Постанова
Іменем України
11 травня 2022 року
м. Київ
справа № 0417/663/2021
провадження № 61-15847св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2020 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, банк 07 липня 2021 року подав на неї апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. На обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що копію оскаржуваної ухвали банк отримав на електронну пошту лише 15 червня 2021 року. У зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та запровадженими заходами карантину на території України АТ «УкрСиббанк» звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції із пропуском строку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням десятиденного строку з дня отримання копії ухвали для наведення інших підстав для поновлення строку та надання доказів на підтвердження їх поважності.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що посилання банку на введення карантинних заходів у м. Києві не є поважними причинами пропуску строку, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів та усунено перешкоди у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена без участі представника банку. Апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції не надсилав на адресу АТ «УкрСиббанк» оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у паперовій формі рекомендованим листом, що є порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Направлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на електронну адресу заявника, без направлення такого судового рішення у порядку, передбаченому ЦПК України, не свідчить про початок перебігу строку на подання апеляційної скарги. Представник АТ «УкрСиббанк» отримав копію ухвали суду першої інстанції від 05 квітня 2021 року лише 27 серпня 2021 року при ознайомленні із матеріалами справи. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою і дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20, від 18 вересня 2019 року у справі № 520/899/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 548/2296/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 355/1286/17.
У грудні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що в апеляційній скарзі банк посилався на те, що пропустив строк на апеляційне оскарження у зв`язку з карантинними обмеженнями, а не у зв`язку з неналежним направленням оскаржуваної ухвали судом першої інстанції. Тому апеляційний суд не міг вийти за межі доводів апеляційної скарги щодо поновлення строку та поновити строк на апеляційне оскарження з підстав неналежного вручення копії судового рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «УкрСиббанк» на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справах «Delcourt v. Belgium» (Делькур проти Бельгії) від 17 січня 1970 року та рішення у справі «Hoffmann v. Germany» (Гоффман проти Німеччини) від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.