Постанова
Іменем України
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 127/2-1455/2010
провадження № 61-18777св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) Куртяк Аліна Володимирівна,
заінтересована особа - Акціонерне товариство «Ощадбанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Оверковський Костянтин Володимирович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Ковальчука О. В., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) (далі - Центральний ВДВС у м. Вінниці) Куртяк А. В., просила визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову від 08 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63834270 з виконання виконавчого листа № 2-1455-2010, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року та зобов`язати державного виконавця повернути зазначений виконавчий лист стягувачу у порядку статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
На обґрунтування скарги посилалася на те, що відповідно до Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить три роки. Виконавчий лист, виданий 06 грудня 2010 року, мав бути пред`явлений до виконання до 06 грудня 2013 року, проте відповідно до матеріалів виконавчого провадження заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1455-2010 подано у грудні 2020 року, тобто з пропуском строку. Державний виконавець зазначеного не врахувала та помилково відкрила виконавче провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за період 2011-2019 років постійно переривався та на час чергового пред`явлення до виконання не сплинув, а отже, такий строк стягувачем не пропущений.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2021 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального ВДВС у м. Вінниці залишено без розгляду та повернуто скаржнику.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що останнім днем для подання скарги на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року було 18 грудня 2020 року. Проте ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою 21 грудня 2020 року, тобто з пропуском строку для подання скарги. Заявниця не надала належних доказів на підтвердження дати, коли вона дізналася про винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та не заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2021 рокуОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Оверковський К. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що державний виконавець порушив вимоги законодавства та не направив боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала 11 грудня 2020 року простою кореспонденцією, що підтверджується копією конверта, наявного у матеріалах справи. Проте, незважаючи на отримання оскаржуваної постанови 11 грудня 2020 року, вона направила скаргу на дії державного виконавця до суду 18 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку, тобто у десятиденний строк з моменту постановлення оскаржуваної постанови. На підтвердження зазначеного вона надала копію фіскального чеку АТ «Укрпошта». Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск заявницею строку на подання скарги на дії державного виконавця та залишив скаргу без розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 19 Конституції України, статей 12, 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 816/463/15-а, від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 580/6090/20.
У січні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ «Ощадбанк» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву банк посилається на те, що заявниця не надала належних доказів щодо дати отримання оскаржуваної постанови.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Оверковський К. В., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року виданий виконавчий лист № 2-1455-2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк»), заборгованості за договором іпотечного кредиту у розмірі 1 204 351,52 грн. Строк пред`явлення до виконання - 24 травня 2013 року (а. с. 3).
Виконавчий лист № 2-1455-2010, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці 06 грудня 2010 року про стягнення з боржників на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 1 204 351,52 грн, пред`являвся до виконання протягом 2011-2012 років.
04 грудня 2020 року стягувач повторно направив на адресу Центрального ВДВС у м. Вінниці заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2-1455-2010.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року державний виконавець Центрального ВДВС м. Вінниці Куртяк А. В. відкрила виконавче провадження № 63834270 з виконання виконавчого листа
№ 2-1455-2010 (а. с. 4).
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт «а» частини першої статті 449 ЦПК України).