ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 1340/5334/18
адміністративне провадження № К/9901/21367/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (головуючий суддя: Гінда О.М., судді: Багрій В.М., Ніколін В.В.) у справі № 1340/5334/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу ,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
12 листопада 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_2 ) звернувся Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1138/472/АВ/ФС-2 від 04 жовтня 2018 про накладення штрафу у розмірі 335 070,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.
29 липня 2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга, надіслана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 25 липня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
19 вересня 2019 року від відповідача надійшов відзив, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ від 05 вересня 2018 року № 2058-П, яким в термін з 06 вересня 2018 року по 07 вересня 2018 року доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно - правових актів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , провести інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Для здійснення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням Держпраці у Львівській області 05 вересня 2018 року видано направлення № 1876 для проведення інспекційного відвідування у період з 06 вересня 2018 року по 07 вересня 2018 року.
За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ1138/472/АВ від 07 вересня 2018 року.
07 вересня 2018 року відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ1138/472/АВ-П.
04 жовтня 2018 року на підставі акту інспекційного відвідування відповідачем прийнято постанову № ЛВ1138/472/АВ/ФС-2 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 335 070,00 грн. за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а саме допущено до роботи працівників : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами інспекційного відвідування працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області складено акт №1138/472/АВ від 07 вересня 2018 року. На підставі вказаного акту винесено постанову №ЛВ 1138/472/АВ/ФС-2 про накладення штрафу. За позицією позивача, постановою відповідача помилково встановлено порушення вимог частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме, допущення позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору. Позивач стверджує, що працівники виконували роботу на підставі цивільно-правових договорів, що не суперечать чинному законодавству, а відтак винесена постанова є неправомірною.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржена постанова прийнята за наслідками проведеного інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 , в ході якого уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого органу, та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому КМУ. Вважає правомірним накладення штрафу на позивача за порушення частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, так як надавали послуги лише під час банкету, такі послуги мали одноразовий характер, їх не зараховували до штату, не вносився запис до трудової книжки та не видавався розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 04 жовтня 2018 року № ЛВ1138/472/АВ/ФС-2 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб`єктом господарювання, вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 335 070,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши цивільно-правові договори про надання послуг, які були укладені між вказаними особами і ФОП ОСОБА_1 , зазначив, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. Крім цього, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), без встановлення термінів виконуваної роботи. У самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, тобто процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу. Також, під час інспекційного відвідування, позивачем не надано акти приймання-передачі або інші документи, які б засвідчували результати та обсяг виконаної роботи виконавцями.
Водночас суд апеляційної інстанції критично ставиться до цивільно-правового договору про виконання робіт від 05 вересня 2018 року, що долучений до позовної заяви, оскільки такий не був наданий контролюючому органу під час інспекційного відвідування і не міг бути оцінений, як доказ щодо виконання робіт за цивільним договором фізичною особою ОСОБА_5 .
За позицією суду апеляційної інстанції, наявні у матеріалах справи докази свідчать про доведеність виконання трудових обов`язків фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без укладення трудових договорів, що вказує на порушено вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачем зазначено, що при повторному дослідженні цивільно-правових договорів суд апеляційної інстанції не досліджує документи, які підписувалися на основі зазначених договорів, а саме акти наданих послуг № 1,2,3.
За позицією позивача, зазначені акти спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що предметом таких договорів є процес праці, а не результат. Всі акти наданих послуг стосуються конкретної послуги, а не результату, оскільки позивач 01 вересня 2018 року, тобто то укладення цивільно-правових договорів уклав договір про надання послуг з фізичною особою ОСОБА_8 , предметом якого було надання послуг з проведення банкету 07 вересня 2018 року з 15:00 до 23:45. Всі акти виконаних робіт містять однакове формулювання послуги: «обслуговування банкету 07 вересня 2018 року з 15:00 по 23:45».
Скаржник стверджує, що в матеріалах справи немає доказів, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснювали інші, відмінні від тих, що зазначені в актах надання послуг №1,2,3 послуги, які виходили за предмет домовленості позивача з ФОП ОСОБА_1 .
Водночас звертає увагу, що судом першої інстанції встановлювалися вищезазначені обставини також шляхом допиту свідків ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), які були повідомлені про кримінальну відповідальність.
Також стверджує про неможливість надання актів виконаних робіт під час інспекційного відвідування, оскільки відвідування завершено о 16.45 год 07 вересня 2018 року, а згідно актів тривалість банкету до 23:45.
Звертає увагу, що позивач під час інспекційного відвідування надав непідписаний проект договору, у зв`язку з чим з позовною заявою долучив завірену копію, підписану обома сторонами, що виключає сумніви в існуванні цивільно-правових відносин між ОСОБА_5 саме за цивільно-правовим договором № 06/9 від 05 вересня 2018 року.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що за договорами, які були надані під час інспекційного відвідування передбачено виконання не індивідуально -визначеної роботи, як стверджує позивач, а трудової функції х обслуговування відвідувачів з відповідним робочим місцем, виконанням вимог посадової інструкції, відповідно до займаної посади, тобто предметом цих договорів є праця вказаних осіб в процесі здійснення позивачем своєї підприємницької діяльності. Також професія офіціант передбачена Класифікатором професій Національного класифікатора України (затверджений наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 №327).
За позицією відповідача, доводи позивача відносно того, що в актах наданих послуг зазначено «матеріальний результат робіт» не спростовують факту виконання трудових функцій зазначеними працівниками, оскільки такі акти були складені вже після інспекційного відвідування та не відповідають умовам наданих в ході проведення заходів державного контролю договорів.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.
Постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого (далі також Порядок № 295).
Дотримання відповідачем порядку проведенні інспекційного відвідування позивачем не оскаржується та не є предметом спору.
Предметом спору є постанова про накладення штрафу № ЛВ 1138/472/АВ/ФС-2 від 04 жовтня 2018 року за порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП відносно працівників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Отже, для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, необхідно встановити наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Частиною 1 статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци1, 2 частини 2 статті 265 КЗпП України).