповідальність за його порушення передбачена умовами договору та спеціальним Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Це ж стосується застосування судом до спірних відносин частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і стягнення пені у розмірі 4490976,36 грн, що є помилковим.

За змістом даної норми вона підлягає застосуванню лише у випадку, якщо інше не передбачено законодавством.

Проте відповідальність за порушення банком, що обслуговує платника, визначених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, встановлена статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення та не більше 10 відсотків суми переказу. Цей Закон є спеціальним у спірних правовідносинах.

Оскільки АТ «Ощадбанк» без належних правових підстав відмовив позивачу у здійсненні переказу коштів з його рахунку на рахунок в іншій банківській установі, чим позбавив його права вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, апеляційний суд дійшов висновку, що банк має нести відповідальність у вигляді пені на підставі статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками апеляційного судув частині відмови у задоволенні заявлених ним вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України»не погодилось із висновками апеляційного суду щодо стягнення пені, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що під час вирішення спору апеляційний суд застосував норми матеріального права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 742/1015/15-ц, від 13 вересня 2017 року у справі № 760/788/15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17(провадження № 14-435цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

За змістом доводів касаційної скарги на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, з банку підлягає стягненню пеня, відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону.

Касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» мотивована тим, що вирішуючи спір та стягуючи з банку пеню, суд апеляційної інстанції в порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - частини третьої статті 1068 ЦК України, пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, не врахував вказані положення законодавства в частині виконання банками доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів. Відсутність (незаповнення) клієнтом реквізиту «сума переказу» в документі на переказ (розрахунковому документі) унеможливлює його виконання банком, а тому банк не несе відповідальності за невиконання документа на переказ (розрахункового документа), який не містить розпорядження клієнта щодо суми переказу.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме з питання застосування пунктів 32.2, 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в частині обов`язку банку виконати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів в ситуації відсутності в таких документах на переказ реквізиту «сума переказу», та відповідальності банку за невиконання документа на переказ (розрахункового документа), який не містить розпорядження клієнта щодо суми переказу, зокрема, у випадку незаповнення клієнтом реквізиту «сума переказу» в документі на переказ.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві АТ «Ощадбанк» заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити її без задоволення, а подану банком касаційну скаргу задовольнити.

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила поновити (продовжити) встановлений судом строк для його подання.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 та його представник отримали копію касаційної скарги АТ «Ощадбанк» поза межами строку, встановленого судом для надання відзиву.

Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та наявні у матеріалах справи зворотні повідомлення разом з повернутими поштовими відправленнями свідчить, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» пропущений позивачем з поважних причин, а тому суд його продовжує, на підставі статті 127 ЦПК України.

У відзиві представник ОСОБА_1 заперечує проти доводів касаційної скарги АТ «Ощадбанк» та просить залишити її без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

19 червня 2015 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжних карток, за умовами пунктів 1.1.1, 1.1.2 якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Соціальний» і надав платіжну картку для здійснення платіжних операцій.

Згідно з пунктом 1.2 договору банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

У пункті 4.2 договору сторонами обумовлено, що всі інші умови цього договору, зокрема перелік операцій, що вчиняються банком за рахунком, в тому числі за допомогою систем WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7», права та обов`язки сторін, їх відповідальність, порядок нарахування процентів визначаються Правилами здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у АТ «Ощадбанк», які є невід`ємною частиною цього договору, та Тарифами, правилами відповідної Міжнародної системи, нормами чинного законодавства, Інструкцією користувача.

У червні-серпні 2015 року на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача, надійшли грошові кошти у розмірі 880 583,60 грн.

25 серпня 2015 року листом Управління фінансового моніторингу у АТ «Ощадбанк» зупинено всі видаткові операції за вказаним рахунком.

09 вересня 2015 року згідно з рішенням Державної служби фінансового моніторингу України також зупинено всі фінансові операції за вказаним рахунком і передано матеріали до правоохоронних органів.

У межах кримінального провадження ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року на грошові кошти у сумі 880 583,60 грн. на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк», накладено арешт.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року у справі № 761/32089/18, який набрав законної сили, ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 14, частиною другою статті 258-5 КК України, а також вирішено долю речових доказів, у тому числі скасовано арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року на грошові кошти у сумі 880 583,60 грн, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк».

02 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 звернулася до філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою, в якій просила повідомити, чи може вона на підставі наданих довіреностей замовити основну на ім`я власника рахунку та додаткову на її ім`я картки, отримати готівкові кошти через касу банку, а також здійснити безготівковий переказ коштів на ім`я третьої особи.

У відповідь на вказану заяву АТ «Ощадбанк» листом від 04 жовтня 2018 року попросив надати банку: документи на підтвердження трудових відносин з ТОВ «Синтоп» (копію трудової книжки, копії наказів про призначення на посаду та звільнення з посади, копію трудового договору тощо); довідку форми № 1ДФ з органів фіскальної служби; інформацію (персоніфікацію) з органів ПФ України, а листом від 19 жовтня 2018 року повідомив, що проведено оцінку ризиків за операціями, які повірений має намір здійснити, враховуючи той факт, що рахунки, право розпоряджатись якими надано їх власниками відповідно до нотаріально засвідчених довіреностей, не обслуговувалися більше 3-х років (відсутній рух коштів), а також те, що контрагент-відправник коштів на рахунки був фігурантом кримінальної справи з розслідування можливого фінансування тероризму (в рамках якої, у тому числі, мали місце обмеження), банк змушений вжити всіх можливих заходів, щодо виключення ймовірності використання його послуг для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму. У зв`язку з цим виникла необхідність у проведенні уточнення інформації щодо ідентифікації, верифікації та вивчення зазначених фізичних осіб шляхом особистого їх звернення до установи банку.

29 липня 2019 року представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 повторно подала до філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заяву про здійснення безготівкового переказу коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».

06 серпня 2019 року АТ «Ощадбанк» надало відповідь, що розрахунково-касове обслуговування рахунку буде проведено після надання до банку всіх документів/відомостей, що вимагаються банком, та після особистої явки власників рахунків до установ банку для проведення верифікації і уточнення інформації про клієнта, оскільки частково надана інформація клієнтів є сумнівною і потребує уточнення, що зазначалося у листі банку від 25 січня 2019 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року у справі № 757/30819/19-ц стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 880 583,60 грн, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , інфляційні втрати у розмірі 65264,50 грн, 3 % річних у розмірі 17 877,05 грн, пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочення у розмірі 6 525 124,48 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені, нарахованої на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», та відмовлено у задоволенні вимог в цій частині.

В іншій частині вимог рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

16 січня 2020 року АТ «Ощадбанк» здійснив безготівковий переказ грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 880 583,60 грн з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» відповідно до заяви, поданої 16 січня 2020 року представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_5 , та платіжного доручення від 16 січня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

................

Перейти до повного тексту