Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 465/6009/18
провадження № 61-1316св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Безвенюк Віктор Володимирович ,
відповідач - Львівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Безвенюк Віктор Володимирович, на постанову Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Позовну заяву мотивовано тим, що згідно з пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року, його укладено на 5 (п`ять) років, до 05 березня 2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.
Зазначала, що 02 жовтня 2013 року, тобто за п`ять місяців до закінчення строку дії вказаного договору, вона звернулася до орендодавця
з письмовим повідомленням про намір продовжити його дію, однак відповіді про прийняте орендодавцем рішення, як і відмови від продовження дії договору, вона не отримала.
Згодом вона отримала відповідь від начальника Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, який у листі від 18 жовтня 2016 року № 2403-5250 зазначив, що за результатами розгляду її повідомлення від 02 жовтня
2013 року, було підготовлено проект ухвали «Про продовження
гр. ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на
АДРЕСА_1 », однак, у зв`язку з проблемною ситуацією на ринку «Привокзальний» та закінченням повноважень депутатів 6-го скликання, питання щодо забезпечення дотримання прав осіб, що здійснюють торговельну діяльність на ринку, залишається відкритим.
Вказувала, що вона і надалі безперервно продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконує свої обов`язки за договором оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року, тому вважала, що вона набула право на поновлення договору оренди земельної ділянки
від 15 квітня 2009 року на той же строк та на тих самих умовах на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати таким, що поновлений на той самий строк (з 05 березня 2019 року до 05 березня 2024 року) і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року, зареєстрований у Львівській міській раді
15 квітня 2009 року за № Ф-1238 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 10 серпня 2009 року за
№ 04:09:438:00038 кн. 04-2;
- визнати укладеною додаткову угоду від 18 лютого 2020 року до договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року (зареєстровано
у Львівській міській раді 15 квітня 2009 року за № Ф-1238 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 10 серпня
2009 року за № 04:09:438:00038 кн. 04-2) про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року на той самий строк і на тих самих умовах двічі, а саме: з 05 березня 2014 року до 05 березня 2019 року та
з 05 березня 2019 року до 05 березня 2024 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2021 року у складі судді Марків Ю. С. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що поновлений на той самий строк (з 05 березня 2014 року до 05 березня 2019 року) і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року, зареєстрований у Львівській міській раді 15 квітня 2009 року за № Ф-1238 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК 10 серпня 2009 року за № 04:09:438:00038 кн. 04-2.
Визнано таким, що поновлений на той самий строк (з 05 березня 2019 року до 05 березня 2024 року) і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року, зареєстрований у Львівській міській раді 15 квітня 2009 року за № Ф-1238 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК 10 серпня 2009 року за № 04:09:438:00038 кн. 04-2.
Визнано укладеною додаткову угоду від 18 лютого 2020 року до договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року (зареєстровано у Львівській міській раді 15 квітня 2009 за № Ф-1238 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК 10 серпня 2009 року за № 04:09:438:00038, кн. 04-2) про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року на той самий строк і на тих самих умовах двічі, а саме: з 05 березня 2014 року до 05 березня 2019 року та з 05 березня 2019 року до 05 березня 2024 року.
Вирішено про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка здійснила всі необхідні дії, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», спрямовані на поновлення договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року на той самий строк і на тих самих умовах,
а на час звернення до суду з цим позовом договір оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року вже вдруге вважається автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 лютого
2021 року скасовано та ухвалено нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка своїм переважним правом на продовження спірного договору оренди землі не скористалася, не надіслала Львівській міській раді лист-повідомлення
з проектом додаткової угоди, договір оренди землі на новий строк укладено не було, тому, відповідно до пункту 37 договору оренди землі від 15 квітня 2009 року № Ф-1238, дія договору припинилась з закінченням строку, на який його було укладено, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору поновленим на той самий строк.
Щодо позовної вимоги про визнання укладеною додаткову угоду
від 18 лютого 2020 року до договору оренди землі від 15 квітня 2009 року, то апеляційний суд зазначив, що така вимога є похідною від іншої вимоги,
у задоволенні якої судом відмовлено, у зв`язку з чим ця вимога задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Безвенюк В. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати на розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та того, що вона, маючи намір продовжити договір оренди землі на новий строк,
02 жовтня 2013 року (за 5 місяців до закінчення строку дії договору), звернулася до відповідача (орендодавця) з відповідним повідомленням. Відповідь на повідомлення від 02 жовтня 2013 року орендодавець направив позивачу лише 18 жовтня 2016 року. Зміст відповіді не був відмовним,
тобто пропозиція фактично була прийнята. У відповіді повідомлялося
про підготовлений орендодавцем проект ухвали «Про продовження
гр. ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на
АДРЕСА_1 », яка не може бути ухвалена через закінчення повноважень депутатів шостого скликання та проблемну ситуацію на ринку «Південний».
Зазначає, що вона як орендар продовжила користуватися земельною ділянкою, орендодавець приймав орендну плату і не вимагав звільнення земельної ділянки, яка була предметом оренди.
Також апеляційний суд розглядаючи скаргу не звернув уваги на те, що вона 21 лютого 2020 року направляла орендодавцю оферту додаткової угоди, оригінал якої був долучений до заяви про збільшення позовних вимог в ході тривалого розгляду справи судом першої інстанції (перше засідання відбулося 30 січня 2020 року) Відповіді на названу пропозицію отримано не було.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року
у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня
2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), від 11 серпня 2021 року у справі
№ 454/2147/18 (провадження № 61-7244св20).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 березня 2009 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 2502 «Про користування гр. ОСОБА_1 земельною ділянкою на
АДРЕСА_1 ».
15 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та Львівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Львівській міській раді 15 квітня 2009 року за № Ф-1238 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 10 серпня 2009 року
за № 04:09:438:00038 кн.04-2, за умовами якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради від 05 травня 2009 року № 2502 «Про користування гр. ОСОБА_1 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » надав, а позивач прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0090 га, кадастровий номер 4610136900:06:002:0020, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , для обслуговування будівлі магазину.
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 15 квітня 2009 року договір укладено на 5 (п`ять) років до 05 березня 2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 37 договору оренди землі від 15 квітня 2009 року передбачено умови припинення дії договору внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
02 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Львівської міської ради з письмовим повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі від 15 квітня 2009 року.
Строк дії вказаного договору закінчився 05 травня 2014 року та переукладений не був.
26 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Львівської міської ради з проханням надати інформацію щодо розгляду її повідомлення
від 02 жовтня 2013 року про продовження дії договору оренди землі.
Листом Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради від 18 жовтня
2016 року № 2403-5250 ОСОБА_1 надано відповідь про те, що
за результатами розгляду повідомлення позивачки від 02 жовтня 2013 року, відповідачем підготовлено проект ухвали «Про продовження
гр. ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на
А. Горської, 2», однак, у зв`язку з проблемною ситуацією на ринку «Привокзальний» та закінченням повноважень депутатів 6-го скликання, питання щодо забезпечення дотримання прав осіб, що здійснюють торговельну діяльність на ринку, станом на 18 жовтня 2016 року залишається відкритим.
Згідно з листом Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 18 липня 2018 року; листом Франківської ДПІ Залізничного управління ГУ ДПС у Львівській області від 14 лютого 2020 року № 7432/13-01-54-10; квитанціями про сплату позивачем орендних платежів з фізичних осіб за такі періоди: березень-грудень 2014 року у кількості 10 шт., січень-грудень 2015 року у кількості
12 шт., січень-грудень 2016 року у кількості 12 шт., січень-грудень
2017 року у кількості 12 шт, січень-травень 2018 року у кількості 5 шт, червень 2018 рік - грудень 2018 рік у кількості 7 шт., січень 2019 рік - лютий 2019 рік у кількості 15 шт., та квитанції від 03 лютого 2020 року № 16 про сплату позивачем орендних платежів з фізичних осіб, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, що є об`єктом договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2009 року, після спливу строку дії договору та належно виконує свої обов`язки за договором, зокрема, сплачує орендну плату тощо.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Безвенюк В. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.