ПОСТАНОВА
Іменем України
25 травня 2022 року
Київ
справа №826/9745/17
адміністративне провадження № К/9901/47236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кузьменко В.А. (головуючий), Арсірія Р.О., Огурцова О.П. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТОС» до Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Міністерство юстиції України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років" з підстав викладених у листах Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 травня 2017 року №5/4.1-15/4002, та від 5 серпня 2017 року №5/4.1-15/5513-17;
1.2 - зобов`язати відповідача погодити проект наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років" відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
2. Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо відмови у погодженні проекту наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років".
У іншій частині позову відмовив.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 На підставі рішення Київської обласної ради від 20 листопада 2003 року №132-10-XXIV ТОВ «МЕТОС» надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 25 років площею 21,7 тис. га.
3.2 5 лютого 2013 року на підставі зазначеного рішення між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства і позивачем укладено договір про умови мисливського господарства.
3.3 Згідно зі статутом ТОВ «МЕТОС» предметом його діяльності, серед іншого, є мисливство, розведення дичини, послуги зі сприяння мисливству в комерційних цілях.
3.4 Позивачем було проведено відповідний облік мисливських тварин та подано проект ліміту за результатами такого обліку на погодження Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного та у м. Києві управління лісового і мисливського господарства.
3.5 Проекти лімітів в розрізі окремих користувачів та зведені дані по областям завізовані обласними управліннями Держлісагенства та Департаментами екології обласних державних адміністрацій, опрацьовані Державним агентством лісових ресурсів України.
3.6 Розроблений проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» було подано на затвердження Міністерству аграрної політики та продовольства України супровідним листом від 10 березня 2017 року за вих. №03-15/1845.
3.7 Однак, такий проект наказу не був затверджений через відсутність погодження Міністерства екології та природних ресурсів України.
3.8 19 травня 2017 року листом Міністерства екології та природних ресурсів України за вих. №5/4.1-15/4002-17 повідомлено про неможливість погодження вказаного проекту наказу та запропоновано: виключити з проекту наказу лося європейського, з урахуванням експертного висновку від 1 лютого 2017 року №114/44 Інституту зоології імені Шмальгаузена І.І. НАН України щодо стану популяції лося в Україні та до вирішення в установленому порядку питання заборони полювання на лося європейського; виключити ліміти у межах природно-заповідного фонду, оскільки спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до статті 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; положення Закону України «Про мисливське господарство та полювання» узгодити з положеннями Закону України від 9 квітня 2015 року №322-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного світу» шляхом внесення відповідних змін.
3.9 Листом від 20 червня 2017 року за вих. №37-49-10/14893 Міністерство аграрної політики та продовольства України повторно направило відповідачу проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років» разом із запереченнями на висловлені відповідачем зауваження, зазначивши, що проект наказу розроблено відповідно до статті 16 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених з обласними державними адміністраціями відповідно до вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд», Порядку проведення упорядкування мисливських угідь, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 21 червня 2001 року №56, та Інструкції; з метою раціонального і ефективного використання державного мисливського фонду обласні адміністрації спільно з територіальними органами Держлісагенства, державними районними мисливствознавцями, працівниками державної лісової охорони та представниками екологічної інспекції, а також спільно з користувачами мисливських угідь проведено облік чисельності мисливських тварин; за результатами обліку чисельності були розроблені пропозиції щодо лімітів; відповідно до висновку із Заключного звіту інституту зоології імені Шмальгаузена І.І. НАН України на тему "Дослідження динаміки чисельності та поширення лося в Україні" станом на 2009 рік чисельність лося в Україні перебувала в межах 4 600 - 4 700 особин; згідно інформації з Державної статистичної звітності за формою 2-ТП «Мисливство» чисельність лося станом на 2016 рік становить 6 583 голів; достовірність даних викладених у розроблених проектах лімітів підтверджені Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агролісомеліорації і лісового господарства.
3.10 За результатами розгляду зазначеного проекту наказу та матеріалів Мінагрополітики листом від 5 липня 2017 року за вих. №5/4.1-15/5513-17 відповідач повідомив, що його позиція стосовно доцільності виключення з проекту наказу лося залишається незмінною.
3.11 28 липня 2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України втретє направило відповідачу на погодження проект наказу «Про затвердження Лімітів використання мисливських тварин державного мисливського фонду у сезон полювання 2017/2018 років».
3.12 Листом від 3 серпня 2017 року за вих. №5/4-15/6571-17 відповідач повідомив про можливість погодження проекту наказу за умови заборони полювання на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, а також виключення позиції щодо селекційного відстрілу лося.
3.13 Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у погодженні вказаного проекту наказу, звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство екології та природних ресурсів України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій у порушення норм матеріального права, не взяли до уваги ту обставину, що пункт 2.9 Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 травня 1999 року №116 (далі - Інструкція ), після надходження проєкту наказу до відповідача, надає йому два альтернативні варіанти поведінки - погоджувати або не погоджувати його, в останньому випадку із наведенням відповідної мотивації.
4.2. Відповідач зазначає, що пункт 2.9. Інструкції прямого імперативного обов`язку щодо погодження проєкту наказу не встановлює та не містить.
4.3. Бездіяльність, на думку відповідача, полягає у пасивній поведінці, яка проявляється у формі не вчинення дії, яку вона зобов`язана була вчинити.
У цій справі бездіяльністю вважалося б ненадання жодних відповідей щодо погодження або непогодження проєкту наказу, чого з боку відповідача вчинено не було.
Скаржник уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що бездіяльність відповідача ґрунтується лише на непогодженні проєкту наказу, не врахувавши при цьому наданої пунктом 2.9. Інструкції альтернативи, що є порушенням норм матеріального права та призвело до неправильних висновків у цій справі.
Дії Мінприроди відповідають вимогам пункту 2.9 Інструкції, оскільки положення цієї норми не зобов`язують прямо погоджувати проєкт наказу без пропозицій та зауважень, натомість надають право мотивованої відмови у погодженні такого наказу.
У відмовах погоджувати проєкт наказу, Мінприроди надало зауваження до проєкту наказу з огляду на непогодження кількості лімітів на відстріл лося, мотивуючи це експертним висновком Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, у якому зазначається про істотне зменшилася популяція лося європейського.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу визначає Закон України від 22 лютого 2000 року №1478-III "Про мисливське господарство та полювання" (далі - Закон №1478-III).
9. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №1478-III полювання на парнокопитних тварин, куницю лісову, бобра, ондатру, бабака, білку, віднесених до державного мисливського фонду, здійснюється відповідно до лімітів, які затверджуються на мисливський сезон центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.