Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 755/933/19
провадження № 61-5490св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк» на постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк» (далі - ТОВ «ФК «Фінмарк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (інфляційних втрат).
Позов обґрунтований тим, що 02 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 044/10/Z, згідно з яким відповідачу наданий споживчий кредит у сумі 1 350 000,00 грн.
Відповідно до підпункту 1.2 кредитного договору, у редакції від 02 квітня 2010 року, кредитні кошти надаються строком не пізніше 05 травня 2010 року, а згідно з підпунктом 1.3 кредитного договору, у редакції від 02 квітня 2010 року за користування кредитними коштами встановляється плата у розмірів 28 процентів річних.
Враховуючи наступні зміни та доповнення, які вносились до кредитного договору та укладені додаткові угоди, зокрема: договір про внесення змін до кредитного договору від 28 лютого 2014 року, згідно з яким сторони вирішили кредитний договір у частині суми кредиту та строку повернення кредитної заборгованості викласти у новій редакції, а саме: сума кредиту становить - 1 557 551,28 грн; кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 30 червня 2014 року включно; зменшення суми кредиту встановлюється за наступним графіком: від 31 березня 2014 року - 1 057 551,00 грн; від 30 квітня 2014 року - 657 000,00 грн; від 31 травня 2014 року - 257 000,00 грн;
від 30 червня 2014 року - 00,00 грн; за користування кредитними коштами позичальник сплачує 30 % річних; проценти, нараховані за період із 01 грудня
2013 року до 28 лютого 2014 року позичальник самостійно сплачує на рахунок для оплати боргових зобов`язань та процентів не пізніше 31 травня 2014 року.
На забезпечення виконання кредитного договору від 02 квітня 2010 року № 044/10/Z між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 02 квітня 2010 року укладений договір іпотеки.
Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 208,80 кв. м. Зазначав, що банк свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору та внесених змін і доповнень до нього виконав у повному обсязі.
У порушення умов кредитного договору, вимог статей 526, 530, 625, 1054 ЦК України, позичальник не виконував зобов`язання з своєчасної сплати платежів за кредитом, процентів за користування коштами за кредитним договором, у зв`язку з чим у позичальника виникла заборгованість, яка станом на 18 серпня 2017 року становила 6 471 260,38 грн.
Враховуючи, що ПАТ «Златобанк» перебуває на стадії ліквідації і діє відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та у зв`язку з неповерненням кредитної заборгованості, ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фінмарк» укладений договір відступлення права вимоги від 31 серпня 2016 року № У-044/10/Z, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінмарк» набуло права вимоги за кредитним договором та внесеними змінами і доповненнями до нього.
Також, 31 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фінмарк» на підставі статті 24 Закону України «Про іпотеку» укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки з наступними змінами і доповненнями, за умовами якого до нового іпотекодержателя перейшли усі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує вимоги за основним договором.
За підпунктом 2.2 договору відступлення права вимоги за іпотечним договором до нового іпотекодержателя переходять усі права та обов`язки без винятку первісного іпотекодержателя, передбачені чинним законодавством України та договором іпотеки, у тому числі, але не виключно: «…звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених договором іпотеки та/або основним договором…».
Враховуючи, що ТОВ «ФК «Фінмарк» став новим іпотекодержателем, а боржником не погашена кредитна заборгованість за основним договором, ТОВ «ФК «Фінмарк» вирішив скористатися правом щодо позасудового врегулювання погашення заборгованості на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться у підпункті 5.1 договору іпотеки, а саме: іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадках невиконання основного зобов`язання, або порушення порядку його виконання, та інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до підпункту 5.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя відображено у пункті 6 договору іпотеки, зокрема у підпункті 6.3 зазначено, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом, зокрема, передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
18 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Фінмарк» на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» зареєструвало за собою право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності № 21973327.
Кредитна заборгованість станом на дату оформлення права власності становила: 6 471 260,38 грн, а саме: сума кредиту, що має бути сплачена - 1 557 551,28 грн; сума не сплачених відсотків за користування кредитом - 1 270 665,89 грн; сума пені - 2 366 884,30 грн; 3 % річних - 108 719,07 грн; штрафні санкції - 5 000,00 грн; інфляційні втрати - 1 162 439,84 грн.
У рахунок погашення кредитної заборгованості оформлено право власності на вищезазначену квартиру з частковим задоволенням інфляційних втрат. Тобто, станом на дату реєстрації права власності залишилась заборгованість зі сплати інфляційних втрат на суму 534 376,08 грн.
Оскільки відповідач відмовляється погасити зазначену суму заборгованості, то
ТОВ «ФК «Фінмарк» змушено звернутися за захистом своїх прав до суду з вибраним способом захисту відповідно до вимог статті 16 ЦК України.
Посилаючись на положення статей 526, 530, 599, 610, 611, 627, 628, 1054, 1055
ЦК України, а також положення статті 625 ЦК України позивач зазначав, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та
3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Така позиція відображена у рішеннях Верховного Суду від 26 квітня 2017 року у справі
№ 3-1522/16, від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «ФК «Фінмарк» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з інфляційних втрат у сумі
534 376,08 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року позов
ТОВ «ФК «Фінмарк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінмарк» заборгованість за договором кредиту у формі інфляційних втрат у розмірі
534 376,08 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що оскільки позивач є кредитором відповідача і кредиторська заборгованість не погашена у повному обсязі, а звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права стягнути непогашену заборгованість, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 11 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ТОВ «ФК «Фінмарк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки мало місце позасудове врегулювання погашення кредитної заборгованості, то будь-які наступні вимоги іпотекодержателя є недійсними.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ТОВ «ФК «Фінмарк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16, від 14 січня 2020 року у справі № 908/1506/17. Крім того, зазначає про те, що Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16, від 20 червня 2018 року у справі № 756/31271/15, від 15 березня 2018 року у справі № 927/84/16, від 12 серпня 2019 року у справі № 643/12799/16,
від 27 лютого 2019 року у справі № 263/380/17, від 14 січня 2020 року у справі
№ 908/1506/17 зроблено різні правові висновки щодо застосування частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку».
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано справу.
05 травня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження в указаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/36873/18.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року поновлено касаційне провадження в указаній справі.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановлені судами обставини
02 квітня 2010 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 044/10/Z на суму 1 350 000,00 грн зі строком повернення коштів
до 05 травня 2010 року та сплатою 28 % річних за користування кредитними коштами.
30 грудня 2013 року між сторонами кредитного договору укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 044/10/Z, додаткової угоди № 1
від 05 травня 2010 року, додаткової угоди від 25 травня 2010 року № 2, додаткової угоди від 25 червня 2010 року № 3, додаткової угоди від 26 липня 2010 року № 4, додаткової угоди від 20 серпня 2010 року № 5, додаткової угоди від 23 вересня
2010 року № 6, додаткової угоди від 01 листопада 2010 року № 7, додаткової угоди
від 31 березня 2011 року № 8, додаткової угоди від 29 квітня 2011 року № 9, додаткової угоди від 05 липня 2011 року № 10, додаткової угоду від 30 листопада 2011 року № 11, додаткової угоди від 20 грудня 2011 року № 12, додаткової угоди
від 29 грудня 2011 року № 13, додаткової угоди від 04 січня 2012 року № 14, додаткової угоди від 29 лютого 2012 року № 15, додаткової угоди від 29 квітня
2012 року № 16, додаткової угоди від 01 жовтня 2012 року № 17, додаткової угоди
від 26 грудня 2012 року № 18, додаткової угоди від 27 червня 2013 року № 19.
28 лютого 2014 року між сторонами кредитного договору укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 044/10/Z, додаткової угоди від 30 грудня 2013 року № 20, додаткової угоди від 31 січня 2014 року № 21.
02 квітня 2010 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . За змістом пункту 1.1 договору іпотеки цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з укладеного з іпотекодержателем кредитного договору від 02 квітня 2010 року № 044/10/Z.
У подальшому між кредитором та позичальником укладені та нотаріально посвідчені договори про внесення змін до договору іпотеки від 29 квітня 2011 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 05 липня 2011 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 26 грудня 2011 року, договір про внесення змін до договору іпотеки від 16 січня 2014 року, договір про внесення змін до договору іпотеки
від 05 березня 2014 року.
31 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фінмарк» укладений договір відступлення права вимоги № У-044/10/Z-S-1, у пунктах 1.1, 1.2 якого зазначено, що цей договір укладений у зв`язку з укладенням між новим кредитором та первісним кредитором договору про відступлення права вимоги від 31 серпня 2016 року
№ У-044/10/Z за основним договором. Предмет договору містить посилання на кредитний договір від 02 квітня 2010 року № 044/10/Z разом із всіма додатковими угодами, договорами про внесення змін до нього (надалі іменується як «Основний договір»), що укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1
31 серпня 2016 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ФК «Фінмарк» укладений та нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги, за яким первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю своє право вимоги за договором іпотеки, укладеним між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем ОСОБА_1 зі всіма наступними змінами та доповненнями до договору іпотеки, за предметом іпотеки: АДРЕСА_1 , який забезпечує виконання іпотекодавцем умов кредитного договору від 02 квітня 2010 року № 044/10/Z зі змінами та доповненнями.