ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 409/2218/17
адміністративне провадження № К/9901/1732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 31.10.2017 (суддя Третяк О.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (колегія суддів: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г, Сухарьок М.Г.) у справі №409/2218/17 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання призначити пенсію,
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Білокуракинське ОУПФУ, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №1791/031-08 від 18.08.2017 про відмову у перерахунку пенсії з виду на вид у разі втрати годувальника у зв`язку з відсутністю в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" пенсії у разі втрати годувальника;
- зобов`язати Білокуракинське ОУПФУ призначити їй з 09.09.2017 пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 70 % суми його заробітку.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що на її звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме з пенсії по втраті годувальника, призначеної як матері сина військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, на пенсію у разі втрати годувальника - чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідач відмовив. Її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до моменту смерті працював на державній службі - на посаді голови Білокуракинського районного суду Луганської області. Позивачка з 1977 року проживала разом з чоловіком і постійно перебувала на його повному утриманні. На даний час вона є непрацездатною, їй виповнилося 59 років та вона отримує пенсію у разі втрати годувальника як мати загиблого військовослужбовця. Інших членів сімї, які можуть її утримувати немає.
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову у перерахунку пенсії з виду на вид у разі втрати годувальника у зв`язку з відсутністю в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії у разі втрати годувальника.
Зобов`язано Білокуракинське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити з 09.09.2017 ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 70 відсотків суми його заробітної плати.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 не передбачено призначення пенсії в разі втрати годувальника, а відтак відмова у переведенні позивача на спірну пенсію є законною.
14.02.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивачка правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 06.08.1977 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_2 , він з 14.01.1997 призначений суддею Білокуракинського районного суду та відповідно до запису № 23 відрахований зі складу Білокуракинського районного суду у зв`язку зі смертю.
09.08.2017 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідач листом від 18.08.2017 вих. № 1791/031-08 повідомив позивачку про відсутність підстав для переходу на інший вид пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено пенсії по втраті годувальника.
Не погодившись з вказаною відмовою, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ), оскільки померлий годувальник - її чоловік на час смерті працював на посаді державної служби та мав стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у ч. 1, 2 ст. 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до ч. 1 ст. 144 цього ж Закону суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.
Однак Закон № 1402 не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті, а відтак не передбачено пенсії по втраті годувальника для членів сім`ї померлого судді.
Отже, відмова у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70% щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_2 згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є правомірною.
Однак, суди попередніх інстанцій, виходячи за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивачки, дійшли висновку, що остання має право на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.