Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 544/1061/19
провадження № 61-16513св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Пирятинська міська рада Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року у складі судді Ощинської Ю. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва, та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що з 16 вересня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є спадкоємицею майна ОСОБА_3 за заповітом та прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про отримання спадщини.
До складу спадкового майна входять у тому числі будівельні матеріали, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належали ОСОБА_3 (замовнику будівництва), та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво приміщення адміністративно-готельного комплексу заплановано відповідно до робочого проекту, відтак не є самочинним будівництвом. Будівельними матеріалами, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, незаконно володіє та користується ОСОБА_2 , який вважає, що він належить йому, оскільки знаходиться на його земельній ділянці, та, відповідно, не визнає право позивача.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , право власності на вказаний об`єкт комплексу, що розташований на АДРЕСА_1 та складається з нежитлової будівлі торговельного комплексу «А-1», сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3, перейшло до ОСОБА_2 . Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку під торговельним комплексом та прилеглу територію, площею 0,1500, га перейшло до ОСОБА_2 . При цьому об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу - не був ні предметом договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року, ні будь-яких інших правочинів, за якими це майно могло перейти у власність ОСОБА_2 , відтак останній не має на нього жодних прав.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 331, 387 ЦК України, просила суд:
- визнати за нею право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- витребувати вказане нерухоме майно з незаконного володіння ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що складає 73 % готовності, та знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, належній ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292 000 шт.; залізобетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв. м; віконних блоків 67,64 кв. м; розчину 177,0 кв. м.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з незаконного володіння ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що право позивача оспорюється з незалежних від неї причин, але вона бажає прийняти спадщину, при цьому обраний позивачем спосіб захисту прав є належним. Суди вважали за можливе визнати за ОСОБА_1 в цілому у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Оскільки суди встановили наявність підстав для встановлення права власності на спадкове майно за позивачем, то відповідач зобов`язаний повернути позивачу як спадкоємиці ОСОБА_3 будівельні матеріали. Тобто рішення суду про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва, є підставою для їх повернення ОСОБА_1 .
У такому разі вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва та повернення їх спадкоємцю замовника будівництва ОСОБА_1 може мати місце у разі відмови відповідача у поверненні цього майна, а тому така позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що під час укладення договорів купівлі-продажу торговельного комплексу та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 всі документи на будівельні матеріали, а також інші документи, що стосувались будівництва. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів 21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 розписку. Чинним законодавством України не передбачено отримання згоди другого з подружжя на продаж будівельних матеріалів, а також нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу саме будівельних матеріалів.
На думку ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 203-205, 207-209, 215 ЦК України щодо правовідносин, які виникли між ним та ОСОБА_3 .
Оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи на підставі довідки від 22 травня 2012 року серії МСЕ № 0058356 та пенсійного посвідчення від 10 квітня 2013 року серії НОМЕР_1 , його звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
У частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року не оскаржуються, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2021 року, представник ОСОБА_1 адвокат Ступнік С. В. заперечував проти доводів ОСОБА_2 , просив залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху для зазначення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надання доказів поважності пропуску цього строку.
У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано із Пирятинського районного суду Полтавської області цивільну справу № 544/1061/19. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року клопотання ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Гордієнко Ю. П., про зупинення дії рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року задоволено.
Зупинено дію рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Рішенням від 29 липня 2004 року № 633 Виконавчого комітету Пирятинської міської ради ПП ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво торговельного комплексу на орендованій земельній ділянці на автошляху Київ-Харків-Довжанський (157 км праворуч) (т. 1, а. с. 28).
У подальшому за заявою ОСОБА_4 від 17 березня 2005 року було виготовлено робочий проект «Торговий комплекс на автодорозі Київ-Харків-Довжанський (км 156 + 830) в м. Пирятин Полтавської області», яким передбачено будівництво адміністративно-готельного блоку (т. 1, а. с. 72-123).
Відповідно до робочого проекту торговельний комплекс мав складатися, зокрема, з торговельних павільйонів (базар), адміністративно-готельного блоку, магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (т. 1, а. с. 77-80). Площа земельної ділянки, виділеної для будівництва, склала 1 500 кв. м.
25 грудня 2006 року ОСОБА_3 уклав з ПП «Лубнибудмонтаж» договір № 9 підряду на виконання будівельних робіт із будівництва торговельного комплексу на автодорозі Київ-Харків-Довжанський (км 156 + 830) в м. Пирятин Полтавської області (т. 1, а. с. 152).
15 серпня 2007 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 незакінчений будівництвом торговельний комплекс та земельну ділянку, на якій розміщений цей незакінчений будівництвом торговельний комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та в цілому складається з незакінченого будівництвом торговельного комплексу «А-1», процент готовності якого складає 28 %, та земельної ділянки для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, розміром 0,150 га (т. 1, а. с. 9).
Встановлено, що з грудня 2006 року до грудня 2008 року ОСОБА_3 як замовнику були надані довідки про вартість виконаних робіт, а ним було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період (т. 1, а. с. 154-191).
Відповідно до цих довідок та актів ПП «Лубнибудмонтаж» виконувало будівельні роботи із будівництва торгового комплексу, а також адміністративно-готельного блоку.
У матеріалах справи містяться копії накладних, якими підтверджується придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів у ТОВ «Укрбудпостач» (т. 1, а. с. 192-204), ВАТ «Завод залізобетонних виробів № 2» (т. 1, а. с. 205-225) та у ТОВ «Стройпартнер» (т. 1, а. с. 226-228).
Станом на 03 червня 2009 року на ім`я ОСОБА_3 було виготовлено технічний паспорт на торговельний комплекс № НОМЕР_2 , відповідно до якого вказаний об`єкт складається із нежитлової будівлі торговельного комплексу «А-1» (до складу якого входять приміщення, приміщення персоналу та приміщення торгівлі - базар), площею 502,7 кв. м, сарай «В», площею 3,0 кв. м, замощення «І», площею 66,8 кв. м, огорожа № 1-3, площею 52,4 кв. м (т. 1, а. с. 10-11).
Відповідно до наявних у Департаменті відомостей об`єкт будівництва «Торговельний комплекс, 1 черга - ринок на автошляху Київ-Харків-Довжанський, км 156 + 830» на АДРЕСА_1 , прийнятий у експлуатацію (т. 1, а. с. 240-243).
Згідно з договором купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 торговельній комплекс на АДРЕСА_2 , що складається із нежитлової будівлі торговельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв. м, сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3 (т. 1, а. с. 12-14).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:00:045:0001, з цільовим призначенням для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, яка розташована на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 15-17).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 травня 2019 року № 168663069 торговельний комплекс (об`єкт нежитлової нерухомості) зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, та має такий опис: загальна площа 298 кв. м, нежитлова будівля «А-1», сарай «В», замощення «І», огорожа № 1-3 (т. 1, а. с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відповідно до заповіту від 13 вересня 2010 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, та на яке він за законом матиме право, заповів повністю дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 8).
30 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/8 часток (т. 1, а. с. 30), а 1/8 частку як обов`язкову частку отримала неповнолітня дочка спадкодавця, ОСОБА_5 (т. 3, а. с. 31).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, площею 0,1500 га, придбана за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 у ОСОБА_3 , здійснений її розподіл, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:0033 розміщено спірне майно - недобудований адміністративно-готельний комплекс ( АДРЕСА_1 ) (т. 1, а. с. 19-20, ухвала суду від 04 вересня 2019 року у цивільній справі № 544/1061/19 (провадження
№ 2-з/544/19/2019)).
Згідно з висновком експерта № 698/699/700/767-769, складеним за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 27 червня 2019 року, при визначенні ринкової вартості будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, розташований на АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, станом на 21 жовтня 2016 року, експерту не було забезпечено огляд всередині незавершеної будівництвом будівлі адміністративно - готельного блоку, тому розрахунки проводилися на основі наданих на дослідження вихідних даних та згідно з даними натурного дослідження зовні будівлі. Виходячи з наведеного, ринкова вартість будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, могла складати 1 562 830,00 грн. Також встановлено, що при будівництві були використані такі будівельні матеріали: бетонні фундаментні блоки у кількості 300 шт.; цегла керамічна - 292 000 шт.; залізобетонні плити - 168 шт.; профнастил - 335 кв. м; віконні блоки - 67,64 кв. м; розчин - 177,0 кв. м (т. 1, а. с. 127-149).
Відповідно до звіту про оцінку майна № 10/10 2019 року коефіцієнт готовності незавершеного будівництвом готельного комплексу складає 73 % (а. с. 41 матеріалів забезпечення позову, провадження № 2-з/544/19/2019).
Договором купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року передбачено, що його предметом є торговельний комплекс, що складається із нежитлової будівлі торговельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв. м, сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3.
Згідно з пунктом 4 договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року всі технічні характеристики відповідають технічному паспорту, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 03 червня 2009 року, у зв`язку з чим покупець не наполягає на проведенні поточної технічної інвентаризації відчужуваного нерухомого майна.
За змістом пункту 5 договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року покупець повідомляє продавця, що торговельний комплекс, який є предметом цього договору, візуально оглянутий ним до оформлення цього договору, недоліки чи дефекти, які перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування не застережені у правовстановлюючому документі та технічному паспорті, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 03 червня 2009 року, на момент огляду покупцем виявлені не були.
Пунктом 11 договору купівлі-продажу торговельного комплексу від 21 жовтня 2016 року передбачено, що сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу зазначеного торговельного комплексу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення (т. 1, а. с. 13).
Представник відповідача надав до суду копію письмової розписки від 21 жовтня 2016 року, згідно з якою ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 50 000,00 дол. США готівкою за будівельні матеріали, які були використані під час спорудження адміністративно-готельного комплексу, який не увійшов у перелік майна за договорами купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року (т. 1, а. с. 49).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 203, 204, 205, 207, 208, 209, 215 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.