ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/2458/21
адміністративне провадження № К/990/9262/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 (ухвалена в складі головуючого судді Щербакова В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Носа С. П., суддів: Сеника Р. П., Судової-Хомюк Н. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій,-
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.07.2002 ;
- зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликалась на те, що вона є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. У зв`язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи набула право на отримання згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії у зв`язку з проживанням на території радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Разом з тим, нарахування та виплату вказаних підвищення та пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством. Положення законів України, якими обмежувалася дія норм статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту призначення їй виплат, встановлених вказаними нормами, були визнані неконституційними. З огляду на зазначене, у спірний період відповідач мав нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у зв`язку з проживанням на території радіоактивного забруднення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не встановлених Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002 по 25.09.2020.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримання позивачкою листа у відповідь на її звернення щодо встановлення підвищення пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону №796- XII не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти більш ніж через 19 років, після отримання пенсії за липень 2002 року - моменту, коли вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга аргументована тим, що судами не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 25.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Позивачка проживає в селі М.Вербче Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами права.
Листом від 04.12.2020 відповідач повідомив позивачці про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України.
ОСОБА_1 , вважаючи такі дії відповідача протиправними, у березні 2021 року звернулася до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому заявила вимоги про захист своїх прав з 2002 року.
Станом на 2002 рік законом, що визначав строки звернення до суду був Цивільний процесуальний кодекс України, відповідно до статті 248-1 якого передбачалось, що право на звернення із скаргою до суду громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.
За змістом статті 248-5 цього Кодексу скаргу може бути подано в суд: у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод; у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.