ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/12757/19
адміністративне провадження № К/9901/36868/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/12757/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Еко» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Зоркіна Ю. В.) від 07 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: П`янова Я. В., Присяжнюк О. В., Спаскін О. А.) від 30 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків-Еко» (далі - ТОВ «Харків-Еко») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2019 року за № 00000390518 та № 00000400518.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованими платниками податку на додану вартість; установчі документи зазначених підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про надання послуг, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками банківського рахунку. Актом не наведено жодних об`єктивних і достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення господарських операцій. Висновки акту побудовані на податковій інформації.
Зауважено на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право позивача на віднесення до податкового кредиту наступного звітного періоду сплачених сум податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб`єктами господарювання).
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 31 жовтня 2019 року № 00000390518 та № 00000400518.
Стягнуто на користь ТОВ «Харків -Еко» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 4082,03 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 31 грудня 2020 року Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Харків-Еко» в задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 05 березня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Харків -Еко» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Харків - Еко» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Дьюринг Монтаж» за грудень 2016 року, ТОВ «Норте Трейд» за грудень 2017 року, січень 2018 року, ТОВ «Фортуна-Побутторг» за лютий 2018 року, ТОВ «Компанія Електромаш» за березень, травень-вересень 2018 року, ТОВ «Кріосед» за листопад 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
9. За результатами перевірки складено акт від 07 жовтня 2019 року за № 260/20-40-05-18-09/36626459 (надалі також «акт перевірки»), яким встановлено порушення позивачем вимог:
- підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 217 300 грн, у тому числі у IV кварталі 2017 року у сумі 44 220 грн, у І кварталі 2018 року у сумі 36 760 грн у II кварталі 2018 року у сумі 39 720 грн, у III кварталі 2018 року у сумі 84 440 грн та у IV кварталі 2018 року у сумі 12 160 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 217 300 грн, в т.ч. у IV кварталі 2017 року у сумі 44 220 грн, у І кварталі 2018 року у сумі 36 760 грн, у II кварталі 2018 року у сумі 39 720 грн, у III кварталі 2018 року у сумі 84 440 грн та у IV кварталі 2018 року у сумі 12 160 грн;
- пункту 121.1 статті 121 ПУ України - платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, за що передбачено штраф 510 грн.
10. Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень: форми «Р» № 00000390518 від 31 жовтня 2019 року, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 271 625 грн (податкове зобов`язання - 217 300 грн, штрафна санкція - 54 325 грн); форми «ПС» № 00000400518 від 31 жовтня 2019 року, яким на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України на позивача накладено штраф 510 грн.
11. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції позивача з визначеними контрагентами мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
13. При цьому суди зауважили, що посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також на податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, а отже, не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14. Щодо посилання позивача на порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача суди зауважили, що відповідачем не надано до матеріалів справи вироків у кримінальних провадженнях, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Норте Трейд», ТОВ «Компанія Електромаш», ТОВ «Фортуна-Побутторг», та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.
15. Водночас, щодо податкового повідомлення-рішення № 00000400518 від 31 жовтня 2019 року, яким на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України на позивача накладено штраф у сумі 510 грн, суди зауважили, що відповідачем не доведено факту порушення ТОВ «Харків-Еко» пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а тому застосування до позивача штрафу у сумі 510 грн у зв`язку із ненаданням до перевірки частини первинних документів, є неправомірним.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
18. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 198 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 520/1536/19, від 06 вересня 2019 року у справі № 820/2835/18, від 22 січня 2019 року у справі № 826/18174/13-а, від 31 березня 2020 року у справі № 520/8893/18.
19. Скаржник в обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами покликається на наявну податкову інформацію, яка свідчить про неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій та вказує на дефектність наданих актів здачі-приймання виконаних робіт.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
21. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
22. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
23. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
24. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
25. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
26. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
27. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
28. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
29. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
30. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
31. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 листопада 2017 року між ТОВ «Харків-Еко» (як Замовником) та ТОВ «Норте Трейд» (як Виконавцем) укладено Договір поставки № 2011, відповідно до пункту 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати вантажні послуги (послуги з навантаження, розвантаження непридатних до використання відходів) Замовника. Вантажні послуги здійснюються на території Замовника за адресою: м. Харків, вул. Лодзька, 7-А силами та технічними засобами Виконавця в присутності та під контролем представника Замовника.
33. Вартість робіт є договірною і залежить від кількості відходів та їх пакування. Оплата здійснюється в безготівковій формі на підставі договору, рахунків, виставлених Виконавцем, або актів виконаних робіт. Форма оплати - безготівкова. Після завершення виконання робіт Виконавець та Замовник підписують акт виконаних робіт.
34. На виконання вимог договору в грудні 2017 року та січні 2018 року ТОВ «Харків-Еко» отримало від ТОВ «Норте Трейд» вантажні послуги на загальну суму 334 320 грн.
35. На підтвердження фактичного отримання послуг позивачем надано акти виконаних робіт від 04 грудня 2017 року за № 1, від 11 грудня 2017 року за № 2, від 29 грудня 2017 року за № 3, від 25 січня 2018 ро за № 1.
36. Розрахунки за вантажні послуги між підприємствами ТОВ «Харків-Еко» та ТОВ «Норте Трейд» здійснювалися у безготівковій формі та згідно з платіжними дорученнями від 11 грудня 2017 року за № 262, від 14 грудня 2017 року за № 266, від 10 січня 2018 року за № 1, від 26 січня 2018 року за № 11 ТОВ «Харків-Еко» перераховано грошові кошти у сумі 334 320 грн.