ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 815/6084/14
адміністративне провадження № К/9901/24655/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс-Плюс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя: Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (колегія суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Ступакова І.Г.) у справі №815/6084/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс-Плюс» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2014 року №0003792203 та №0003802203, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У жовтні 2014 року ТОВ «Анікс-Плюс» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ в Овідіопольському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №№0003792203, 0003802203 від 23.10.2014.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №№0003792203, 0003802203 від 23.10.2014.
Постановою Верховного Суду від 20.09.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 скасовано; направлено справу до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс-Плюс» (67813, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Калаглія, вул. Чапаєва, 57, код ЄДРПОУ 33089583) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2014 №0003792203 та №0003802203 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. З огляду на зміст пояснень засновника та директора ТОВ «БК» «Гефест Альянс»» ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та витрат є безпідставним.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
ДПІ в Овідіопольському районі відповідно до наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № 569 від 25.09.2014 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, службової записки у період з 26.09.2014 по 02.10.2014 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Анікс-Плюс» (код ЄДРПОУ 33089583) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «БК» «Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719) за період лютий, квітень, серпень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт № 1619/15-21-22-03/33089583 від 09.10.2014 (т.1, а.с. 25-37), відповідно до висновків якого встановлено:
- відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «БК» «Гефест Альянс»;
- не підтвердження ТОВ «Анікс-Плюс» реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «БК» «Гефест Альянс» за лютий, квітень, серпень 2013 року, їх виду, обсягу, якості та розрахунків;
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 180 463,0 грн, у тому числі: лютий 2013 року - 53500,00 грн, квітень 2013 року - 76630,00 грн, серпень 2013 року - 50333,33 грн;
- п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 171440,0 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0003802203 від 23.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 270 695,00 грн, у тому числі за основним платежем 180 463 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90232 грн (т.1 а.с.24);
- №0003792203 від 23.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 257160 грн, у тому числі за основним платежем на 171440 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 85720 грн (т. 1 а.с. 23).
З матеріалів справи вбачається, що згідно акту перевірки від 09.10.2014 №1619/15-21-22-03/33089583 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, Головним управлінням ДФС в Одеській області встановлено проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Анікс-Плюс» з ТОВ «БК «Гефест Альянс».
25 січня 2013 року між ТОВ «БК Гефест Альянс» (підрядник) та ТОВ «Анікс-Плюс» (замовник) було укладено договір підряду №3 від 25.01.2013, за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується в порядку та на умовах, викладених в цьому договорі, виконати з використанням своїх матеріалів та передати замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, прийняти та оплатити роботи з нанесення декоративних елементів на скляні вироби згідно оригінал-макету.
На підтвердження виконання фінансово-господарських операцій ТОВ «Анікс-Плюс» було надано акти здачі-прийняття робіт про декорування елементів на скляних виробах (т.1, а.с.63-83); податкові накладні, докази на підтвердження факту оплати (т. 1, а.с. 61-62, 84-104).
Окрім того, надано копії договорів підряду №03-09-НВК/2 від 03.09.2012 та поставки №03/09-НВК від 03.09.2012 щодо придбання у ТОВ «БК Гефест Альянс» робіт з декорування скляних виробів для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ «Національна горілчана компанія»
За умовами договору підряду № 03-09-НВК/2 від 03.09.2012, підрядник за завданням замовника зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, виконати з використанням своїх матеріалів та передати замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити роботи з нанесення декоративних елементів на скляні чарки згідно оригінал-макету, який є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з договором поставки № 03/09-НВК від 03.09.2012, ТОВ «Анікс-Плюс» (постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність покупця скляну посуду згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.
Також позивач надав довідку про рух товарно-матеріальних цінностей (скляних виробів) ТОВ «Анікс-Плюс» за період з 01.02.2013 по 31.08.2013; договір оренди нежитлового приміщення у ТОВ «Пан-Декор» 01.01.2014.
Позивач зазначив, що матеріал для виробів (скло) позивач закуповував у ОАД «Новое скло» (New glass JSC) згідно з контрактом № 1251/2012 від 12.09.2012, «Garlsen Company Corporation» Limited відповідно до контракту № 270912-01 від 27.09.2012, на підтвердження чого надав копії вантажно-митних декларацій.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Анікс-Плюс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а у подібних правовідносинах стосовно того, що матеріали досудових розслідувань по кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ фіктивності контрагента позивача; від 04.09.2020 у справі №826/12625/17; від 04.09.2020 у справі №1640/2783/18; від 03.09.2020 у справі №815/2982/15; від 31.07.2020 у справі №120/1589/19-а; від 03.08.2020 у справі №826/363/14.
Крім того, скаржник указує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази.
Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та правомірність спірних у справі податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд ухвалою від 19.10.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2022 замінено відповідача у справі Головне управління ДФС в Одеській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Обов`язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.