Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 200/18725/1
провадження № 61-15450св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 22 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-302/388/2006, згідно з умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 40 800,00 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 5,49 + FIDR річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 листопада
2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту.
Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
22 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов`язався відповідати за виконання
ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту.
Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», 22 лютого 2013 року уклало договір факторингу з ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за яким відступило право вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 та договорами поруки укладеними з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язків з повернення кредитних коштів, станом на 15 жовтня 2014 року, вона має заборгованість за кредитом у розмірі 43 570,14 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 37 945,46 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 824,68 доларів США, пеня - 2 800,00 доларів США.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2006 року № МL-302/388/2006 у розмірі 43 570,14 доларів США.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 18 червня 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 22 листопада
2006 року № ML-302/388/2006 у розмірі 43 570,14 доларів США що в еквіваленті становить 564 322,11 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом -
37 945,46 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 824,68 доларів США, пеня - 2 800,00 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2015 року.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада
2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2006 року № ML-302/388/2006 у розмірі 43 570,14 доларів США, що в еквіваленті становить 564 322,11 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 37 945,46 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 824,68 доларів США, пеня - 2 800,00 доларів США. В частині вимог до поручителів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що позичальник неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника. Разом з тим, позовні вимоги до поручителів не підлягають задоволенню, оскільки у позивача виникло право пред`явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з моменту виникнення заборгованості ОСОБА_1 перед банком - 12 січня 2013 року, протягом наступних шести місяців, до 12 липня 2013 року, проте таку вимогу до поручителів банк пред`явив лише 27 жовтня 2014 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку чинності поруки, тому поруку відповідачів суд вважав припиненою 12 липня 2013 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачкою допущено порушення зобов`язання з погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника. Проте, вимоги до поручителів не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 починаючи з 12 січня 2013 року перестала виконувати свої зобов`язань за кредитним договором, а банк пред`явив вимогу до поручителів 27 жовтня 2014 року, тобто після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.
Постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд, переглядаючи скарги, не надав належної оцінки доводам заявника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову. Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором
від 22 листопада 2006 року № ML-302/388/2006, станом на 15 жовтня 2014 року, у загальному розмірі 40 770,14 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 37 945,46 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 824,68 доларів США. Стягнуто солідарно з
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2006 року № ML-302/388/2006, станом на 15 жовтня 2014 року, у загальному розмірі 40 770,14 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 37 945,46 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 824,68 доларів США. У задоволенні інших вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що позичальниця здійснила останній платіж 08 листопада 2012 року, а оскільки позивач заявив вимоги про дострокове виконання боргових зобов`язань у цілому, і заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту нарахована станом на грудень 2012 року, за процентами - на лютий 2013 року, тобто складається з залишкової заборгованості, без врахування несплачених щомісячних платежів, то наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами з боржника та поручителів у заявлених розмірах. Вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки остання нарахована за період із 12 червня 2017 року по 22 травня 2018 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411
ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
При відкритті касаційного провадження суд визнав відсутніми підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних відносинах).
Учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд переглядає рішення суду апеляційної інстанції лише в частині вирішення вимог до поручителя ОСОБА_2 , який звернувся із касаційною скаргою. Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змінз огляду на таке.
Встановлені судами обставини
22 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ ML-302/388/2006, згідно з умовами якого остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 40 800,00 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 5,49 + FIDR річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 22 листопада 2031 року.
22 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 та окремо з ОСОБА_3 , на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договори поруки, за якими вони зобов`язалися забезпечити виконання зобов`язання боржника за кредитним договором.
Пунктом 4.1 договорів поруки від 22 листопада 2006 року передбачено, що цей договір діє до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши обумовлені кредитним договором грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 40 800,00 доларів США.