Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 757/52446/18-ц
провадження № 61-5904св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі -
АТ «Альфа-Банк»), про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав, зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що 30 жовтня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є
ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 38-05/3/98, за умовами якого банк надав
ОСОБА_2 кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 163 415,00 дол. США з кінцевим строком повернення до 26 жовтня 2026 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором
№ 38-05/3/98 між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернокур О. М., згідно з яким позивач ОСОБА_1 передала в іпотеку банку об`єкт житлової нерухомості квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (перейменована на
АДРЕСА_1 ).
В червні 2018 року позивачка дізналася, що за рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київська область, Попової О. В. був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 02 травня 2018 року № 25982146.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником її квартири, що була предметом іпотеки, на цей час став
ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40916614 від 03 травня 2018 року.
Позивачка вважала, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого почалася 02 травня 2018 року, є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані судом як такі, що суперечать нормам чинного законодавства та договору іпотеки.
ОСОБА_1 просила визнати недійсною та скасувати реєстрацію майнових прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», номер запису 25982146 від 02 травня 2018 року за рішенням державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване безпідставністю заявлених позовних вимог, оскільки під час державної реєстрації іпотечного майна, державним реєстратором було дотримано процедуру реєстрації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано запис державної реєстрації № 25982146 про право власності
ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», на квартиру
АДРЕСА_1 , здійснений державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О. В. 02 травня 2018 року.
Зобов`язано державного реєстратора КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попову О. В. поновити реєстрацію відповідно до запису про іпотеку від 30 жовтня 2006 року № 2660445 на квартиру
АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позивача, а загальна площа не перевищує 140 кв. м.
При цьому, скасовуючи запис про державну реєстрацію, апеляційний суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження
№ 14-397цс19), згідно з якою «ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем і відповідачем».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати вказане рішення в оскаржуваній частині та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року поновлено АТ «Альфа-Банк» строк касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 03 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Печерського районного суду міста Києва.
11 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла витребувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції під час застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не перевірив факту проживання позивачки в іпотечній квартирі; відсутності у неї іншого житлового майна; відсутності згоди власника на примусове відчуження іпотечного майна. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував внесення змін до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без змін.
Відзив ОСОБА_1 мотивований тим, що апеляційний суд встановив, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позивача, а загальна площа не перевищує 140 кв. м.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 30 жовтня 2006 року укладено іпотечний договір № 38.02/857, за яким іпотекодавець (позивач) передає в іпотеку іпотекодержателю (відповідачеві) як забезпечення виконання позичальником всіх зобов`язань за основним зобов`язанням трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю (позивачу) на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 грудня 1993 року, виданого комісією з приватизації житлового фонду Мінекономіки України на підставі розпорядження (наказу) від 27 грудня 1993 року № 455, право власності зареєстроване згідно з реєстраційним написом, зробленим 13 січня 1994 року КП БТІ реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за реєстрованим номером 2857, та свідоцтва права на спадщину за законом від 03 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом 6-ї Київської державної нотаріальної контори
Ларіною О. В., номер спадкової справи 660/06, зареєстровано в реєстрі за
№ 1-1574, прав власності зареєстроване згідно з реєстраційним написом, що зроблений 04 жовтня 2006 року.
Відповідно до пункту 2.4.3, 4.1, 4.2 іпотечного договору від 30 жовтня 2006 року № 38.02/857, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі достроково, враховуючи, що кінцевий термін погашення кредиту встановлено до 29 жовтня 2021 року, згідно з пунктом 1.4.1 договору.
За пунктом 4.5.3 іпотечного договору від 30 жовтня 2006 року № 38.02/857, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконаних забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Сторонами 07 липня 2009 року укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 30 жовтня 2006 року № 38.02/857, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. від 30 жовтня 2006 року та зареєстрованого в реєстрі № 4226, відповідно до якого, у зв`язку із внесенням змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 38.05/3/98 від 30 жовтня 2006 року, сторони домовилися внести зміни до іпотечного договору та визначити зміст, розмір та порядок виконання основного зобов`язання, як повернення іпотекодавцем траншів кредиту, що надаються у межах максимального ліміту заборгованості у розмірі 170 795,61 доларів США, з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним договором, яким обумовлене основне зобов`язання, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 29 жовтня 2026 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання, сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, у строки та у порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов`язання, відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог за основним зобов`язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов`язання.
На підставі рішення Київради від 17 грудня 2015 року № 30/30 вулиця Командарма Каменєва перейменована на вулицю Петра Болбочана.
28 вересня 2017 року відповідач направив позивачеві як іпотекодавцеві повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, та попереджаючи, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строкубанк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов?язанням.
Державний реєстратор КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова О. В. здійснила реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна - предмет забезпечення основного зобов`язання (трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1 ) на підставі договору іпотеки від 30 жовтня 2006 року № 38.02/857.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Щодо наявності правових підстав у проведенні державної реєстрації
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня
2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження